1. Слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинувачено- го, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про за- тримання з метою приводу.

2. Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваче- ного з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.

3. Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора.

4. Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного за- ходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:

1. підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;

2. одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обви- нувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

1. Частина 1 коментованої статті не надає слідчому судді, суду права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу

підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали слідчого судді, суду про затримання з метою приводу, зокрема, якщо уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затри- мати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинен- ня злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (п. 1,2 ч. 1 ст. 208 КПК).

2. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвину- ваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом у закритому судовому засіданні за участі прокурора негайно після одержання цього клопо- тання, тобто відразу, без затримки.

3. Обов’язок (тягар) доведення перед слідчим суддею, судом підстав для затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу, який зводиться до доведення зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставин, які вказують на наявність підстав для тримання підозрюваного, об- винуваченого під вартою, а також, що є достатні підстави вважати, що підозрю- ваний, обвинувачений: 1) переховуватиметься від органів досудового розсліду- вання, або він, 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу знищить, сховає, спотворить ту чи іншу річ або документ, які мають істотне значення для встановлення об- ставин кримінального правопорушення, незаконно впливатиме на того чи ін- шого потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинить інші дії як під- стави для застосування запобіжного заходу, передбачені ст. 177 КПК, лежить на прокуророві.

При недоведенні прокурором вказаних обставин слідчий суддя, суд, грун- туючись на правилі принципу презумпції невинуватості про тлумачення усіх сумнівів на користь підозрюваного, обвинуваченого, відмовляє у наданні до- зволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу.

Стаття 190. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу

1. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити:

1. найменування суду, прізвище та ініціали слідчого судді, судді (суд- дів);

2. прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, для за- тримання якого постановляється ухвала, відомі на момент постановлений ухвали, а якщо прізвище, ім’я, по батькові не відомі, - докладний опис такої особи;

3. короткий виклад фактичних обставин кримінального правопо- рушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його

правову кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідаль- ність;

4. посилання на обставини, які дають підстави для:

обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопо- рушення;

висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про засто- сування запобіжного заходу;

висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 час- тини четвертої статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про на- дання дозволу на затримання;

5. дату постановлення ухвали;

6. дату втрати законної сили ухвалою;

7. підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.

2. В ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу вказуються прізвище, ім’я, по батькові, адреса і телефон прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.

3. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

1. приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;

2. закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;

3. відкликання ухвали прокурором.

4. Слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право виріши- ти питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, перед- баченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових об- ставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.

5. Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою при- воду може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.

1. Частина 1 коментованої статті регламентує форму і зміст ухвали слідчо- го судді, суду, якою дається дозвіл на затримання з метою приводу. Вона склада- ється з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної, резолютивної, має містити передбачені законом реквізити та іншу інформацію.

2. У вступній частині ухвали зазначаються: 1) найменування суду, прізвище та ініціали слідчого судді, судді (суддів); 2) прізвище, ініціали та посада проку- рора; 3) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, для затри- мання якого постановляється ухвала, відомі на момент постановлення ухвали, а якщо прізвище, ім’я, по батькові не відомі, - докладний опис такої особи.

3. Описова частина ухвали зводиться до короткого викладу фактичних об- ставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обви- нувачується особа, і його правової кваліфікації за законом України про кримі- нальну відповідальність, доведених прокурором в судовому засіданні.

4. У мотивувальній частині робляться посилання на обставини, доведені прокурором у судовому засіданні наявними у провадженні матеріалами, які да- ють слідчому судді, суду підстави для: а) обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення; б) висновку про існування ризику, за- значеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу; в) висновку щодо існування обставин, зазначених у п.п. 1 або 2 ч. 4 ст. 189 КПК, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання.

5. У резолютивній частині ухвали вказується про надання/відмову у на- данні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його при- воду до слідчого судді, суду та зазначається дата втрати нею законної сили.

Далі вказується дата постановлення ухвали і ставляться підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.

6. Зазначення в ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу прізви- ща, ім’я, по батькові, адреси і телефону прокурора або слідчого, за клопотан- ням якого постановлена ухвала, яка зазвичай має робитися після підпису слід- чого судді, судді (суддів), необхідна для того, щоби уповноважена на виконання ухвали службова особа могла мати з ними невідкладний зв’язок.

7. Ухвала про відмову у наданні дозволу на затримання з метою приво- ду мотивування не потребує, оскільки її постановлення ґрунтується на правилі принципу презумпції невинуватості про тлумачення всіх сумнівів на користь підозрюваного, обвинуваченого. Достатньою тут є вказівка на недоведеність прокурором того, що зазначені у клопотанні обставини є достатніми підстава- ми для його задоволення.

8. Під новими обставинами, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою, як підставами для повторного звернення прокурора до слід- чого судді, суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи потому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання маються на увазі нововиниклі обставини, тобто такі, яких не існувало на час розгляду попере- днього клопотання, які проявили себе після постановлення слідчим суддею, судом ухвали. При цьому не обов’язково, щоб такі нововиниклі обставини під- тверджували наявність ризику, на який робилося посилання у первинному кло- потанні як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою. Ними можуть бути й обставини, що підтверджують наяв- ність іншого ризику (ризиків), але такого, що також тягне за собою необхідність обрання щодо того ж підозрюваного, обвинуваченого у тому ж кримінальному провадженні як запобіжного заходу тримання під вартою.

9. Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу, по- становлена слідчим суддею, може бути оскаржена прокурором в апеляційному

порядку безпосередньо до апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголо-! шення (п. 1 ч. 1 ст. 309, ч. З ст. 392, п. 2 ч. 1, п. З ч. 2 ст. 395 КПК).

Ухвала про відмову в наданні такого дозволу, постановлена під час судо^- вого провадження в суді першої інстанції, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене судом першої інстанції за результатами судового розгляду кримінальної справи (ч. 2 ст. 392 КПК).

Стаття 191. Дії уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання

1. Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

2. У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана.

3. У разі затримання особи на громадському транспорті, незаплано- вана зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зу- пинка громадського транспорту.

4. У разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України місцем за- тримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.

5. Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов’язана негайно вручити їй ко- пію зазначеної ухвали.

6. Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається осо- ба, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

7. Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з’ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він три- мається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затри- мання.

8. Службова особа здійснює затримання співробітника кадрового скла- ду розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов’язків і пов’язані з цим особистий обшук та огляд його речей тільки в присутності офіційних представників цього розвідувального органу.

1. Затримання особи у новому українському кримінальному процесі - це Тимчасовий запобіжний захід (ч. 2 ст. 176 КПК), який має дві форми: 1) за- тримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу (ст.ст. 187-191 КПК); 2) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (Ьт.ст. 207-213 КПК).

2. Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу по- лягає у короткочасному, до тридцяти шести годин (ч. 1 ст. 192 КПК), а у перед- бачених законом випадках (ч. 2 ст. 211 КПК) - до шістдесяти годин утриманні підозрюваного, обвинуваченого під вартою, щоб забезпечити його можливість постати перед слідчим суддею, судом для вирішення питання про обрання за- побіжного заходу. Строки затримання обраховуються в годинах і неробочим часом не перериваються.

3. Коментована стаття детально регламентує дії уповноважених службо- вих осіб (службових осіб, яким законом надане право здійснювати затриман- ня), а також дії службових осіб (службових осіб, які здійснювали затримання фактично) з двоєдиною метою: неухильного дотримання прав та свобод затри- маного та негайного повідомлення про затримання слідчого, прокурора і до- ставлення його до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

4. Детальна регламентація місця затримання у разі затримання на тран- спорті важлива, окрім наведеного у попередньому пункті коментаря, й тому, що це місце визначає момент затримання, що важливо для обчислення строку (не пізніше тридцяти шести (шістдесяти) годин), на який особа може бути затри- мана і до завершення якого повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, а якщо затримання мало місце без ухвали про дозвіл про затримання у вчиненні кримінального правопорушення поза межами територіальної юрисдикції цьо- го суду, аби прокурор мав змогу, у разі неможливості у сімдесятидвогодинний строк (ст. 211 КПК) з моменту затримання доставити особу в цей суд, визна- читися з територіальною юрисдикцією місцевого суду, до якого він має право звернутися із клопотанням про застосування до затриманого запобіжного за- ходу (ч. 1 ст. 192 КПК). Окрім цього, така регламентація необхідна для забез- печення належного виконання уповноваженою службовою особою обов’язку з доставлення затриманої особи до найближчого підрозділу органу досудового розслідування для реєстрації затримання (ч. 1 ст. 210 КПК).

5. Покладення на службову особу, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, обов’язку негайно вручити їй копію зазначеної ухвали є гарантією забезпечення прав затриманої особи, в тому числі права знати підставу затримання та права невідкладно знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення вона підозрюється, обвинувачується.

6. Покладення обов’язку на уповноважену службову особу, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затри-

мання, негайно повідомити про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі,, є гарантією права підозрюваного, обвинуваченого якнайшвидше з моменту за-І тримання постати перед слідчим суддею, судом для вирішення в розумні стро-1 ки питання про обрання щодо нього запобіжного заходу.

Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобіжного за- ходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернути- ся із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затри- мано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні криміналь- ного правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статті 211 цього Кодексу, - до місце- вого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.

2. Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у статті 184 цього Кодексу. До клопотання має бути доданий протокол за- тримання підозрюваного.

1. За загальним правилом клопотання прокурора, слідчого за погодженням з прокурором про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального право- порушення (затримання «кожним» - ст. 207 КПК та затримання уповноваже- ною службовою особою - ст. 208 КПК), подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює кримінальне провадження у справі. Якщо в шістдесятигодинний термін з моменту затримання особи (ч. 2 ст. 211 КПК) на території юрисдик- ції іншого місцевого суду доставити затриманого до суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, для розгляду клопотання неможливо, таке звернення з клопотанням здійснюється до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.

2. Форма та елементи змісту клопотання про застосування запобіжного за- ходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення аналогічні формі та елементам змісту клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів (див. п.п. 2-7 коментаря до ст. 184 КПК).

Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запо- біжного заходу

1. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійсню- ється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисни- ка, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

2. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запо- біжного заходу, зобов’язаний роз’яснити його права:

і 1) мати захисника;

2. знати суть та підстави підозри або обвинувачення;

3. знати підстави його затримання;

4. відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або об- винувачення;

5. давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;

6. досліджувати речові докази, документи, показання, на які поси- лається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;

7. заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.

3. Слідчий суддя, суд зобов’язаний вжити необхідних заходів для за- безпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов’язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримі- нального провадження вимагають участі захисника.

4. За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий судця, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

5. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зро- блені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

6. Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запо- біжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо про- курором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнарод- ний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає пи- тання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід, про що по- становляє ухвалу.

1. Під час досудового розслідування клопотання слідчого, погоджене з прокурором, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу

розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження клопотання: прокурора розглядається судом місцевого суду, в межах територіальної юрисч дикції якого знаходиться орган досудового розслідування, невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрювано^ го, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо під- озрюваний, обвинувачений перебуває на воли, за обов’язкової участі сторін - прокурора, з однієї сторони, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, з іншої.

За відсутності підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід лише у разі, якщо прокурор доведе і наявність підстав для обрання цього запобіжного заходу, передбачених ст. 177 КПК, і те, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний роз- шук. Проте у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд зобов’язаний у режимі змагальності сторін за участі підозрюваного, обвинуваченого переглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м’який запо- біжний захід та постановити з цього питання ухвалу.

2. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, об- винувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, до початку розгляду клопотання по суті зобов’язаний роз’яснити його права, передбачені у п. 2 коментованої статті в усіх випадках і незалежно від того, що підозрюваному, обвинуваченому була вручена пам’ятка про його про- цесуальні права та обов’язки (ч. 8 ст. 42 КПК), а також з’ясувати чи вони йому зрозумілі.

3. У разі заявлення підозрюваним, обвинуваченим клопотання про за- лучення захисника (ст. 48 КПК), якщо участь захисника є обов’язковою (ст. 52 КПК); якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження (особлива правова, фактична чи доказова складність криміналь- ного провадження, мізерна правова обізнаність підозрюваного, обвинуваченого тощо) вимагають участі захисника, він зобов’язаний вжити у передбаченому законом порядку (ст.ст. 48, 49, 53 КПК) заходів для забезпечення його захис- ником та побачення з ним до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування.

4. Закон надає слідчому судді, суду право за клопотанням сторін або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка та дослідити будь-які мате- ріали, аби вони мали значення для вирішення питання про застосування запо- біжного заходу.

5. Пункт 5 коментованої статті містить важливу гарантію того, що підозрюваний, обвинувачений при розгляді клопотання про обрання до нього запобіжного заходу, є вільним у виборі засобів захисту своїх прав, свобод і за-

конних інтересів у тому плані, що будь-які його твердження чи заяви, зробле- ні тут перед слідчим суддею, судом не можуть бути використані на доведення його винуватості ні у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він під- озрюється, обвинувачується, ні у будь-якому іншому правопорушенні.

С т а т т я 194. Застосування запобіжного заходу

1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1. наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обви- нуваченим кримінального правопорушення;

2. наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3. недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання про- курор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвину- ваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу дер- жавної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд мас право застосувати більш м’який запо- біжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного про- курором обгрунтування клопотання.

5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд за- стосовує відповідний запобіжний захід, зобов’язує підозрюваного, обвину- ваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1. прибувати до визначеної службової особи із встановленою періо- дичністю;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця про- живання та/або місця роботи;

4. утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визна- чених слідчим суддею, судом;

5. не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6. пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7. докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

9. носити електронний засіб контролю.

6. Обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути по- кладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням проку- рора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинувачено- го були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

7. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який пе- редбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподат- ковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

1. Обов’язком слідчого судді, суду під час розгляду клопотання про об- рання запобіжного заходу є встановлення того, доводять чи не доводять надані прокурором докази три групи обставин, зокрема, обставин, які свідчать про:

1. наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що іс- нує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує у клопотан- ні слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Вказівку ч. 1 коментованої статті КПК про те, що встановлення того, чи доводять ці обставини надані сторонами кримінального провадження докази, а отже, й докази, надані стороною захисту, - підозрюваним, обвинуваченим і його захисником, слід вважати недоречністю.

3. Доведеність чи недоведеність обставин кожної із наведених трьох груп та у їх поєднанні закон визначає критеріями для постановлення слідчим суддею, су- дом ухвали по суті поданого клопотання про обрання запобіжного заходу, а саме:

слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в засто- суванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не до- веде наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК;

слідчий суддя, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, перед- бачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, але не доведе обставини, передбачені п.п. 2 та З

ч. 1 ст. 194 КПК;

якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК, але не доведе об- ставини, передбачені п. З ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд має право засто- сувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого ті обов’язки, передбачені

ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність покладення яких встановлена з наведеного про- курором обґрунтування клопотання;

якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запо- біжний захід, зобов’язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, передбачених п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність покладання яких була доведена прокурором;

слідчий суддя, суд має право обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до особи, зазначеної у п.п. 1,2,3,4,5 та 6 ч. 2 ст. 183 КПК, та одно- часно вирішити питання про розмір застави згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 183 КПК, якщо при розгляді клопотання про обрання цього запобіжного за- ходу прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.

4. При обранні запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого одного або кількох обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний в ухвалі вказати, на який строк у межах двох місяців покладається такий обов'язок чи обов'язки. У разі необхідності цей строк може бути продовжений, за клопотанням про- курора в такому ж порядку, як і строк тримання під вартою (ст. 199 КПК). Піс- ля закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються, а в частині обраного запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вар- тою, - продовжує свою дію.

Стаття 195. Застосування електронних засобів контролю

1. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслід- ковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручан- ня в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

2. Електронні засоби контролю можуть застосовуватися:

1. слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання сто- совно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов’язок;

2. працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

3. Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановле- ному Міністерством внутрішніх справ України.

4. Не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров’я особи, яка їх використовує.

5. Слідчий, працівник органу внутрішніх справ перед застосуван- ням електронного засобу контролю зобов’язаний під розпис роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, техні- ку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

6. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне знят- тя, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов’язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при об- ранні запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

1. Носіння електронного засобу контролю є одним з додаткових обов’язків, який може бути покладений на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слід- чого судді, суду при обранні до нього запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою. Він застосовується з метою ефективного контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого шляхом фіксації місця його пере- бування, зокрема, з метою контролю за виконанням ним умов та обов’язків домашнього арешту як запобіжного заходу, дотриманням інших додаткових обов’язків, передбачених п.п. 1-8 ч. 5 ст. 194 КПК (не відлучатися із населе- ного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом тощо), оскільки згідно із законом застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі особи пристрою, який дає змогу відслід- ковувати та фіксувати його місцезнаходження і має бути захищеним від само- стійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби здійснити такі дії.

2. Електронні засоби контролю на підставі ухвали слідчого судді, суду про застосування запобіжних заходів, не пов’язаних із триманням під вартою, окрім домашнього арешту, можуть застосовуватися слідчим, у провадженні якого пере-

буває кримінальна справа, а також працівниками органу внутрішніх справ за міс- цем проживання підозрюваного, обвинуваченого, але лише при виконанні цим органом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Електронні засоби контролю повинні застосовуватися згідно з вимогами КПК та положення «Про порядок застосування електронних засобів контро- лю», розробку та затвердження якого відповідно до Перехідних положень КПК (п. 23) рекомендовано здійснити Міністерству внутрішніх справ України, зо- крема, з дотриманням прав, свобод і законних інтересів особи та гарантій їх забезпечення, передбачених частинами 4, 5 коментованої статті КПК.

3. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, по- шкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії, розцінене законом як невиконання обов’язків, покладених слідчим суддею, судом на підозрюваного, обвинуваче- ного при обранні запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту, дають право прокурору, слідчому за погоджен- ням з прокурором звернутися з клопотанням до слідчого судді, суду про зміну підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу на більш суворий або по- кладення на нього додаткових обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.

4. Згідно з абз. 7 ч. 1 Прикінцевих положень КПК ст. 195 КПК вводиться в дію з дня набрання чинності затвердженого Міністерством внутрішніх справ України положення «Про порядок застосування електронних засобів контролю».

Стаття 196. Ухвала про застосування запобіжних заходів

1. В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд за- значає відомості про:

1. кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну від- повідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

2. обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених стат- тею 177 цього Кодексу;

3. обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим стат- тею 177 цього Кодексу;

4. посилання на докази, які обгрунтовують ці обставини;

5. запобіжний захід, який застосовується.

2. В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з три- манням під вартою, зазначаються конкретні обов’язки, передбачені час- тиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрювано- го, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

3. В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваче- ному забороняється залишати.

4. Слідчий суддя, суд зобов’язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

5. Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному, обвинуваченому негайно після її оголошення.

1. Частина 1 коментованої статі регламентує форму і зміст ухвали слідчого судді, суду про застосування запобіжних заходів. Вона складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної, резолютивної та має містити усі пе- редбачені законом реквізити.

2. У вступній частині ухвали зазначаються: 1) найменування суду, прізви- ще та ініціали слідчого судді, судді (суддів); 2) дата і місце її постановлення;

3. прізвище, ініціали та посада прокурора і прізвище та ініціали захисника;

4. прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, щодо якого по- становляється ухвала про обрання запобіжного заходу.

3. В описовій частині ухвали наводяться доведені прокурором в судовому засіданні: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відпо- відальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

4. Мотивувальна частина ухвали зводиться до посилання на докази, які об- грунтовують ці обставини, і до наведення мотивів неврахування інших доказів.

5. У резолютивній частині ухвали в усіх випадках зазначається: 1) запо- біжний захід, який застосовується; 2) в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, додатково зазначаються кон- кретні обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, що покладаються на підозрю- ваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених КПК, строк, на який їх покладено; 3) в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді до- машнього арешту додатково зазначається точна адреса житла, яке підозрю- ваному, обвинуваченому забороняється залишати, а також орган внутрішніх справ, якому ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання (ч. З ст. 181 КПК); 4) в ухвалі про об- рання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту додатково зазначається дата закінчення її дії у межах передбачених КПК строків.

Ухвала підписується слідчим суддею, суддею (суддями), який її постано- вив.

6. Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрю- ваному, обвинуваченому негайно після її оголошення в тому числі для того, щоб він мав змогу предметно підготувати клопотання про зміну запобіжного заходу (ст. 201 КПК).

Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовжен- ня строку тримання під вартою

1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістде- сяти днів.

2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час прове- дення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

3. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суд- дею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, об- винуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1. шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів не- великої або середньої тяжкості;

2. дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

1. Тримання під вартою як запобіжний захід застосовується до особи, яка відповідно до принципу презумпції невинуватості ще не визнана винною у вчиненні злочину. Тому таке тримання її під вартою повинно бути якомога коротшим.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд в ухвалі зобов’язаний вказати дату закінчення її дії в межах строку, передбаченого законом. Коментована стаття КПК встановлює, що за загаль- ним правилом строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1).

2. На досудовому провадженні за наявності передбачених законом для цьо- го підстав і в установленому законом порядку визначений в ухвалі строк три- мання під вартою може бути продовжений слідчим суддею лише в межах строку досудового розслідування, тобто з моменту внесення відомостей про криміналь- не правопорушення до Єдиного реєстру до направлення до суду обвинувального акта (п. 5 ч. 1 ст. З, ст. 219 КПК). При цьому сукупний строк тримання під- озрюваного, обвинуваченого під вартою під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у криміналь- ному провадженні щодо тяжких і особливо тяжких злочинів (ч. 3).

3. Строк тримання під вартою згідно із законом обчислюється з мо- менту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання

підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, тобто з моменту, коли він силою або через підкорення наказу змушений був залишатися по- ряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою (ст. 209 КПК). Очевидно, що в строк тримання під вартою слід зараховувати також час з моменту фактичного затримання особи «кожним» до моменту доставлення її до уповноваженої службової особи (ч. З ст. 207 КПК).

У строк тримання під вартою в усіх випадках включається час перебуван- ня особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи (ч. З ст. 242 КПК), а у разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюєть- ся з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч. 2).

Стаття 198. Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосу- вання запобіжних заходів

1. Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь- яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають пре- юдиціального значення для суду пщ час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Коментована стаття встановлює важливу гарантію незалежності і неупе- редженості суду (ч. 1 ст. 21 КПК), самостійності у своїй процесуальній діяль- ності прокурора (ч. 1 ст. 36 КПК) та слідчого (ч. 5 ст. 40 КПК), яка полягає у тому, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких об- ставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення (не мають прийматися без доведення) ані для суду під час судового розгляду, ані для слідчого чи прокурора як під час цього, так і під час іншо- го кримінального провадження, з одного боку, а також побічно встановлює гарантію забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист (ч. 1 ст. 20 КПК), яка полягає у тому, що будь-які надані ним пояснення, зроблені твердження чи заяви, враховані слідчим суддею, судом щодо будь-яких обста- вин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не можуть бути використані на доведення його винуватості як у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, так і у будь-якому іншому криміналь- ному правопорушенні, з іншого.

Стаття 199. Порядок продовження строку тримання під вартою

1. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою пода- ється до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійсню- ється досудове розслідування.

3. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1. виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшив- ся або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2. виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового роз- слідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

4. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попере- дньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

5. Слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку три- мання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, за- значені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

1. Положення п. 1 коментованої статті про те, що клопотання про про- довження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії по- передньої ухвали про тримання під вартою стосується як досудового розсліду- вання, під час якого воно подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого воно здійснюється, так і судового провадження. Під час су- дового розгляду з’ясування питання доцільності продовження тримання обви- нуваченого під вартою також входить в обов’язки суду, незалежно від наявності клопотання прокурора (ст. 331 КПК).

2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно містити ті ж відомості, що й клопотання про застосування запобіжних заходів (ст. 184 КПК), та додатково виклад власне обставин-підстав продовження стро- ку тримання під вартою: 1) обставин, які свідчать про те, що заявлений у попе- редньому клопотанні ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, передба- чені у ст. 177 КПК, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

До обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, можуть на- лежати лише ті, які стосуються підстав підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні злочину, особи підозрюваного, обвинуваченого або які впливають на складність провадження і тим самим роблять неможливим його завершення в оптимальні строки.

3. Тягар доведення перед слідчим суддею, судом наведених обставин-під- став, що виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого

під вартою, закон покладає на прокурора та слідчого. У разі, коли прокурор, слідчий не впорається з цим тягарем, слідчий суддя, суд зобов’язаний відмови- ти у продовженні строку тримання під вартою.

Стаття 200. Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звер- нутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх вико- нання.

2. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначають- ся обставини, які:

1. виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;

2. існували під час прийняття попереднього рішення про застосуван- ня запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

3. Копія клопотання та матеріалів, якими обгрунтовується необхід- ність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

4. До клопотання додаються:

1. копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обгрунтовує доводи кло- потання;

2. перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть на- дати, та обгрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;

3. підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

5. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором також має пра- во подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими статтею 189 цьо- го Кодексу.

1. Порядок звернення прокурора, слідчого за погодженням з прокурором до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, зокрема, про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи про зміну способу їх виконання аналогічний порядку звернення з клопотанням про застосування запобіжних заходів (див. п.п. 1-5 коментаря до ст. 184 КПК), але з урахуванням того, що клопотання подається про зміну вже застосованого запобіжного заходу, а це вимагає відповідного коригування його змісту.

2. Підставами для звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу закон називає: 1) нові обставини - обставини, які виникли після прийняття по- переднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) нововиявлені об- ставини - обставини, які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знали. Тому в описово-мотивувальній частині обов’язково зазначаються вказа- ні нові та/або нововиявлені обставини та наводяться матеріали кримінального провадження, що підтверджують ці обставини, потребу зміни на їх підставі за- побіжного заходу, в тому числі потребу скасування, зміни або покладення на підозрюваного, обвинуваченого додаткових обов’язків чи зміни способу їх ви- конання.

3. Рішення приймається залежно від характеру нових та/чи нововияв- лених обставин, якими можуть бути: 1) обставини, пов’язані з наявністю об- ґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК); 2) обставини, які дають підстави вважати, що підозрюваний, об- винувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. І ст. 177 КПК, або навпаки, обставини, які свідчать проте, що відпали підстави вважати можливим ризик вчинення ним дій, які були підставами для обрання запобіжного заходу;

3. обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу (ст. 178 КПК) та конкретного його виду (ст.ст. 179,180,181,182,183 КПК); 4) обставини, які свідчать про невиконання чи неналежне виконання підозрюваним, обвинува- ченим умов застосованого до нього попереднім рішенням запобіжного заходу.

4. Клопотання може стосуватися зміни запобіжного заходу з більш м’якого на більш суворий і навпаки, про що має бути чітко зазначено в його резолю- тивній частині, в тому числі й стосовно скасування, зміни або покладення на підозрюваного, обвинуваченого додаткових обов’язків чи зміни способу їх ви- конання.

5. Про надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та ма- теріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу як за- ходу із забезпечення його права на захист, про характер і значення додатків до клопотання див. п.п. 6,7 коментаря до ст. 184 КПК.

6. З метою приводу підозрюваного, обвинуваченого для участі в розгля- ді клопотання про зміну більш м’якого запобіжного заходу на тримання під вартою закон надає слідчому за погодженням з прокурором, прокурору право подати слідчому судді, суду клопотання про дозвіл на його затримання (див. ко- ментар до ст. 188 КПК), яке розглядається згідно з правилами, передбаченими ст. 189 КПК (див. коментар до ст. 189 КПК).

С т а т т я 201. Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу

1. Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіж- ний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування,

клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

2. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, на- дається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду кло- потання.

3. До клопотання мають бути додані:

1. копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;

2. перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необ- хідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;

3. підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

4. Слідчий суддя, суд зобов’язаний розглянути клопотання підозрю- ваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

5. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня поста- новлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не роз- глядалися слідчим суддею, судом.

1.3 метою захисту прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, об- винуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, закон надає йому, його захиснику право під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досу- дове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м’який, в тому числі про скасування чи зміну на більш м’які додаткові обов’язки, перед- бачені ч. 5 ст. 194 КПК та покладені на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

2. Для забезпечення змагальності судового розгляду клопотання через надан- ня можливості прокурору належним чином підготуватись до нього закон зобов’язує підозрюваного, обвинуваченого, його захисника надати прокурору не пізніше ніж за три години до розгляду клопотання копію клопотання та матеріалів, якими воно обгрунтовується і які додані до клопотання, поданого в суд, зокрема: 1) копії ма- теріалів, якими підозрюваний, обвинувачений, захисник обгрунтовує клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений, захисник вважає за необ- хідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтування значення цих відомостей для вирішення питання.

3. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрювано- го, обвинуваченого, його захисника протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ст. 193 КПК) і задовільнити його, якщо прокурор не спрос- тує доводів клопотання та наведених у ньому обставин, оскільки саме на про- курора закон покладає тягар доведення перед слідчим суддею, судом того, «що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам» (ч. З ст. 176 КПК). А достатніми для такого пере- конання вони можуть вважатися лише у разі, якщо прокурор спростує доводи клопотання сторони захисту і обставини та твердження, які у ньому наведені.

4. Залишення клопотання підозрюваного, обвинуваченого, його захисни- ка про зміну запобіжного заходу слідчим суддею, судом без розгляду можливе лише за наявності одночасно таких двох умов: 1) у разі подання клопотання раніше тридцяти днів з дня постановлення попереднього клопотання про засто- сування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу та 2) якщо у клопотанні не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Стаття 202. Порядок звільнення особи з-під варти

1. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звіль- няється з-під варти негайно.

2. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої по- руки підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняєть- ся з-під варти негайно після надання його поручителями визначеного зобов’язання.

3. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:

1. негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому забороне- но залишати житло цілодобово;

2. негайно звільняється з-під варти та зобов’язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного за- побіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

4. Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після вне- сення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, від- сутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення за- стави, уповноважена службова особа місця ув’язнення, під вартою в якому

знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпоря- дження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і пись- мово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що під- тверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано за- побіжний захід у він ляді застави.

5. У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного за- ходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому части- ною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, від- сутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

1. Звільнення підозрюваного, обвинуваченого, який був затриманий, з-під варти «негайно» означає, що воно має бути здійснене в момент постановлення слідчим суддею, судом ухвали про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання (ч. 1 ст. 202 КПК).

2. Звільнення підозрюваного, обвинуваченого, який був затриманий, з-під варти «негайно» після надання його поручителем визначеного зобов’язання означає, що воно має бути здійснене після постановлення слідчим суддею, су- дом до нього поруки, але в момент надання поручителем (останнім поручите- лем, якщо їх кілька) слідчому судді, суду визначеного ним зобов’язання (ч. 2 ст. 202 КПК).

3. Звільнення підозрюваного, обвинуваченого, який був затриманий, з-під варти «негайно» у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту означає: а) якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово, - в момент доставлення його до визначеного в ухвалі слідчого судді, суду житла як місця проживання;

б) якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено зали- шати житло в певний період доби, - в момент постановлення слідчим суддею, судом відповідної ухвали.

4. Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіж- ного заходу у вигляді тримання під вартою лише у разі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення за- стави, уповноважена службова особа місця ув’язнення, в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, проку- рора, слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора і суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня. З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Особи, які звільняються з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув’язнення безоплатним проїздом до місця проживання. У необ- хідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг (ч. 9 ст. 2 Закону Укра- їни «Про попереднє ув’язнення») (ч. 4 ст. 202 КПК).

5. У разі: 1) постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, або 2) про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або 3) його заміну на інший запобіжний захід, або 4) про звільнення позбавленої свободи особи, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть су- дове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших право- вих підстав для позбавлення особи свободи (ч. З ст. 206 КПК), або 5) закінчення строку дії ухвали слідчого судці, суду про тримання під вартою, - підозрюва- ний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 202 КПК).

Стаття 203. Негайне припинення дії запобіжних заходів

1. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухва- лення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ухвала слідчого судці, суду про обрання будь-якого запобіжного заходу припиняє свою дію негайно: 1) в момент закінчення строку дії ухвали про об- рання запобіжного заходу; 2) в момент проголошення виправдувального вироку (ст. 376 КПК); 3) в момент набрання законної сили постановленого (ухвалено- го) компетентним органом процесуального рішення про закриття криміналь- ного провадження (ст.ст. 284, 288, п. 2 ч. 2 ст. 314, ч. 6 ст. 340, ст. 417, п. З ч. 1 ст. 435 КПК).

Стаття 204. Заборона затримання без дозволу слідчого судді, суду

Якщо до підозрюваного, обвинуваченого застосовано запобіжний за- хід, не пов’язаний із триманням під вартою, він не може бути затриманий

без дозволу слідчого судді, суду у зв’язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні.

Коментована стаття формулює категоричну заборону затримувати без до- зволу слідчого судді, суду підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосо- ваний запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, у зв’язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні. Ви- нятки становлять випадки, передбачені ч. 2 ст. 208 КПК.

Стаття 205. Виконання ухвали щодо обрання запобіжного заходу