- •Кримінальний процесуальний кодекс України
- •Глава 1.
- •Глава 2.
- •Глава 3.
- •§ 2. Сторона обвинувачення
- •§ 3. Сторона захисту
- •Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи су- дом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, ви- значених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
- •§ 4. Потерпілий і його представник
- •Питання участі законного представника потерпілого у криміналь- ному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Ко- дексу.
- •§ 5. Інші учасники кримінального провадження
- •Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту по- дання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
- •Питання участі законного представника цивільного позивача у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.
- •Давати правдиві показання під час досудового розслідування та су- дового розгляду;
- •За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність, встановлену законом.
- •Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
- •Експерт має право:
- •Знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосу- ються предмета дослідження;
- •За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.
- •1. У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні.
- •§ 6. Відводи
- •Спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримі- нальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, мате- ріали яких використовуються у цьому провадженні.
- •У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.
- •Глава 4. Докази і доказування
- •§ 1. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами
- •Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, до- кументи, висновки експертів.
- •Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
- •Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні су- дового рішення.
- •Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в на- радчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
- •Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують об- винуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
- •Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального прова- дження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
- •Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
- •§ 3. Показання
- •§ 4. Речові докази і документи
- •§ 5. Висновок експерта
- •Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадженая, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
- •Глава 5.
- •У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведен- ня процесуальної дії фіксується у протоколі.
- •Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її про- ведення або безпосередньо після її закінчення.
- •До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належно- го упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для пере- вірки результатів процесуальної дії.
- •Глава 6. Повідомлення
- •Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою.
- •Глава 7. Процесуальні строки
- •Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший доку-
- •Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
- •Ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову в поновлен- ні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
- •Подання клопотання заінтересованою особою про поновлення про- пущеного строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропу- щенням строку.
- •Глава 8.
- •Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до су- дового рішення.
- •Витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюва- ний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
- •Витрати, пов’язані із участю потерпілих у кримінальному про- вадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань
- •Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •Витрати, пов’язані із зберіганням і пересиланням речей і докумен- тів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
- •Граничний розмір витрат, пов’язаних із зберіганням і пересилан- ням речей і документів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваче- ного на користь держави документально підтверджені витрати на залучен- ня експерта.
- •Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
- •Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
- •Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціаліс- ти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуаль- них витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
- •Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому
- •Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопо- рушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
- •У разі встановлення відсутності події кримінального правопору- шення суд відмовляє в позові.
- •Глава 10. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування
- •Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального проваджен- ня, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою.
- •Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він за- стосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
- •Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він за- стосовується, особою, яка виконує ухвалу.
- •У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням при- чин невиконання.
- •Глава 12.
- •Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суд- дею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.
- •Глава 13. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
- •Мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
- •Глава 14. Відсторонення від посади
- •Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додер- жання вимог статті 155 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
- •Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів
- •Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
- •Глава 16.
- •Глава 17.
- •Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
- •Запобіжні заходи, затримання особи
- •§ 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду
- •Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом пе- редбачено покарання у виді позбавлення волі.
- •При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд роз’яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов’язки, передбачені
- •Розмір цивільного позову, розмір матеріальних вимог потерпілого, не пов’язаних із вчиненим щодо нього злочином, розмір судових витрат тощо на розмір застави не впливає.
- •Розгляд клопотання про застосування або зміну запобіжного захо- ду слідчим суддею, судом невідкладно означає, що воно має розглядатися
- •Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора.
- •1. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
- •§ 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду
- •Глава 19. Загальні положення досудового розслідування
- •1. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, перед- баченому цим Кодексом.
- •Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту до- судового розслідування та судового розгляду.
- •Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового роз- слідування приймається прокурором.
- •Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового роз- слідування не може бути оскаржене.
- •Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудо- вого розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
- •Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
- •Глава 20.
- •1. У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання по- казань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через
- •При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, пе- дагога або психолога, а за необхідності - лікаря.
- •Пред’явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням ви- мог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 цього Кодексу.
- •Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання зна-
- •Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають зане- сенню до протоколу обшуку.
- •3. Персональна (спеціальна, суб’єктна) підслідність визначається характе- ристиками суб’єкта злочину. Наприклад, за всіма кримінальними провадження-
Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє на- уковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, мас право від- повідно до Закону України «Про супову експертизу» на проведення експер- тизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушен- ня, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального про- вадження і стосуються сфери її знань.
Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
Експерт має право:
Знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосу- ються предмета дослідження;
заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних з проведенням експертизи;
бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об’єктів дослідження;
викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення ві- домості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;
ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів досліджен- ня, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;
одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування ви- трат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання по- яснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт;
заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, перед- бачених законом;
користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу».
Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висно- вку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладе- них на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.
Експерт зобов’язаний:
особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз’яснити його;
прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту;
забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або змі- ною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;
не розголошувати без дозволу сторони кримінального проваджен- ня, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;
заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Ко- дексом.
Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення екс- перт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу,
чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» у редакції від 9 вересня 2004 р. судова експертиза - це дослідження експертом на основі спе- ціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів дізнання, досудо- вого слідства та сулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК експертиза провадиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, які мають значення для кримі- нального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається прове- дення експертизи для з’ясування питань права.
Спеціальні знання - це знання, які лежать в основі відповідних спеці- альностей та спеціалізацій. Експерт повинен мати спеціальні знання у галузі науки, техніки, мистецтва тощо, які необхідні і достатні для того, щоб дати висновок з питань, що виникають під час досудового розслідування і судового розгляду. Спеціальні знання набуваються в процесі навчання і практичної ді- яльності за певною спеціальністю (фахом). Судовими експертами можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в спеціалізованих устано- вах Міністерства юстиції України та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (див. ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).
Судово-експертну діяльність здійснюють:
атестовані судові експерти, які працюють у державних спеціалізованих установах (науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юс- тиції України, науково-дослідних установах судових експертиз, судово-медич- них та судово-психіагричних установах Міністерства охорони здоров’я Украї- ни, експертних службах МВС України, Міністерства оборони України, СБУ та Державної прикордонної служби України) та
інші фахівці з відповідних галузей знань, які не є працівниками цих уста- нов, але можуть залучатися слідчим, прокурором, судом до проведення деяких видів судових експертиз, за винятком криміналістичних, судово-медичних та су- дово-психіатричних експертиз, які здійснюються виключно експертами держав- них спеціалізованих установ (див. ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»).
Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта:
а) особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про судову експерти- зу»); б) особи, які перебувають в службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого (ч. 2 ст. 69 КПК); в) особи, які вже проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються в цьому провадженні (ст. 79 КПК); г) особи, щодо яких є обставини, що забороняють
їх участь у кримінальному провадженні і є підставами для їх відводу (див. ч. 1 ст. 77 КПК) з тим обмеженням, що, як зазначається у ч. 1 ст. 79 КПК, їх по- передня участь у цьому кримінальному провадженні як експерта не може бути підставою для відводу. На нашу думку, законодавець мав би зазначити тут один виняток, який стосується випадків повторної експертизи, проведення якої до- ручається, на відміну від додаткової, іншому експерту (іншим експертам). Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову експер- тизу в кримінальних і цивільних справах» від ЗО травня 1997 р. № 8, «повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесу- альних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмежен- ня прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у пра- вильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові» (п. 11).
За наявності цих обставин експерт має заявити самовідвід або ж йому може бути заявлено відвід. Про порядок вирішення питання про відвід див. ст.ст. 80, 81 КПК.
У п.п. 1-3 ч. З ст. 69 КПК зазначені права експерта, які необхідні для того, щоб отримати відомості про кримінальне провадження, котрі стосуються предмета експертного дослідження. Він має право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження щодо предмета дослідження: з протоколами слід- чих (розшукових) дій та додатками до них, іншими документами, речовими до- казами. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.
Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Якщо їх недостатньо, то він може заявити клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків. Про отримання зразків для екс- пертизи див. ст. 245 КПК.
Для отримання додаткових відомостей, необхідних для проведення екс- пертизи, експерт має право бути присутнім при проведенні процесуальних дій
допитів, оглядів місця події, речей, документів тощо і при цьому ставити за- питання допитуваним, звертати увагу під час проведення інших процесуальних дій на обставини, які мають значення для його висновку, щоб вони були зане- сені до протоколу цієї дії.
Закон дозволяє експерту, якщо це в інтересах з’ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, виходити за межі отриманого доручення про проведення експертизи і зазначити у висновку експертизи ви- явлені в ході її проведення обставини, з приводу яких йому не були поставлені питання (див. також ч. З ст. 102 КПК).
Експерт має право на сплату йому винагороди, якщо це не є його служ- бовим обов’язком, а також на відшкодування витрат, пов’язаних із залученням його до кримінального провадження (проїзд і добові в разі переїзду до іншого населеного пункту). При цьому витрати, пов’язані із залученням експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила. Проте залучення сто- роною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Дер- жавного бюджету (див. ч. 1,4 ст. 122 КПК).
Витрати, пов’язані з залученням експерта, відшкодовуються в роз- мірах, передбачених нормативно-правовими актами України для працівників (див. постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та орга- нізаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. експерт, а також члени його сім’ї та близькі родичі належать до кола осіб, які мають пра- во на забезпечення безпеки, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на експерта у зв’язку з залученням його до участі у кримінальному провадженні.
До інших прав експерта, які передбачені Законом України «Про судову експертизу», належать, зокрема: право мати безперешкодний доступ експерта до об’єкта дослідження і належні умови праці (див. ст. 6); подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судо- вого експерта (див. ст. 13); право на оплату праці та соціальних захист (ст. 18).
У п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК визначено зміст основного обов’язку експер- та у кримінальному провадженні: 1) провести повне експертне дослідження;
дати обґрунтований і об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання; 3) роз’яснити висновок - у разі необхідності.
Відповідно до ст. 101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, об- ґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен грунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Якщо для проведення експертизи залучається кіль- ка експертів, вони мають право скласти один висновок або окремі висновки. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза. Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмоти-
вована у відповідних постанові, ухвалі, вироку. Про зміст висновку експерта див. ст. 102 КПК.
Про виклик слідчим, прокурором і судовий виклик див. ст.ст. 133,134 КПК.
Згідно з ч. 2 ст. 327 КПК прибуття в суд експерта забезпечується сторо- ною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки експерта шляхом здійснення судового виклику.
Відповідно до ч. 7 ст. 101 КПК висновок експерта надається в пись- мовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку. Експерт зобов’язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (див. ч. З ст. 95 КПК).
Важливою новелою в переліку обов’язків експерта є обов’язок забез- печення збереження об’єкта експертизи, адже цей об’єкт може бути необхід- ним для проведення з ним наступних процесуальних дій - огляду, повторної чи додаткової експертизи тощо. Тому якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, екс- перт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта.
Стаття 222 КПК встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування експертом. Відповідно ст. 387 КК України передба- чає кримінальну відповідальність експерта за розголошення без дозволу слід- чого, прокурора даних досудового розслідування, якщо його було попереджено в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані. За змістом ст. 68 КПК обов’язок експерта не розголошувати відомості, які безпо- середньо стосуються суті кримінального провадження і які стали йому відомі у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків, поширюється не тільки на досудове розслідування, а й на судове провадження.
Якщо експерт під час проведення дослідження дійде висновку, що для проведення експертизи у нього недостатньо спеціальних знань чи необхідно за- лучати й інших експертів для проведення комісійної чи комплексної експертизи, то він має повідомити особу, яка його залучила, або суд, який доручив проведен- ня експертизи, про неможливість проведення ним, або ним одним експертизи.
Якщо у експерта, залученого до участі у провадження стороною обви- нувачення, стороною захисту чи слідчим суддею (про порядок залучення екс- перта див. ст. 243 КПК), виникнуть сумніви щодо змісту та обсягу доручення, то він має заявити відповідно перед стороною чи слідчим суддею клопотання про уточнення або ж повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим питанням або без залучення інших осіб.
С т а т т я 70. Відповідальність експерта