1. Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший доку-

мент здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваже- ній їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-вихов- ній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Результати процесуальної діяльності, здійсненої поза межами процесу- ального строку, визначеного відповідними статтями КПК або встановленого прокурором, слідчим суддею під час досудового провадження чи суддею у су- довому провадженні, є юридично нікчемними, а тому не можуть використову- ватися як підстава для провадження процесуальних дій, а також для обгрунту- вання процесуальних рішень.

У коментованій статті сформульовано процесуальну презумпцію, згідно з якою процесуальний строк не вважається пропущеним, якщо відповідний документ вчасно, тобто до закінчення граничного строку передано на пошту або уповноваженій посадовій особі. Останньою є та, котра вправі вирішити питання, поставлене у скарзі чи іншому поданому документі, або вчинити дії із належного її спрямування (наприклад, суддя місцевого суду у зв’язку із над- ходженням апеляції повинен надіслати її разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції) (ч. 1 ст. 397 КПК).

Під «іншими документами», про які йдеться у цій статті, слід розуміти всі інші, крім скарги, документи, якими ініціюється подальша процесуальна діяль- ність чи, навпаки, міститься вимога (прохання) про припинення провадження (клопотання, заяви про відвід, заперечення на апеляційну скаргу тощо).

Додержання процесуальних строків є важливим у плані забезпечення прав учасників кримінального провадження. Закінчення строків у деяких випадках може свідчити про втрату окремих прав, наприклад, на ініціювання апеляцій- ного перегляду судового рішення (ст. 395 КПК).

Строки кримінального провадження щодо певної категорії осіб можуть бути скорочені в порівнянні зі строками провадження щодо інших категорій осіб. Так, згідно з ч. 4 ст. 28 КПК кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи повинно бути здійснено невід- кладно і розглянуто в суді першочергово.

На посиленні контролю за своєчасним розглядом судових справ, особливо за тими, в яких підсудні утримуються під вартою, наголошено і у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року «Про строки роз- гляду судами України кримінальних і цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 3 грудня 1997 року № 12). Цією ж постановою суддям рекомендовано ретельно проводити підготовку справ до судового розгляду, зважаючи на те, що упущення і недбалість на цій стадії призводять не тільки до тяганини при розгляді справ, а й до порушень прав учасників судового розгляду та постановлення незаконних і необгрунто- ваних рішень (абз. 2 п. 4).

Недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування може бути оскаржено в порядку, встановленому ст. 308 КПК.

Стаття 117. Поновлення процесуального строку