- •Кримінальний процесуальний кодекс України
- •Глава 1.
- •Глава 2.
- •Глава 3.
- •§ 2. Сторона обвинувачення
- •§ 3. Сторона захисту
- •Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи су- дом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, ви- значених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
- •§ 4. Потерпілий і його представник
- •Питання участі законного представника потерпілого у криміналь- ному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Ко- дексу.
- •§ 5. Інші учасники кримінального провадження
- •Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту по- дання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
- •Питання участі законного представника цивільного позивача у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.
- •Давати правдиві показання під час досудового розслідування та су- дового розгляду;
- •За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність, встановлену законом.
- •Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
- •Експерт має право:
- •Знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосу- ються предмета дослідження;
- •За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.
- •1. У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні.
- •§ 6. Відводи
- •Спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримі- нальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, мате- ріали яких використовуються у цьому провадженні.
- •У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.
- •Глава 4. Докази і доказування
- •§ 1. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами
- •Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, до- кументи, висновки експертів.
- •Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
- •Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні су- дового рішення.
- •Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в на- радчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
- •Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують об- винуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
- •Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального прова- дження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
- •Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
- •§ 3. Показання
- •§ 4. Речові докази і документи
- •§ 5. Висновок експерта
- •Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадженая, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
- •Глава 5.
- •У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведен- ня процесуальної дії фіксується у протоколі.
- •Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її про- ведення або безпосередньо після її закінчення.
- •До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належно- го упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для пере- вірки результатів процесуальної дії.
- •Глава 6. Повідомлення
- •Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою.
- •Глава 7. Процесуальні строки
- •Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший доку-
- •Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
- •Ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову в поновлен- ні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
- •Подання клопотання заінтересованою особою про поновлення про- пущеного строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропу- щенням строку.
- •Глава 8.
- •Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до су- дового рішення.
- •Витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюва- ний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
- •Витрати, пов’язані із участю потерпілих у кримінальному про- вадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань
- •Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •Витрати, пов’язані із зберіганням і пересиланням речей і докумен- тів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
- •Граничний розмір витрат, пов’язаних із зберіганням і пересилан- ням речей і документів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваче- ного на користь держави документально підтверджені витрати на залучен- ня експерта.
- •Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
- •Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
- •Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціаліс- ти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуаль- них витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
- •Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому
- •Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопо- рушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
- •У разі встановлення відсутності події кримінального правопору- шення суд відмовляє в позові.
- •Глава 10. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування
- •Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального проваджен- ня, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою.
- •Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він за- стосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
- •Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він за- стосовується, особою, яка виконує ухвалу.
- •У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням при- чин невиконання.
- •Глава 12.
- •Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суд- дею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.
- •Глава 13. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
- •Мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
- •Глава 14. Відсторонення від посади
- •Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додер- жання вимог статті 155 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
- •Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів
- •Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
- •Глава 16.
- •Глава 17.
- •Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
- •Запобіжні заходи, затримання особи
- •§ 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду
- •Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом пе- редбачено покарання у виді позбавлення волі.
- •При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд роз’яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов’язки, передбачені
- •Розмір цивільного позову, розмір матеріальних вимог потерпілого, не пов’язаних із вчиненим щодо нього злочином, розмір судових витрат тощо на розмір застави не впливає.
- •Розгляд клопотання про застосування або зміну запобіжного захо- ду слідчим суддею, судом невідкладно означає, що воно має розглядатися
- •Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора.
- •1. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
- •§ 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду
- •Глава 19. Загальні положення досудового розслідування
- •1. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, перед- баченому цим Кодексом.
- •Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту до- судового розслідування та судового розгляду.
- •Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового роз- слідування приймається прокурором.
- •Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового роз- слідування не може бути оскаржене.
- •Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудо- вого розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
- •Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
- •Глава 20.
- •1. У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання по- казань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через
- •При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, пе- дагога або психолога, а за необхідності - лікаря.
- •Пред’явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням ви- мог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 цього Кодексу.
- •Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання зна-
- •Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають зане- сенню до протоколу обшуку.
- •3. Персональна (спеціальна, суб’єктна) підслідність визначається характе- ристиками суб’єкта злочину. Наприклад, за всіма кримінальними провадження-
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У разі встановлення відсутності події кримінального правопору- шення суд відмовляє в позові.
У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчи- нення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбаче- них частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Вирішення судом у кримінальному провадженні питання про відшко- дування (компенсацію) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням чи суспільно небезпечним діянням, якщо цивільного позову не було заявлено, за- коном не передбачено.
У разі, якщо предметом судового розгляду кримінальної справи разом
з висунутим обвинуваченому обвинуваченням чи суспільно небезпечним ді- янням неповнолітньої (малолітньої) особи або суспільно небезпечним діянням неосудної (обмежено осудної) особи був цивільний позов, суд у нарадчій кім- наті при ухваленні рішення по суті справи повинен також вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку (п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК).
Доведеність на судовому розгляді підстав цивільного позову зобов’язує суд при ухваленні рішення задовольнити цивільний позов у розмірі, підтвер- дженому в судовому розгляді доказами і відмовити в ньому в тій його частині, яка доказами не доведена. В мотивувальній частині суд повинен обгрунтувати прийняте ним рішення посиланнями на докази, а також на мотиви неприйняття ним окремих доказів.
При задоволенні цивільного позову повністю чи частково в резолютив- ній частині рішення суд зобов’язаний вказати, з якого цивільного відповідача, а якщо цивільним відповідачем є підсудний, з якого підсудного відшкодовується майнова та/або компенсується моральна шкода, на користь якого цивільного позивача, в якому розмірі та в якому порядку.
Якщо суд задовольняє цивільний позов щодо кількох обвинувачених
цивільних відповідачів, у вироку має бути зазначено, в якій формі на них по- кладається цивільна відповідальність - часткова чи солідарна.
Шкода, завдана потерпілому спільним діянням кількох осіб, відшкодо- вується цими особами, за загальним правилом, у солідарному порядку. Коли ж є заява про це потерпілого, суд може визначити їх відповідальність у частках, відповідно до ступеня їхньої вини (участі у завданні шкоди) (ст. 1190 ЦК).
Неприпустимим є покладення солідарної відповідальності на осіб, яких притягнено до кримінальної відповідальності в одній справі, проте за кримі- нальні правопорушення, не пов’язані спільним умислом.
У випадках, якщо шкоду завдано спільними діями обвинуваченого та іншої особи, кримінальне провадження щодо якої було закрите з підстав, пе- редбачених п. 4, 6 ч. 1, п. 1, 2 ч. 2 ст. 284 КПК, суд стягує завдану шкоду в повному обсязі з обвинуваченого і роз’яснює цивільному позивачу його пра- во пред’явити позов у порядку цивільного судочинства до особи, кримінальне провадження щодо якої було закрито, про відшкодування шкоди в солідарному порядку.
Якщо внаслідок кримінального правопорушення (суспільно небезпеч- ного діяння) під час кримінального провадження настала смерть потерпілого - цивільного позивача, суд стягує шкоду за цивільним позовом на користь близь- ких родичів чи членів сім’ї такої особи (ч. 6 ст. 55 КПК).
У справах про застосування примусових заходів виховного хараюеру суд стягує з фізичних та юридичних осіб - цивільних відповідачів, відповідаль- них за шкоду, завдану суспільно небезпечним діянням неповнолітнього у віці від одинадцяти років до досягнення віку, з якого настає кримінальна відпові- дальність (малолітньої особи), завдану ним шкоду, якщо вони не доведуть, що шкода завдана не з їх вини (ч. 1,2,3 ст. 1178 ЦК).
У справах про застосування примусових заходів медичного характеру шкода, завдана неосудною або обмежено осудною особою, яка в момент її за- вдання не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, за загальним правилом, не відшкодовується. Але з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, стягнути з неї шкоду частково або в повному обсязі.
Якщо ж зазначена особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1186 ЦК).
При ухваленні виправдувального вироку суд відмовляє в задоволенні позову, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) не доведено, що вчинено кримінальне правопорушен- ня, в якому обвинувачується особа; 3) не доведено, що кримінальне правопору- шення вчинене обвинуваченим (п. 1,2 ч. 1 ст. 373 КПК).
Положення кримінального процесуального закону про те, що у разі ви- правдання обвинуваченого за його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду (ч. З ст. 129 КПК) і пояснен- ню не піддається. Ймовірно, відбулася плутанина між положеннями права кри- мінального процесуального та цивільного процесуального, оскільки згідно з ч.
ст. 61 ЦПК підставою звільнення від доказування в цивільному судочинстві є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, щодо цивільно-право- вих наслідків дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
Суд залишає позов без розгляду у разі виправдання обвинуваченого з підстав: 1) за відсутності (встановлення відсутності) в його діянні складу кримінального правопорушення (ч. З ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопору- шення (п. З ч. 1 ст. 373 КПК); 3) якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник і від нього не надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності, або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач не визнав чи не повністю визнав пред’явлений позов (ч. 1 ст. 326 КПК).
В усіх наведених випадках за цивільним позивачем залишається право пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства.
Якщо суд залишив без розгляду позов, пред’явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред’явлення позову до набрання законної сили су- довим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.
Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців (ч. 2 ст. 265 ЦК).
Стаття 130. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незакон- ними рішеннями, діями чи бездіяльністю
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розсліду- вання, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Дер- жавного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ор- гану, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується (компенсується) у випадках та порядку, передбачених Цивільним кодексом України (п. 2 ч. 2 ст. 1167, ст. 1176) і Законом України від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої гро- мадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно із зазначеним Законом відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлен- ня про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального прова- дження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону «Про порядок відшкодуван- ня шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокура- тури і суду», завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досу- дове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди виникає у випадках: 1) ухвалення ви- правдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального право- порушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведен- ня в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладен-
ня арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 3) закриття кримі- нального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстанов- лення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.
Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у ст. 1 вказаного Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках встановлення фактів порушень прав і свобод громадянина обвинувальним вироком суду чи іншим рішенням суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду), або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами таких заходів.
Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про ам- ністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Не має права на відшкодування шкоди також особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала встановленню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню за- побіжного заходу, незаконному затриманню (ч. 4 ст. 1176 ЦК).
Відшкодуванню (поверненню) підлягає: 1) заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органа- ми досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшуко- ву діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому правової допомоги;
моральна шкода.
Відшкодування (компенсація) моральної шкоди провадиться у разі, якщо незаконні дії оперативно-розшукових органів, органів досудового розслідуван- ня, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додатко- вих зусиль для організації свого життя.
У разі виникнення права на відшкодування (компенсацію) завданої шко- ди орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов’язані роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування (компенсацію) завданої шкоди.
Розмір відшкодування шкоди (за винятком майна), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають, відповідно, оперативно-розшуковий
орган, орган досудового розслідування, прокуратура, суд, про що виносять по- станову (постановляють ухвалу).
Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу в першій інстанції.
У разі незгоди з винесеною постановою (постановленою ухвалою) про відшкодування (компенсацію) шкоди, громадянин вправі подати заяву про її оскарження, на вибір громадянина, до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури (а ухвалу суду - до апеля- ційного суду). Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.
\ Розділ II.
Засади забезпечення кримінального провадження