- •Список скорочень Українські
- •Міжнародні
- •Sms (англ. Short Message Service) — служба коротких повідомлень
- •1.1. Автоматизація технологічних процесів: загальні положення, поняття, визначення, терміни, категорії
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •1.2. Знання, інформація і їх роль в системах управління
- •Категорія знання. Загальний підхід
- •Подання знань, інформація і процес прийняття рішень
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •1.3. Система: основні поняття, властивості, узагальнені класифікації
- •Класифікація систем
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •1.4. Синергетика як напрям прикладного системного аналізу
- •Передісторія виникнення синергетики
- •Синергетичні моделі
- •Синергетичні закономірності.
- •Значення синергетики для науки і світогляду.
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •1.5. Системний аналіз об’єктів управління технологічними процесами
- •Застосування методології системного аналізу до створення складних систем управління.
- •Системний підхід до створення автоматизованих технологічних комплексів (атк).
- •Структурний аналіз систем управління складними технологічними об’єктами
- •Інформаційна модель об’єктів управління технологічними процесами
- •Математична модель.
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.1. Історичні відомості і напрямки розвитку систем автоматизації
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.2. Автоматизація: поняття, визначення, терміни
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.3. Основні елементи та засоби автоматики, їх класифікація
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2.3.1. Датчики
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2.3.2. Підсилювачі
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2.3.3. Виконавчі елементи та пристрої
- •Виконавчі двигуни
- •Двигуни постійного струму
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2.3.4. Реле
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2.3.5. Обчислювальні та погоджувальні елементи
- •Цап (Цифро-аналогові перетворювачі)
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2.3.6. Логічні елементи
- •Логічні функції та елементи.
- •Логічних елементів ні, або, і.
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.4. Основні принципи управління: загальний підхід
- •Принцип мети
- •Принцип правової захищеності управлінського рішення
- •Принцип оптимізації управління
- •Норма керованості
- •Принцип відповідності
- •Принцип автоматичного заміщення відсутнього
- •Принцип першого керівника
- •Принцип одноразового введення інформації
- •Принцип підвищення кваліфікації
- •Методи мистецтва управління
- •Метод Сократа
- •Метод трьох раундів
- •Метод Штірліца
- •Метод «Жаба в сметані»
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.5. Загальні відомості про системи автоматичного управління
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.6. Класифікація систем автоматичного управління
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.7. Загальні відомості про системи телемеханіки та апаратні засоби
- •Лінії зв’язку
- •Перетворення сигналу
- •Безперервні методи модуляції
- •Цифрові методи модуляції
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.8. Функція контролю в складних системах атп
- •Автоматичне нагромадження й обробка інформації про надійність обчислювального комплексу
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.9. Джерела і показники техніко-економічної ефективності
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •2.10. Аналіз типових схемотехнічних рішень автоматизації окремих технологічних процесів в комунальному господарстві.
- •Типу «шэт»
- •Завдання
- •Типу «шэт»
- •3.1. Технологія: основні поняття і визначення
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.2. Теплоенергетичні установки (котельні)
- •Опис технологічного процесу
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.3. Вентиляційні установки
- •3.3.1. Типи систем вентиляції
- •Природна і штучна система вентиляції
- •Приточна і витяжна система вентиляції
- •Місцева і загально обмінна система вентиляці.
- •Складальна і моноблочна система вентиляції
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.4. Водопостачання та водовідведення
- •3.4.1. Основні функції автоматичних пристроїв насосної станції
- •3.4.2. Опис технологічної схеми водозабірної споруди річкового міського водопроводу
- •3.4.3 Технологія і автоматизація систем водовідведення
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.5 Система «Розумний будинок» («Інтелектуальний будинок»)
- •3.5.1. Опис систем «Розумний будинок»
- •3.5.2. Класифікація функцій систем керування «Інтелектуальним будинком»
- •3.5.2.1. Система керування електроживленням і освітленням Керування освітленням
- •Керування енергозбереженням
- •Керування рівнями освітлення у всіх кімнатах
- •Імітація присутності хазяїв (охоронна функція)
- •«Світло, що стежить»
- •Керування шторами і жалюзі з електроприводом
- •3.5.2.2. Система аудіо-відеотехніки «Мультирум»
- •Система прийому ефірного та супутникового телебачення
- •Прийом/передача цифрових потоків даних (Internet)
- •Керування відображенням з відеокамер
- •Система домашнього кінотеатру
- •Керування всіма пристроями домашнього кінотеатру
- •Автоматичне керування екраном і шторами затемнення
- •3.5.2.3. Система управління «Інтелектуальним будинком»
- •Керування всіма системами через Інтернет
- •Керування усіма системами з будь-якого комп'ютера в будинку
- •3.5.3. Система охорони будинку
- •3.5.4. Система відеоспостереженя
- •3.5.5. Система автоматизації життєзабезпечення будинку Система вентиляції і кондиціонування повітря
- •Система опалення (в т.Ч. «Тепла підлога»)
- •Керування опаленням в залежності від пори року і доби
- •Система холодного і гарячого водопостачання
- •3.5.6. Система метеорологічного контролю
- •Система обслуговування території
- •3.5.7. Функції зв’язку
- •Керування функціями «Розумного будинку» тоновими сигналами
- •«Sim-Sim» контроль
- •Керування доступом з будь-якого комунікаційного пристрою
- •Використання безконтактних карт
- •Бездротове управління
- •Керування із сенсорної панелі
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6. Муніципальний транспорт
- •3.6.1. Розробка розкладу руху на міських маршрутах
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6.2. Планування роботи водіїв і кондукторів
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6.3. Складання наряду водіїв на роботу
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6.4. Диспетчерський облік
- •3.6.4.1. Внутрішньо-паркова диспетчеризація
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6.4.2. Лінійна диспетчеризація
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6.4.3. Автоматичні системи диспетчерського управління (асду) транспортом
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6.5. Моніторинг транспортних одиниць
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6.6. Загальні відомості про gps (Global Positioning System)
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.6.7. Збір інформації про місцезнаходження транспортних засобів
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.7. Пожежна та охорона сигналізації
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.7.1. Загальні принципи побудови систем пожежної безпеки
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •3.7.2. Загальні принципи побудови систем охоронної безпеки
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •Структура системи автоматичної пожежної сигналізації
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •Глосарій
- •Список використаних літературних джерел
Передісторія виникнення синергетики
Синергетика, що є наукою про процеси розвитку і самоорганізації складних систем довільної природи, успадковує і розвиває універсальні, міждисциплінарні підходи своїх попередниць: тектології О.О. Богданова, теорії систем Л. фон Берталанфі, кібернетики Н.Вінера. Проте, її мова і методи спираються на нелінійну математику і результати природничих наук, що вивчають еволюцію складних систем, істотно збагачуючи наші уявлення про складне. Історія методів синергетики пов'язана з іменами багатьох видатних учених ХХ століття. Перш за все, це великий французький математик, фізик і філософ Анрі Пуанкаре, який вже в кінці XIX століття заклав основи методів нелінійної динаміки і якісної теорії диференціальних рівнянь. Саме він ввів поняття аттракторів (притягуючої множини в просторі станів відкритих системах), точок біфуркацій (значень параметрів задачі, при яких з'являються або альтернативні рішення, або втрачають стійкість ті, що існують), нестійких траєкторій і динамічного хаосу у задачі трьох тіл небесної механіки (тяжіння Земля-Луна-Сонце).
У першій половині ХХ століття велику роль в розвитку методів нелінійної динаміки грала російська і радянська школа математиків і фізиків: О.М. Ляпунов, М.М. Боголюбов, Л.І. Мандельштамм, О.О. Андронов, А.М. Колмогоров, А.М. Тихонов. Ці дослідження стимулювалися великою мірою вирішенням стратегічних оборонних завдань: створення ядерної зброї, освоєння космосу. Західні учені також використовували перші оборонні ЕОМ при виявленні нерівноважних теплових структур: модель морфогенезу (Алан Т’юрінг) і відокремлених хвиль - солітонів (Енріко Фермі). Цей період можна назвати "синергетикою до синергетики", оскільки сам термін ще не використовувався.
У 60-70 роки ХХ століття відбувається справжній прорив в розумінні процесів самоорганізації в самих різних явищах природи і техніки. Перерахуємо деякі з них: теорія генерації лазера Г.Б. Басова, О.М. Прохорова, Ч. Таунса; коливальні хімічні реакції Б.П. Білоусова і А.М. Жаботинського - основа біоритмів живого; теорія дисипативних структур І. Пригожина; теорія турбулентності А.М. Колмогорова і Ю.Л. Клімонтовіча. Нерівноважні структури плазми в термоядерному синтезі вивчалися Б.Б. Кадомцевим, О.А. Самарським, С.П. Курдюмовим. Теорія активного середовища і біофізичне застосування самоорганізації досліджувалися О.С.Давидовим, Г.Р.Іваницьким, І.М. Гельфандом, А.М.Молчановим, Д.С.Чернавським. У 1963 році відбувається епохальне відкриття динамічного хаосу, спочатку в задачах прогнозу погоди (Э. Лоренц), потім теоретично, починається вивчення дивних аттракторів в роботах Д. Рюеля, Ф. Такенса, Л.П. Шильникова. Для дивних аттракторів характерна нестійкість рішення за початковими даними - знаменитий "ефект метелика", помах крил якого може радикально змінити далекий прогноз погоди - образ динамічного хаосу. Створюються універсальна теорія катастроф (стрибкоподібних змін станів систем) Р.Тома і В.І. Арнольда і розвиваються її застосування в психології і соціології; теорія автопоезіса живих систем У. Матурани і Ф. Варелли. Коло цих методів і підходів у вивченні складних систем Герман Хакен і назве в 1970 році синергетикою (теорією колективної, кооперативної, комплексної поведінки систем), заздалегідь ефективно застосувавши їх в теорії генерації лазера.
У 80-90 роки продовжується вивчення динамічного хаосу і проблеми складності. У зв'язку із створенням нових поколінь потужних ЕОМ, розвиваються фрактальна геометрія (Б.Мандельброт), геометрія самоподібних об'єктів (типу хмари, крони дерева, берегової лінії), яка описує структури динамічного хаосу і дозволяє ефективно стискувати інформацію при розпізнаванні і зберіганні образів. Були виявлені універсальні сценарії переходу до хаосу М. Фейгенбаума, І. Помо. У 1990 році було відкрито феномен самоорганізованої критичності. Його можна досліджувати, розглядаючи купу піску (П. Бак). Лавинки, що сходять, відтворюють розподіли Парето по величинах подій для біржових криз, землетрусів, аварій складних технічних комплексів і так далі
Сьогодні синергетика швидко інтегрується в область гуманітарних наук, виникли напрями соціосинергетики і еволюційної економіки, застосовують її психологи і педагоги, розвиваються застосування в лінгвістиці, історії і мистецтвознавстві, реалізується проект створення синергетичної антропології.
Проте, таке зростання вшир інколи зводиться лише до декларацій про наміри, оскільки міждисциплінарність в сучасній науці передбачає взаємоузгоджене використання образів, представлень методів і моделей дисциплін як природничонаукового і технічного, так і соціогуманітарного профілю. Це, у свою чергу, передбачає, окрім всього іншого, існування єдиної наукової картини світу. В той же час зараз такої загальнонаукової (міждисциплінарної) єдиної картини світу (у сенсі самоузгодженої цілісності), строго кажучи, немає. Існують її окремі фрагменти, що іменуються спеціальними картинами світу, дисциплінарними онтологіями такі, наприклад, як: фізична, біологічна, космологічна картини світу, що репрезентують предмети кожної окремої науки. Синергетика і намагається навести мости між цими картинами, створити єдине поле міждисциплінарної комунікації, сформувати принципи нової картини світу.