Значення синергетики для науки і світогляду.

Дійсно, виникнувши з нерівноважної термодинаміки, синергетика орієнтує на розкриття механізмів самоорганізації складних систем: природних і соціальних, а також створених руками людини. Разом із синергетикою прийшло розуміння єдності неорганічного і органічного світу, розуміння того, що чередування хаосу й порядку є універсальним принципом світобудови. На думку академіка М.М.Моісеєва «Все спостережуване нами, все, у чому сьогодні беремо участь. - це лише фрагменти єдиного синергетичного процесу...», («Алгоритми розвитку» .М., 1987.-С.63).

Синергетика виявила біфуркаційний механізм розвитку, конструктивну роль хаосу в процесах еволюції самоорганізованих систем, механізм конкуренції віртуальних, тобто припустимих, можливих форм структур, закладених у системі. По своєму впливі на сучасний світогляд ідеї синергетики рівнозначні ідеям теорії відносності і квантової механіки.

Синергетичні поняття застосовні до будь-яких систем, що розвиваються. Вони стають інструментами соціального мислення й аналізу. Сучасна соціальна наука, переборюючи механіцизм і запозичаючи ідеї синергетики, усе більш звертає увагу на неврівноважені стани, на процеси зламування стабільного порядку (на переходи від порядку до хаосу, на народження нового порядку). У розвитку суспільства нерідко виникають нестійкі стани «точки біфуркації» - перехрестя, розщеплення шляхів розвитку.

У період суспільної кризи безглуздо уповати на так звані «об'єктивні закони», які роблять людей сліпими стосовно соціально-політичних і економічних процесів. Поняття про суспільство, як соціальну машину, що діє по «об'єктивних законах», - досинергетичний погляд. Сучасне природознавство, наука й соціальне життя змушують нас освоювати нові синергетичні інструменти досліджень. Синергетичні ідеї активно впливають на світоглядні поняття. Адже синергетика виявляє загальні ідеї, методи й закономірності процесів самоорганізації у різних напрямках наукових, технічних і соціально-гуманітарних знань. Наш обов’язок – освоювати синергетичні ідеї, щоб піднятися на новий рівень світогляду, розуміння дійсності.

Питання та завдання для самоконтролю.

1. Що являє собою синергетика, як наука?

2. Коли і за яких обставин з’явилася синергетика, як наука?

3. Що являють собою моделі синергетики?

4. Назвіть синергетичні закономірності.

5. Яке значення синергетики для науки і світогляду?

1.5. Системний аналіз об’єктів управління технологічними процесами

При дослідженні технологічних процесів з позицій задач управління використовуються основні прийоми системного аналізу (системного підходу):

• системна постановка задачі дослідження;

• вибір критеріїв якості;

• розробка плану експерименту з виділенням основних етапів;

• додержання принципу ієрархії «зверху – вниз» при аналізі, та «знизу – вверх» при синтезі складних систем.

З позицій системного аналізу розв'язуються задачі моделювання, оптимізації, управління та оптимального проектування технологічних систем (ТС) в масштабах технологічного комплексу (ТК), відділення, цеху, заводу. Для цього використовуються відповідні математичні моделі.

Умовно неподільною одиницею ТК є технологічний процес (ТП) - нижчий рівень ієрархії виробництва. В той же час можлива подальша деталізація цих одиниць до рівня фізико-хімічних ефектів та явищ, що дозволяє, в свою чергу, розглядати окремий технологічний процес як складну систему. Важливо розуміти, що одиничний технологічний процес із його складним комплексом фізико-хімічних явищ - типова складна система в сенсі її класичного кібернетичного визначення. Рівень складності цієї системи визначається:

• кількістю і різноманіттям фізико-хімічних ефектів, а також складністю їх

описання;

• насиченням взаємних зв'язків між цими ефектами;

• одночасним протіканням та взаємозв'язками між різними процесами фізико-хімічної природи в локальних об'ємах;

• нелінійним характером зв’язків між змінними параметрами в середині ТС, а, також, між ТС і іншими системами. При системному аналізі виробництва (підприємства) як складної системи виділяють, як правило, три рівні:

• типові технологічні процеси в апаратурному оформленні (механічні, гідродинамічні, тепло-масообміні, дифузійні, хімічні і т.д.) та локальні системи управління ними;

• ТК, відділення, цехи з відповідними системами управління;

• виробництво, підприємство та системи оперативного управління, організації виробництва, планування, матеріально-технічного постачання, реалізації продукції.

Кожен типовий процес як одиниця нижчого рівня ієрархії формалізується як фізико-хімічна система (ФХС) - багатофазне багатокомпонентне суцільне середовище, розподілене в просторі та змінне в часі, в кожній точці якого та на границі розділення фаз відбувається перенос речовини, енергії та імпульсу при наявності їх джерел і/або стоків.