61. Наукове поняття і художній образ, спільне та відмінне між ними.

Як наука, так і мистецтво є віддзеркаленням дійсності, проте в науці це віддзеркалення здійснюється у формі понять і категорій, а в мистецтві – у формі художніх образів. І наукове поняття, і художній образ є узагальненим відтворенням дійсності, це форми вираження пізнавальної дійсності. Художній образ характеризується конкретністю, відбивається авторська суб’єктивність, а в науці постать автора не важлива. Художній образ як специфічна форма відображення дійсності відрізняється не лише від повсякденних уявлень, а й від тієї форми вираження світу, якою користується наука, а саме — поняттєвої. Як і художній образ, наукове поняття належить до вторинних форм відображення дійсності. Подібно до художнього образу поняття відрізняється від повсякденних уявлень мірою узагальненості свого ідейного змісту. Проте, на відміну від художнього образу, в якому предмет відображення відтворюється у його чуттєвому образі, поняття, відображаючи предмет, абстрагується, тобто відходить від його одиничної, конкретно-чуттєвої форми. Якщо в художньому образі загальне, тобто сукупність тих суттєвих відмінних рис, що характеризують певний клас об'єктів, подається у формі індивідуального, конкретно-чуттєвого, — у формі самого життя, то в понятті загальне постає у формі думки, а точніше у формі низки логічно взаємопов'язаних думок про суттєві й відмінні ознаки відображуваного предмета. Художній образ відрізняється від поняття не лише формою вираження ідеї відображуваного предмета, але й її змістом. Якщо завдання поняття полягає в тому, щоб описати предмет об'єктивно, таким, яким він є в дійсності, абстрагуючись при цьому від суб'єктивних оцінок його значущості, то художній образ, навпаки, має на меті подати об'єктивну картину змальовуваної дійсності у формі її суб'єктивно-емоційного сприйняття, тобто такою, якою її бачить і емоційно переживає автор.

62. текст.

62. Художнє узагальнення в літературі. Форми і види узагальнення.

Наукове і художнє узагальнення – пізнавальні процеси одного кореня, спрямовані в глибину сутність об’єкта. Але кожен з них специфічний. Якщо наукове узагальнення є процедурою абстрагування, що дозволяє виявити спільне для ряду предметів, явищ, процесів і визначити його (спільне) у певній словесно-понятійній формулі, то художнє узагальнення – це процедура логічного переходу від певної конкретності у всій її багатоликості до все більшої та виразнішої конкретизації її сутності шляхом усунення нехарактерного, другорядного, того, що невиразно,а то й зовсім не вказує на спільність з іншими цього ж ряду конкретностями. В художньому образному узагальненні залишається, а не «вивітрюється» одиничне і особливе. Більше того воно являє собою серцевину образу, яка навіть характерологічними деталями розкриває сутність загального, тобто властивому не лише йому (одиничному і особливому), а й ряду подібних явищ. Форми і види художнього узагальнення – типізація, символ, алегорія, притча, гротеск, гіпербола і ряд інших. Спільним між ними є те, що всі вони в більшій (гіпербола, гротеск) чи меншій (символ, притча) мірі концентрують і образно виявляють провідні і характерні ознаки відображуваного. Гіпербола і гротеск – безпосередньо, символ і притча – опосередковано. Особливості видів художнього узагальнення виявляються, ще й у тому, що чим всебічніше, деталізованіше виступає в них образ відображуваного об’єкта, тим виразніше наближаються вони до того виду узагальнення, який прийнято називати типізацією, хоча ніколи з ним не зливаються і не перетворюються на нього. Алегорія вжита в байці, наближає її до типізованого зображення конфліктів і образів характерів. Алегорія ж , що лежить в основі символу, оскільки останній репрезентує відображуване в одній яскраво виявленій якості, наближається до абстракції, але не стає нею. Здебільшого образи-символи відтворюють сформовані в процесі суспільної практики узагальнення. Отже, символ в художній літературі можна розглядати як засіб образної конкретизації раніше понятійно сформульованої сутності процесу, явища, події тощо. Всі види узагальнення так чи інакше пов’язані і взаємодіють між собою, всі вони спрямовані до типізації, що становить собою провідний вид художнього узагальнення. Типізація - художнє узагальнення певних життєвих явищ; одна з особливостей творчого методу літератури й мистецтва.