51. Діалог поетів з Україною (від «Мойсея» Франка до «Палімпсестів» Стуса)

Палімпсести — це тексти, які пишуться на не вибіленому від попередніх написів пергаменті чи папері. Старий текст ще може виднітися, проступати, але новий запис перекриває його. Назва «Палімпсести» символізує те, що кожен твір має прихований зміст, який треба зуміти побачити і прочитати між рядочків. Тут мова йде про історичну пам'ять українства - непохитною, хоча неодноразово стертою несприятливими умовами. Трагедію народу В. Стус сприймав як особисту. В одному з найбільш відомих віршів, які увійшли до збірки «Палімпсести», - «За літописом Самовидця» поет переосмислює історію України. Він зупиняється на чорних сторінках нашої історії, зображує жахливі часи міжусобиць в Україну, коли брати проливали рідну кров, продавали своїх же братів-українців у неволю. Україна поет ототожнює з матір'ю («З руїни вже мати не встане - і розкинула руки ...»). Поема " Мойсей" (1905) — лебедина пісня великого майстра, пройнята високою патетикою почуттів, сповнена складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про життя і слово, посіяне в душах людей, Поема «Мойсей» — філософський твір про майбутнє українського народу, про могутні сили мас. Це твір, у якому Франко осмислює історичну долю українського народу, трагічний шлях його розвитку. Поема "Мойсей" — це "духовний заповіт" поета своєму народові, але це також філософський роздум над долею землі, долею народу, долею кожної людини. Центральний персонаж — Мойсей, біблійний пророк, який вивів ізраїльський народ із єгипетської неволі. Дія поеми розпочинається у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися до обіцяної землі в Палестині. Тепер Мойсей поступово втрачає авторитет: народ нарікає й бунтує, погрожує закидати пророка камінням. Одвічна трагедія неприйняття і нерозуміння народом свого вождя. Його серце рветься від караючого грому проклять, моторошного жалю, від величезної невимовної любові до Ізраїлю. Злий дух пустелі випробовує сили Мойсея, звинувачуючи його в тому, що вивів народ з рабства, щоб самому не бути рабом, а потім стати фараоном душ людських. Але совість пророка чиста, бо він справді слуга народний, "душа душі його".Поема “Мойсей” — твір багатопроблемний, поліфонічний, філософський. Крім основної філософської проблеми взаємин між вождем і народом, І. Франко вирішує проблему ролі народу й особи в історичному процесі, тему боротьби народу за визволення і водночас проблему його поступу, засуджує зрадників народного руху тощо. Філософська проблематика вирішується в поемі в основному з позицій матеріалістичного світорозуміння. Поема І. Франка — твір про Мойсея, народного вождя, а ще більше — про народ, його історичну долю.

52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка

Є. Маланюк 48 рокiв прожив в емiграцiï - це життя поза Украïною, але з нею в серцi. Тому центральним образом його лiрики є образ Украïни - ïï доля, ïï iсторiя. Болiсне почуття розлуки з рiдним краєм - головний мотив творчостi поета-мислителя в емiграцiï. Укра­ïна проходила в мрiях, з'являлася у снах, в його поезiï. Образ Украïни присутнiй практично в усiх вiршах Маланюка, бо, осмислюючи минуле i сучасне, поет поси­лається на iсторiю Украïни, на долю украïнськоï нацiï. Складними пере­живаннями лiричного героя-вигнанця, болем за долю батькiвщини спо­вненi твори митця. Аналiз триптиху "Батькiвщина". (Триптих "Батькiвщина" - це своєрiдний екскурс в iсторiю Украïни через призму Степовоï Еллади, з глибин iсторiï). Маланюку болить втрата державностi, втрата тiєï еллiнськоï краси i сили, якi були притаманнi Украïнi княжоï доби. Маланюк був впевнений, що Украïна зумiє вибороти собi незалежнiсть, бо має це мiсце в iсторiï. Перша збірка Є. Маланюка мала назву «Стилет і Стилос». Стилет — це символ боротьби, символ дії... Це вітер, рух, напружені м'язи, стиснений на рукояті п'ястук. Стилос — це світ мистецтва і краси... це світ захоплення гріховною красою...» Є. Маланюк болісно переживав вимушену розлуку з Батьківщиною, що властиво всім емігрантам, сприймав її вже у вигляді «фата-моргани», недосяжного міражу, що ввижався хіба що блукальцям у пустелі. У вірші «Лист» Є. Маланюк вважав, що мудрість – то історія Батьківщини. Євген Маланюк пише листи до себе, сповідується перед Україною. Він творить поезію зі своєї плоті й крові, сперечаючись і заперечуючи самому собі. Щоб зрушити національну свідомість, розбудити її, примусити українців критично оцінювати минуле й сучасне, варто було не лише писати про позитивне в історичному досвіді, але й мати мужність вказати на ганебне в рідній історії. Але така нелюбов до України — то болюча, незагойна рана в поетовому серці. Вірш «Візії», в якому відчуваються грізні інтонації Святого Письма, Шевченкових пророцтв, було написано 1933 р. Саме тоді в Україні більшовики організували голодомор, а в Німеччині до влади прийшли нацисти. Навіяний драматичними подіями міжвоєнного двадцятиліття твір переймався не розпачем а вірою в обов'язкову, хай по-суворому здійснену справедливість у світі та в Україні Поет сподівався що це станеться невдовзі «Літаки закрутяться мов листя Башти захитаються й падуть». Насправді історія внесла серйозні корективи у передбачення Є Маланюка Україна здобула незалежність мирним шляхом.