4.2. Облік прямих затрат

Прямі матеріальні затрати. Прямі матеріальні затрати визначаються як добуток кількості матеріалу, яку можна віднести прямо на об’єкт обліку економічно обгрунтованим методом на ціну одиниці цього матеріалу.

Прикладом прямих матеріальних затрат є вартість сировини та основних матеріалів, які складають основу будь-якої продукції. До основних матеріалів відноситься метал при виготовленні деталей, овочі при виготовленні консервів, мука при виготовленні хліба, чавун при виготовленні сталі, нафта при виготовленні бензину, глина при виготовленні цегли. Матеріальні затрати займають значну питому вагу в складі собівартості продукції. Тому правильний облік і суворий контроль є важливою передумовою ефективного використання матеріальних ресурсів та сприяють скороченню собівартості продукції.

На відміну від основних засобів, матеріальні ресурси за один виробничий цикл повністю переносять свою вартість на продукцію, виготовлену в процесі виробництва. Тому кожний виробничий цикл потребує постійного надходження все нових і нових ресурсів одного й того ж самого найменування.

В процесі виробництва використовують також допоміжні матеріали, однак їх використання не пов’язано безпосередньо з виробництвом конкретного продукту. До допоміжних матеріалів відносяться, наприклад, мастильні матеріали для змащування машин і деталей.

До матеріальних затрат, вартість яких включається до складу собівартості продукції, відносяться такі основні статті:

• сировина й основні матеріали;

• напівфабрикати власного виробництва;

• паливо й електроенергія на технологічні потреби;

• зворотні відходи (віднімаються).

В залежності від функціональної ролі й призначення в процесі виробництва матеріальні ресурси поділяються на окремі групи. Так, в Плані рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачені такі основні групи:

• сировина й матеріали;

• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

• паливо;

• матеріали, передані в переробку;

• запасні частини;

• інші матеріали.

Надзвичайно важливе значення для прийняття управлінських рішень має класифікація матеріальних затрат залежно від структури споживання (XYZ-аналіз). Класифікація матеріалів за структурою споживання зображена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Класифікація матеріалів за структурою споживання

Матеріал	Структура споживання
X	Споживання має постійний характер;
Y	споживання має тенденцію до скорочення, збільшення або сезонний характер;
Z	споживання має нерегулярний характер.

Класифікація матеріалів за структурою споживання- важливий інструмент прийняття рішень в сфері виробництва. XYZ- аналіз розширює інформаційну базу для ефективного планування використання матеріалів, що приводить до значно менших затрат в процесі діяльності.

Подальша класифікація матеріалів може будуватись на принципах точності прогнозування використання матеріалів.

Облік і контроль за наявністю та рухом матеріалів здійснюється не лише за окремими групами, підгрупами, але й за кожним найменуванням, видом та сортом. Загальна класифікація матеріалів знаходить відображення в номенклатурах-цінниках, у вигляді систематизованого переліку матеріалів, що використовуються на підприємстві. В номенклатурах кожному найменуванню, сорту матеріалів присвоюється умовне цифрове позначення- номенклатурний номер. Крім того, вказується одиниця виміру й ціна матеріалу. Номенклатурний номер використовується в усіх первинних документах, де відображається рух матеріалів. Використання номенклатурних номерів є обов’язковою умовою автоматизованої обробки інформації, яка стосується обліку наявності й використання матеріалів, а також передумовою покращання якості їх обліку, попереджує випадки пересортування. Номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунку, субрахунок, групу, підгрупу, найменування матеріалу, сорт, розмір. Для прикладу наведемо форму номенклатури-цінника в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2