Розрахунки з кредиторами, тис.Грн.

Вид кредиторської заборгованості	Кредитове сальдо, грн.	Погашення кредиторської заборгованості (обороти за д-том)		Утворення кредиторської заборгованості (обороти за к-том)
		сума, грн.	джерело інформації та розрахунок	сума, грн.	джерело інформації та розрахунок
1.На початок планового періоду	250
2.Заборгованість перед постачальниками за придбані матеріальні ресурси				1304	Табл.9.10
3. Заборгованість з оплати праці				826	табл.9.11
4.Заборгованість за нарахованими загальновиробничими затратами за мінусом амортизації (250 000)				1402	табл. 9.12 1652-250
5. Заборгованість за нарахованими адміністративно-управлінськими затратами				870	табл.9.15
6. Усього кредиторська заборгованість (сума рядків 2, 3, 4 і 5)				4402
7. Погашення заборгованості перед постачальниками матеріальних ресурсів		1 200	табл.9.20
8. Інші погашення		1 132	табл.9.20
9.Погашення заборгованості з оплати праці 10.Всього погашення кредиторської заборгованості (ряд. 7+8+9) 11.На кінець планового періоду (ряд. 1+6-10)	801,48	1 518,52 3,85 0,52	табл. 9.11, 9.12, 9.14

Основними показниками при складанні планів для структурних підрозділів є обсяги виробництва та величина затрат, що знаходяться під контролем конкретного структурного підрозділу. При цьому поділ підприємства на центри відповідальності та класифікація затрат на постійні і змінні є фундаментом для створення системи планування.

9.3. Види планів

Існують різні види планів в залежності від структури та розміру організації, розподілу повноважень та особливостей діяльності. Так, за періодичністю вони поділяються на довгострокові (до 10 і більше років) та короткострокові (1 рік). Річний план розбивається на квартали, які в свою чергу ще розбиваються за місяцями та декадами.

План повинен грунтуватись на цілях, які необхідно досягти в плановому періоді, тому тактичний план - це розгорнута система кінцевих цілей діяльності підприємства на наступний рік.

До двох основних різновидів «ідеологічних» планів відносять ті, що побудовані за принципом «згори вниз» і «знизу вгору», які мають позитивний і негативний бік. Принцип «згори вниз» є переважаючим, але на практиці використовуються змішані варіанти, які містять риси обох. Існують декілька варіантів розроблення планів, що використовуються залежно від ситуації:

• планування додаткове;

• планування з „нуля”;

• планування програм;

• планування на основі маркетингових досліджень;

• планування життєвого циклу продукції.

Планування додаткове базується на планах попереднього періоду. При цьому він лише доповнюється (коригується) на величину, що враховує зміни майбутніх цін, обсяги виробництва, податкову політику держави.

Отже, популярність цього методу пояснюється мінімальними затратами на його складання та є найбільш прийнятним для підприємств, які не бажають змінювати принципи співпраці з власними структурними підрозділами, відділами, філіалами. Однак суттєвим недоліком його є те, що підприємства, використовуючи ці методи ризикують перенести і негативні моменти з минулого періоду, не встановивши їх причин.

Планування з „нуля” - це метод, за умови розроблення плану кожного разу з "нуля". Особливістю та одночасно перевагою цього виду планування є обгрунтування планів менеджерами починаючи з нижчого і до вищого рівня, встановлення цілей, розрахунок необхіної кількості ресурсів для успішного їх досягнення.

На вищому рівні складається зведений план, який включає всі попередні. Порядок формування зведеного плану на прикладі підприємств, які мають декілька центрів відповідальності зображений на рисунку 9.3.

На відміну від додаткового, планування з "нуля" не переносить автоматично недоліків попередніх періодів, а дає можливість їх виявити ще на стадії планування і таким чином їх уникнути. Суттєвим недоліком цього виду плану є те, що він потребує значних зусиль та витрат на його складання. Тому на деяких підприємствах використовують "нульове" планування на тривалий період (три і більше років) з використанням щорічно додаткового планування, що забезпечує економію значної частини коштів і формування обгрунтованого плану.

Рис. 9. 3. Схема формування зведеного плану

Планування програм - це метод, згідно якого не враховують організаційні одиниці, а за базу приймають окремі продукти або проекти компанії. Прикладом такого виду планів є їх розроблення за видами продукції, виготовленої підприємством.

Планування на основі маркетингових досліджень - це метод, згідно якого за базу приймають переваги перед конкурентами щодо цінових пропозицій на окремі види продукції. Розроблення плану здійснюється лише у випадку, якщо той чи інший вид діяльності вигідніший, ніж у конкурентів. Перевагою цього виду плану є орієнтація на ринок, що забезпечує підвищення конкурентоздатності продукції. Недоліком є те, що кожного разу персонал підприємства наражається на ризик (ризикує втратити робоче місце). Крім того, психологічна ситуація на таких підприємствах завжди напружена.

Планування життєвого циклу продукту - це метод, згідно якого план формується відповідно до життєвого циклу продукту на основі затрат та доходів, одержаних в результаті виробництва різних видів продукції.

Складність процесу планування міститься в тому, що на деяких підприємствах виготовляють декілька видів продукції, тому їх часто використовують як систему вимірювання та оцінки продуктивності цехів (філій, дільниць) в межах основних планів. На думку деяких авторів таке планування з "паралельним моніторингом" може дати корисну контрольну інформацію за умови наявності альтернативних підходів до виявлення продуктивності підрозділів та видів продукції.

Підприємства, які прагнуть постійно розвиватись, повинні здійснювати відповідне планування фінансової діяльності та формувати планову політику. Як правило, є один план, підпорядкований виробничим процесам, що постійно відбуваються. Для підприємств, які спрямовують свою діяльність в майбутнє, повинно бути два вида планів. Один із них- це основний (генеральний) план, в якому відображені затрати для забезпечення поточної його діяльності. При цьому зростання затратних статей не повинні перевищувати зростання обсягів виробництва та прибутку, тому формування плану цілком залежить від фінансового стану підприємства.

Другий план- -це спеціальний план, в якому відображаються затрати, пов’язані з майбутнім (перспективним) розвитком підприємства, до яких можна віднести підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, упровадження нових технологій, розробку нових товарів та послуг, розвиток нових ринків збуту та каналів реалізації. Особливістю цього плану є те, що він повинен залишатись стабільним незалежно від фінансового стану підприємства. Співвідношення затрат цих двох планів повинно складати, як правило, 90-85% до 10-15%. Важливим є те, що ефект від першого плану підприємство одержує протягом року, а від другого- протягом значно тривалішого періоду.

Враховуючи, що на підприємстві та в зовнішньому середовищі весь час відбуваються зміни, отже план, прийнятий навіть декілька місяців тому, не може бути основою для побудови майбутньої діяльності. Тому заздалегідь прийнятий план повинен бути відкоригований з урахуванням змін у зовнішньому середовищі.

Для керівників план має особливе значення, він примушує їх приймати рішення у випадку відхилень фактичної діяльності підприємства від плану.

В процесі діяльності постійно виникають питання, наприклад, які зміни відбуваються в діяльності? на скільки зміни відрізняються від плану? які причини призвели до змін в діяльності? як ці зміни впливають на результати діяльності? які дії необхідно здійснити для збільшення прибутковості? чи всі були використані наявні прийоми та методи для підвищення ефективності діяльності?

На ці та інші питання, що виникають в реальній дійсності, можна відповісти на основі результів контролю за виконанням планів.