Гуманізм філософії Юркевича

Зорієнтованість філософських поглядів на осмислення проблеми людини, з’ясування її морально-духовних начал проявляються зокрема в 16 на початку 17 століття в братських школах, які відіграли важливу роль в духовному житті, у формуванні національної самосвідомості українського народу.

Філософія Юркевича справила великий вплив на цілу низку російських філософів кінця 19 початку 20 століття. Він справді випередив свій час будучи українським філософом, а не лише українцем за походженням, мав причетність до російської філософії.

Розглядаючи постать Юркевича тільки як українського філософа, а його творчість у контексті української духовності, ми можемо якщо не розкрити до кінця, то принаймні наблизитись до розуміння суті його феномена. Всякий інший підхід не наближатиме, а віддалятиме нас від істини.

У справедливості й любові полягають найміцніші умови для встановлення миру між людьми. Ті, хто пробуджує в людині ці моральнісні вимоги, є переважно миротворці. Ось чому людство у своєму історичному, багатотрудному творенні так високо поціновує своїх

моралісних вихователів, котрі закладали найліпші підвалини для співжиття людей і вносили у суспільство ясні поняття про правду, про обов’язок, про взаємну повагу. Потреби людини настільки різноманітні, настільки багатоскладні, її призначення, вказане їй Богом, настільки велике й вимагає настільки різноманітних засобів, що тільки у мирі й живому союзі з іншими людьми, тільки у людстві, де вона працює для всіх і всі для неї, може вона стати тим, ким вона має бути згідно з волею Божою. У давнину коли люди так відкрито й щиросердо висловлювали свої найнагальніші потреби, звичайним привітанням при зустрічі людини з людиною було побажання миру, мир тобі, мир вам, казали подорожні при зустрічі замість нашого здорові були або доброго здоров’я.

Людина відчуває живу потребу доповнювати себе іншими людьми, доповнювати себе не лишень щодо матеріального, але ще більше щодо духовного. Людина відчуває моральнісний потяг до людини як для того, щоби від її слова й від її думки отримати внутрішні спонуки, живити й виховувати ними свою душу, так і для того, щоб у свою чергу відкривати їй свою душу, свої думки, бажання, радощі й страждання.

Ми маємо так зване почуття людяності, яке надає нашому народові особливе, вище значення. Почуття це з якого народжуються моральнісні квіти товариськості, щирості, відвертості, простоти, співчуття й жалю до нещасних, виховується правильними впливами науки, живих прикладів, а надто істинною, теплою релігійністю, для якої все добре не тільки добре, але й священне, й хто виховує інших у цьому певному моральнісному дусі, той старається для замирення людей і для зміцнення живого союзу й цілющого спілкування між ними.

Не всі однаково здатні встановлювати мир і добру злагоду між людьми, наші пристрасті дуже часто породжують ворожнечу там, де зовнішні обставини надають найнезначніші приводи до неї. Взагалі мир між людьми вимагає, як необхідної умови щоби людина була замирена з самою собою, або щоби вона мала внутрішній душевний мир, який досягається самовладанням, перемогою над пристрастями, послухом голосу сумління, а надто діяльною відданістю волі Божої.

Тож ми можемо сказати, що погляди Юркевича пронизані ідеями миру і добра, ідеями гуманізму.

Тетяна Чупис