3.4. Класифікація витрат за елементами

При плануванні і калькулюванні собівартості продукції, а також при плануванні, обліку і аналізі господарської діяльності, виявленні джерел зниження і прогнозуванні собівартості важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і стаття­ми калькуляції (характером виникнення). Витрати класифікуються У групи, однорідні за певною ознакою.

При визначенні витрат на виробництво по підприємству в цілому вони групуються за їх економічним змістом. Таке групування об'єд­нує витрати незалежно від того, де і з якою метою вони сталися.

Елемент витрат за економічним змістом є однорідним. Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежно від специфіки виробництва продукції.

Елемент витрат — це сукупність економічно однорідних витрат. ПБО-16 регламентує порядок групування витрат операційної діяль­ності за такими економічними елементами:

• матеріальні витрати (за мінусом вартості зворотних відходів);

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні потреби;

• амортизація основних засобів;

• інші витрати.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в основних та оборотних засобах, показує, скільки і яких за­собів витрачено, незалежно від того, де вони вироблені і на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат суб'єкта госпо­дарювання. Таке групування використовується для складання кош­торису виробництва. В свою чергу, складання кошторису допомагає пов'язати план за собівартістю з іншими розділами плану розвитку підприємства, визначити завдання зниження собівартості продукції, а також порівняти ефективність витрат на різних підприємствах і роз­робити міжгалузевий баланс, необхідний для планування цін. Також необхідно зазначити, що на основі кошторису встановлюються ціни на деякі види продукції, зокрема, послуг (плата за навчання, буді­вельно-монтажні, геологорозвідувальні роботи та багато інших).

Проте класифікація витрат за економічним призначенням не дає можливості обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями кальку­ляції — залежно від їх призначення та місця виникнення.

Ступінь деталізації об'єктів витрат є внутрішньою справою кож­ного підприємства. Теоретично облік витрат може здійснюватись за видами діяльності (наприклад, торгівля, виробництво, надання по­слуг).

3.5. Витрати, що не включаються до собівартості реалізованої продукції

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, що не включають­ся до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші опе­раційні витрати. Всі вони тією чи іншою мірою включаються в ціну продукції.

Адміністративні витрати — це витрати, пов'язані з обслуговуван­ням виробництва і управління ним у масштабі всього підприємства. До них належать:

— загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, вит­рати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда,амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охоро­на);

• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

• витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

• витрати на врегулювання спорів у судових органах;

• податки, збори та інші передбачені законодавством обов'яз­кові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції);

• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

• інші витрати адміністративного призначення.

Усі ці витрати списуються на рахунок «Фінансові результати».

Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збу­том) продукції, а саме:

• витрати матеріалів для пакування готової продукції на скла­ дах;

• витрати на ремонт тари;

• оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим аген­там, працівникам підрозділу, що забезпечують збут;

• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

• витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, опалення, ос­вітлення, охорона);

• витрати на транспортування, перевалювання та страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'я­зані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору по­ставки;

• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

• інші витрати, пов'язані зі збутом продукції.

Усі ці витрати також списуються на рахунок «Фінансові резуль­тати».

До інших операційних витрат включаються:

• витрати на дослідження та розробку нематеріальних активів;

• собівартість реалізованої іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів;

• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

• втрати від операційної курсової різниці;

• втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустой­ки;

• витрати на виплати матеріальної допомоги, утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

• інші витрати операційної діяльності.

Всі ці витрати теж списуються на рахунок «Фінансові результа­ти».

Крім операційної діяльності підприємство може здійснювати фінансову. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка при­зводить до зміни розміру і складу власного і позиченого капіталу підприємства. У результаті такої діяльності виникають фінансові вит­рати. Деякі з фінансових витрат також входять до загальної суми вит­рат, на основі якої формується ціна продукції. Це, наприклад, відсот­ки за користування кредитами, за випущеними облігаціями, за фінан­совою орендою.

Усі ці витрати списуються на рахунок «Фінансові результати».

Усі розглянуті нами витрати — це поточні витрати підприємства, тому на їхній основі формується нижня межа ціни.