Тема 9. Умови постачання товарів у зовнішній торгівлі

9.1. Умови «інкотермс»

Одним із основних документів, що регулюють зовнішньоеконо­мічну діяльність підприємств в Україні, є Закон України «Про зовні­шньоекономічну діяльність». Низку питань, що виникають у разі ук­ладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), вирішують й інші законодавчі акти (Указ №567 і Положення №75). Саме ці до­кументи надають підприємствам право самостійно визначати фор­ми, порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Цими законодавчими актами встановлено, що у разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, що підготовлені Міжнародною торговою па­латою. Згідно з пп.1.5 Положення №75 до умов, що мають бути пе­редбачені в договорі (контракті), належать базисні умови поставки.

Базисними умовами зовнішньоторгового контракту купівлі-про-дажу вони називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, включаються витрати на транспортування (та інші пов'я­зані з цим процесом витрати) в ціну товару чи ні. Базисні умови спро­щують складання й узгодження контрактів, допомагають контраген­там знайти способи розподілу відповідальності та вирішення неузгод-женостей, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990 та 2000 рр. збірники «Міжнародні пра­вила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС» (Іпіегпаііопаі Соттегсіаі Тегтз).

Подані в ІНКОТЕРМС торгові терміни становлять універсаль­ний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій. Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКО­ТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо правадійсності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі пору­шення контракту однією зі сторін. По-друге, тільки пряме посилан­ня на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підста­вою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКОТЕРМС. (Наприклад: «При тлумаченні даного контракту використовуються умови ІНКОТЕРМС у редакції 2000 р.»). По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франко», як зазначалося раніше, походить від слова «вільно» (від франц. ггапсо). Він означає, що покупець вільний від ризику і від усіх витрат на дос­тавку товару до пункту, позначеного словом «франко». Уконтрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морський та річковий порти, залізничні станції, аеропорти, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пунк­ти, заводи — виробники продукції, будівельні площадки об'єктів.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов'я­зань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкоджен­ня чи втрати вантажу і пов'язаних з цим витрат, усі умови ІНКО­ТЕРМС можна поділити на чотири групи: група Е, група Р, група С і група Б.

Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зо­бов'язання покупця вважаються виконаними після того, як він на­дав товар покупцеві на своєму підприємстві. Продавець не відпові­дає за вантаження товару на поданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт¹, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з перевезен­ням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умо­ва передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

Група Р містить умови:

• франко-перевізник — РСА;

• франко — вздовж борту судна — РА8;

• франко - борт судна - РОВ.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що вико­нав свої зобов'язання після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передба­чають, що в обов'язки покупця входять вибір перевізника, укладан­ня з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає до­говір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому у контрактах, укладених на Р-умові, ця процедура повинна бути визначена якомога точніше для обох контрагентів.

Умова франко-перевізник застосовується для перевезень будь-яким видом транспорту. При цьому під терміном «перевізник» розу­міють не тільки фірму, яка справді виконує перевезення вантажів, але й ту, яка забезпечує здійснення перевезення, бере на себе зобов'я­зання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експеди­торськими.

Група С включає такі умови:

• вартість і фрахт — САР;

• вартість, страхування і фрахт - СІР;

• доставка оплачена до ... — СРТ;

• доставка та страхування оплачені до... — СІР.

За цими умовами продавець самостійно укладає договір переве­зення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправ­лення та очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прий­няття товару. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля згідно з умовами договору перевезення.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відпові­дальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну покупця. Про­давець зобов'язаний оплатити перевізнику всю вартість транспорту­вання товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаченим до повантаження товару, чи оплата допускається після його достав­ки до місця призначення (окрім додаткових витрат, пов'язаних з пев­ними обставинами, які виникли після навантаження та відправлен­ня товару не з вини перевізника).

Якщо доставка товару потребує перевантажень у проміжних пун­ктах, продавець може укладати кілька договорів перевезення. Він має оплатити всю вартість доставки до місця призначення, включаючи вартість перевантаження товару. Однак якщо перевантаження спри­чинене необхідністю уникнути наслідків непередбачених обставин (природні явища, страйки, урядові акти, війна чи воєнні дії), додат­кові витрати повинен нести покупець.

Укладаючи контракт, сторони мусять домовитися про те, хто оп­лачуватиме навантаження товару у місці призначення. При переве­зенні товару на регулярних судноплавних лініях у вартість фрахту зви-

чайно вже входить вартість навантаження. Тому, якщо характер ван­тажу передбачає перевезення саме лінійним судном, ці витрати ав­томатично несе продавець. При перевезеннях чартерними суднами продавець може взяти на себе витрати на розвантаження. Група Р передбачає умови:

• поставлено на кордон — РАР;

• поставлено з борту судна — РЕ5;

• поставлено з пристані - РЕ(2;

• поставлено без сплати мита — РРІІ;

• поставлено зі сплатою мита — РРР.

Контракти на Р-умовах можна поділити на дві категорії. До пер­шої належать контракти, укладені на умовах: поставлено на кордон

— РАР; поставлено з борту судна - РЕЗ; поставлено без сплати мита

- РРІІ. Відповідно до цих умов продавець не очищує товар для імпорту¹.

До другої категорії входять: поставлено з пристані — РЕО.; по­ставлено зі сплатою мита - РРР. За цими умовами продавець пови­нен отримувати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори й податки.

Загалом умови групи Р є найпривабливішими для покупця, ос­кільки продавець зобов'язаний доставити товар у вказане місце, беру­чи на себе всі витрати та ризик щодо доставки товару. Тому контракт на умовах Р належить до групи «контрактів доставки», тоді як кон­тракти на умовах С називаються «вивантажувальними контрактами».

Деякі з базових умов, що містяться в ІНКОТЕРМС, застосову­ються у сучасній практиці зовнішньої торгівлі дуже часто. Тому не­обхідно більш детально їх розглянути.

1. Франко-завод (з підприємства, складу і т.і.) / Ех теогкз (ех Гасіогу, ех «агеЬоіке, еіс) - ЕХ\¥.

Ця умова означає, що зобов'язання продавця з поставки вважа­ються виконаними після того, як він представив покупцю товар на своєму підприємстві.