1. Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму господарювання викликали суттєві зміни у змісті, організації та методах здійснення фінансово-господарського контролю. У підходах до визначення поняття “контроль” ніколи не існувало єдиних поглядів. У літературних джерелах його розглядали або як принципи, або як метод і форму, або як вид діяльності. Не було єдиних поглядів і щодо системи фінансово-господарського контролю. В основному господарський контроль висвітлювався відокремлено від фінансового. Це необґрунтовано порушувало єдність системи. Фінансово-господарський контроль як єдине ціле охоплює не тільки матеріальне виробництво, але й невиробничу сферу. Отже, фінансово-господарський контроль – це творчий процес дослідження, спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фінансової діяльності, які здійснюються відповідними суб’єктами управління, наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від установлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій. Фінансово-господарський контроль, з одного боку, зосереджує увагу на питаннях економічної ефективності діяльності підприємств, а з іншого –забезпечує перевірку дотримання законності використання фінансових ресурсів і забезпечення збереження коштів підприємства. Сутність фінансово-господарського контролю як однієї з функцій управління визначається системою спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану підприємства як об’єкта контролю з метою визначення обґрунтованості і ефективності управлінських рішень та результатів їх наслідків, виявлення відхилень від установлених критеріїв, усунення негативних ситуацій і попередження недоліків у фінансово-господарській діяльності. У сучасних умовах фінансово-господарський контроль зосереджує увагу на процесах, що пов’язані зі становленням і розвитком ринкової економіки. Подолання суспільно-економічної кризи, необхідність стабілізації економіки потребують суттєвого підвищення ролі інформаційного, технологічного, методичного, організаційного та іншого забезпечення управління галузями національного господарства України.

2. Господарська діяльність в умовах ринкової економіки узагальнюється з використанням грошового вимірника, тобто фінансового критерію. Тому в системі економічного контролю сформулювався фінансовий контроль. Змістом цього контролю є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері макро- і мікроекономіки господарської діяльності. У сфері макроекономіки функціонує державний фінансово-економічний контроль, який здійснює Рахункова палата Верховної Ради України. Об'єктами його є Державний бюджет України (формування і витрачання), кошториси вищих органів державної виконавчої, судової влади, іноземні валютні кредити, іноземні інвестиції у народногосподарські програми та ін.Н а рівні мікроекономіки функціонує фінансово-господарський контроль, який здійснюють Державна контрольно-ревізійна служба України і контрольно-ревізійні підрозділи власників капіталу, а також на замовлення останніх - незалежні аудиторські організації (фірми).Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у підприємницькій діяльності для одержання найбільшого прибутку. Завдання фінансово-господарського контролю поділяють на окремі та загальні. Розв'язання окремих завдань передбачає перевірку однієї із сторін господарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальних - всієї господарської діяльності об'єднання, корпорації, з визначенням рентабельності і конкурентоспроможності продукції, прибутковості господарюючих суб'єктів. Основними завданнями фінансово-господарського контролю є виявлення та профілактика порушень у технології виробництва, які мають причинні зв'язки з випуском недоброякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів; невиконанням договірних зобов’язань з кооперованих поставок; неконкурентоспроможністю продукції; збитковою роботою окремих господарюючих суб'єктів. Фінансово-господарський контроль в Україні здійснюється державними контрольними органами, громадським і незалежним аудиторським контролем, а також самими власниками капіталу, вкладеного у підприємницьку діяльність. Так, від Міністерства фінансів України фінансово-господарський контроль на підприємствах, в об'єднаннях, концернах, корпораціях здійснює Державна податкова адміністрація; від місцевих Рад народних депутатів та їх комісій - контрольно-ревізійні підрозділи; незалежний контроль здійснюють аудиторські фірми. Власник, який має у своїй підприємницькій діяльності госпрозрахункові підприємства, організації, здійснює фінансово-господарський контроль за їхньою діяльністю через бухгалтерію, спеціальні контрольно-ревізійні служби, а також підрозділи внутрішнього аудиту. Формами фінансово-господарського контролю є тематичні перевірки, ревізії, аудит. Тематичні перевірки провадять усі контролюючі органи; ревізії - власники і Державна контрольно-ревізійна служба; аудит - незалежні спеціалізовані госпрозрахункові аудиторські організації. Основним контролюючим органом фінансово-господарської діяльності підприємців є Державна податкова адміністрація України, до складу якої входять державні податкові адміністрації в областях, районах, містах. Завдання та функції її визначені Указом Президента України про Державну податкову адміністрацію України.

3.Організаційні форми контролю визначаються його суб‘єктами.

За суб‘єктами контроль под. на:

Державний. Незалежний. Контроль власника

1) Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління, а саме Фонд державного майна України, Міністерства фінансів, економіки, статистики, Національний банк України. Фонд державного майна Укр. Є державним органом, який здійснює політику у сфері приватизації державного майна. Вінт розробляє проекти державних програм приватизації , організовує контроль їх виконання. Міністерство фінансів здійснює контроль за виконаннями підприємствами та організаціями залежно від форм власності зобов‘язань перед бюджетом по внесках платежів, за економічним і правильним витрачанням бюджетних коштів, а також до додержання фінансової дисципліни підприємств і організацій, що перебувають на державному бюджеті. Свої функції Міністерство фінансів здійснює через Державну контрольно-ревізійну службу і Головну Державну податкову інспекцію. Міністерство економіки контролює виконання планів економічного та соціального розвитку держави, окремих галузей народного господарчтва, вживає заходи щодо запобігання відхилень від визначених за планом показників Національний банк України – забезпечує контроль за використанням кредитів за цільовим призначенням, додержанням підприємствами касової дисципліни та правильних розрахунків, за наявністю грошей в обігу, здійснює емісію (випуск)грошей та регулює грошові відносини в державі. Крім того перевіряє діяльність комерційних банків.

Міністерство статистики – контролює за даними звітності збалансованість товарного ринку та реалізацію економічних та соціальних програм розвитку держави в цілому та її регіонів зокрема, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями а також підпорядкованих їм підприємствами, нормативно- правової бази і забезпечення достовірності звітності. Крім цього в межах своєї компетенції державний контроль здійснюють також спеціалізовані органи контролю, а саме : Антимонополььний комітет, Державний комітет у справах захисту прав споживачів, державна інспекція України по контролю за цінами, державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації. Окремо виділяють таку організаційну форму контролю як муніципальний, який здійснюється радами народних депутатів та їх комісіями. До компетенції виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів віднесено контроль за станом обліку і звітності на підприємствах і установах які є комунальною власністю за додержанням зобов‘язань підприємств щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування.

2) Згідно закону України “Про підприємства в Україні” основна відповідальність за організацію фінансово-господарського контролю на кожному підприємстві покладена на його власника, який несе певну відповідальність за ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Контроль власника поділяється на: Відомчий або внутрішньо системний. Внутрішньогосподарський Відомчий контроль за діяльністю підприємства здійснюється вищими органами управління (міністерствами, відомствами, концернами, асоціаціями іт.п.) шляхом проведення комплексних ревізій або контрольних перевірок. Об’єктом внутрішнього-господарського контролю є економічна та господарська діяльність структурних підрозділів підприємства. Проведення внутрішньогосподарського контролю відповідно до чинного законодавства покладена на керівника підприємства.

4. У ринкових умовах господарювання, у період широкого використання автоматизованих систем управління та комп'ютеризації й за наявності різних форм власності значно підвищується роль контролю, посилюються функції і завдання державної контрольно-ревізійної служби.

Статус державної контрольно-ревізійної служби, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну контрольно ревізійну службу в Україні" від 26.01.93 № 2939-ХІІ.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. За результатами ревізії складається акт, а перевірки — довідка або доповідна записка. Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, вищевказаним Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому.

Вона координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 "Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою" інспектування здійснюється в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та держав­них фондів або використовують державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду — в інших суб'єктах господарювання.

Інспектування проводять у формі ревізії, яка має забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства посадовими та матеріально відповідальними особами.

Ревізію здійснюють шляхом документальної перевірки установчих, фінансових, бухгалтерських документів, статистичної та фінансової звітності, господарських договорів, а також фактичної перевірки грошових сум, цінних паперів, оборотних і необоротних активів за допомогою проведення інвентаризації, обстеження і контрольного обміру виконаних робіт, правильності застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат.У разі виявлення порушень законодавства, посадові особи служби повинні вимагати від працівників об'єкта контролю, причетних до виявлених порушень, письмові пояснення, а у випадку відмови дати пояснення, це фіксується у акті ревізії.

5. Виходячи із змісту економічного контролю, періодичності, інформаційного забезпечення і форм здійснення виділяють:

загальноекономічний і фінансово-господарський контроль.

Фінансово-господарський контроль досліджує фінансово-господарську діяльність підприємств у сфері виробництва, обміну і споживання суспільно-необхідного продукту на мікроекономічному рівні. Господарська діяльність підприємств на умовах ринкової економіки узагальнюється з використанням грошових вимірників, тобто фінансового критерію. Тому в системі економічного контролю сформувався фінансовий контроль. Змістом цього контролю є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері макро- і мікроекономіки господарської діяльності.

Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у підприємницькій діяльності для одержання максимального прибутку.

Завдання фінансово-господарського контролю поділяються на окремі і загальні. Розв'язання окремих завдань передбачає перевірку однієї із сторін господарської діяльності (наприклад, використання сировини у виробничих цілях); загальних — всієї господарської діяльності підприємств з визначенням рентабельності і конкурентоспроможності продукції. Основним завданням фінансово-господарського контролю є виявлення та профілактика порушень в технології виробництва, які мають причинні зв'язки з випуском недоброякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів, збитковості. Предметом фінансово-господарського контролю та ревізії є процес розширеного відтворення і дотримання його нормативно-правового регулювання. Сам предмет фінансово-господарського контролю та ревізії конкретизується об'єктами, які деталізують кожну стадію розширеного відтворення. Об'єкти контролю вибирають відповідно до мети контролю. Визначивши об'єкт контролю, встановлюють його параметри, які полягають у вивченні даного об'єкта відповідно до мети контролю. Від правильності визначення параметрів даного об'єкта значною мірою залежить сам результат. Наприклад, контроль грошових коштів визначає такі об'єкти перевірок: збереження грошових коштів у касі; операції з готівкою;операції з грошовими коштами на рахунках в банку;цінні папери, їх збереження та облік .стану бухгалтерського обліку грошових коштів і операцій з ними.

6. У процесі проведення фінансово-господарського контролю сформувався і метод фінансового контролю, який базується на загальнонаукових і на специфічних методах і прийомах дослідження об'єктів.

Загальнонаукові методи включають:

• аналіз, синтез;

• індукцію і дедукцію;

• моделювання і аналогію;

• системний аналіз;

• функціонально-вартісний аналіз.

До специфічних прийомів належать:

• інвентаризація - періодична перевірка наявності цінностей, що перебувають на балансі підприємства, їх стану та умов зберігання;

• контрольне замірювання - це прийом фактичного контролю, який використовується при виконанні будівельно-монтажних робіт;

• спостереження (вибіркове, суцільне);

• технологічний контроль, при якому здійснюється контрольний пуск сировини і матеріалів у виробництво з метою перевірки оптимальності технології виробництва;

• експертиза - використовується в судово-бухгалтерській практиці;

• службове розслідування - перевірка діяльності керівництва підприємства;

• економічний аналіз;

• експеримент;

• статистичні розрахунки;

• економіко-математичні методи;

• дослідження документів;

• камеральна перевірка.