10. Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку й звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Ревізія з погляду часу здійснення належить до наступного контролю. Вона поєднує у собі прийоми фактичного і документального контролю, що дає змогу найбільш повно і змістовно перевірити господарські операції, ефективність використання грошових, матеріальних і трудових ресурсів. Особливості ревізій у банках обумовлені специфікою документального й облікового оформлення операцій, а також розвинутою системою внутрішньобанківського контролю.

Залежно від організаційної ознаки ревізії можуть бути плановими, що здійснюються відповідно до плану ревізійної роботи, та неплановими, якщо вони здійснюються за необхідності та за дорученням керівництва Національного банку України.

Ревізії можуть мати тематичний і комплексний характер. Тематичні ревізії прояснюють стан справ окремих ділянок банківської діяльності. Темами таких ревізій, наприклад, можуть бути: "Ревізія емісійно-касових операцій", "Ревізія діяльності служби інкасації", "Ревізія відповідності посад і окладів заробітної плати штатному розпису" тощо.

Під час комплексних ревізій перевіряються усі напрями господарсько-фінансової діяльності установ та структурних підрозділів Національного банку України, підвідомчих йому підприємств і організацій за певний проміжок часу. Вони дають змогу одержати інформацію, яка відображає фактичний майновий та фінансовий стан суб'єкта, що перевіряється, та результати його діяльності за певний проміжок часу.

Комплексні ревізії здійснюються групою, яка має затверджену програму ревізії, визначені тривалість і період, що підлягають ревізії. Тривалість ревізії, як правило, не може перевищувати ЗО календарних днів. В окремих випадках тривалість може бути продовжена керівником, який призначив ревізію.

Залежно від повноти охоплення банківських операцій ревізії поділяються на суцільні, вибіркові і комбіновані.

Суцільні ревізії проводяться, коли необхідно перевірити лише найбільш важливі й складні операції, а також коли виявлені значні недоліки, порушення або зловживання. Під час таких ревізій перевіряються за визначений період усі без винятку первинні документи з банківських операцій, записи в облікових регістрах та звітності. Це найефективніший вид ревізії, однак і найбільш трудомісткий.

Вибіркові ревізії передбачають перевірку банківських операцій, первинних документів і облікових регістрів за визначені ревізором проміжки часу всередині періоду ревізії. При цьому важливого значення набуває правильність відбору банківських документів та облікових регістрів для перевірки. Відбір документів та облікових регістрів робиться за більш чи менш тривалий період, протягом якого можуть повторюватися порушення, недоліки чи зловживання.

У низці випадків здійснюються комбіновані ревізії, які поєднують у собі ознаки суцільних і вибіркових ревізій. Банківські операції, де можливі великі зловживання і порушення, ревізуються у суцільному порядку, а всі інші - у вибірковому. Якщо під час вибіркової ревізії будуть виявлені зловживання та інші серйозні порушення, то слід провести суцільну перевірку документів і записів в облікових регістрах, що стосуються відповідних банківських операцій.

11. Ревізійний процес має 4 самостійні етапи:1)підготовка проведення ревізії; 2)проведення ревізії; 3)оформлення матеріалів ревізії; 4)реалізація матеріалів ревізії. Перший етап. Підготовка до проведення ревізії починається з моменту підписання розпорядження на проведення ревізії, на цьому етапі ревізори ознайомлюються з діял. обєкта що підлягає ревізії користуючись наявними контрольно-ревізійному відділі даними складають плани ревізії вивчаючи літературу та наявні нормативні документи з ревізійних питань. Другим етапом є організаційна робота на об’єкті і вона починається з моменту прибуття ревізійної групи на п-во чи установу. Організаційну роботу на місці здійснює керівник ревізійної групи. Вона полягає в уточненні та конкретизації завдань передбачених програмою. Керівник ревізійної групи без відома керівництва знайомиться з умовами роботи та особливостями конкретного об’єкта кон-лю станом справ із збереження готівки та матеріал. цінностей організовує ревізію каси та проведенням інвентаризації матер.цінностей. Працівникам конт-но ревізійного відділу на об’єкті де проводиться ревізія надається місце роботи, можливість користуватися у служебник цілях зв’язком, розмноженою технікою. Якщо на початок ревізії буде встановлено що на п-ві відсутній належний б/о, що не дає можливість якісного проведення ревізії то керівник ревізії групи подає доповідну записку в якій включає в письмові вимоги керівнику п-ва, щодо проведення до відповідності обліку, а якщо треба то повідомляє і своє керівництво та навіть правоохоронні органи. Керівник п-ва що перевіряє повинен вказати терміни щодо усунення недоліків обліку і ревізія розпочнеться тільки після відновлення обліку. Ревізори не повинні відновляти облік, або приймати участь. Третій етап. Перевірка може бути оформлена актом або довідкою. Акт підписується ревізуючи ми ,керівником п-ва, гол.бухгал-м. Кінцевою датою написання акта є останній день проведення ревізії, що зазначений у посвідченні на її проведення.Я кщо проводиться перевірка і не виявлено порушень укладається довідка, а в інших випадках Акт. Результат ревізії викладається в акті на підставі перевірених даних що випливають з наявних оригіналів документів.не допускається внесення до акта різного роду висновків, що не підтвердж. документи про фін.-госп.діял-ть п-ва що перевіряється, а також даних зі слідчих матеріалів або протоколів допиту. В акті ревізії ревізори не повинні давати правову або морально етичну оцінку дій посадових осіб і матер. відповідальних осіб, не можуть кваліфікувати їхні дії. Керівник ревізійної групи повинен на цьому етапі перевірити виконання програми залученими працівниками якість документування виявлення порушень. Складений Акт вручається до ознайомлення та підпису керівнику або головному бухг.,а за відсутності їх на робочому місці працівникам що мають право підпису фінансових документів. Способи вручення Акту: •особисто під розписку; •через канцелярію (завканц.на Акті ревізії ставить дату вхідної кореспонденції); •рекомендованим поштовим керівником повідомлення. Акт має бути підписаний не пізніше 3х робочих днів, з дати його вручення. У конт-но ревізійному управлінні Акт реєструється після підписання його посадовими особами об’єкта контролю. Якщо об’єкт контролю що перевіряється є зауваження, або заперечення до Акту то керівник чи бухгалтер перед своїм підписом пишуть: «Акт підписаний із зауваженнями, чи запереченнями.» і вкласти у письмовій формі ці зауваження. Відповідь на ці заперечення контролюючий орган повинен дати не пізніше 15 роб.днів. Четвертий етап. Проведення ревізії реалізації матеріалів. Після отримання підписаного Акту у виявлених недоліках контролюючий орган надсилає вимоги щодо усунення виявлених порушень і вжиття заходів щодо їх повного відшкодування та притягання до відповідальності винних осіб. При виявленні суттєвих порушень ревізори на посадових осіб складають протокол. Види адміністративних порушень і розміри адміністративних штрафів чітко визначені статтями КУ «Про адміністративні порушення»:ст..164-2 передбачає адмін.. відповідальність за такі порушення: •приховування в обліку валових та ін..доходів; •відсутність б/о, або ведення його з порушеннями; •внесення неправдивих даних до фін. чи статис. звітності, неякісне проведення інвентаризації порушення правил касових операцій, перешкоджання ревізорами у проведенні ревізії, не вжиття заходів. І за все це штраф від 8 до 15 неоподатк мінімумів громадян. Ті самі дії вчинені особою, яка в продовж року була піддана адміністративному штрафу за одне з порушень що передбачене ч.1 цієї статті штраф від 10 до 20 нопод. мінімумів гром. (170-340).

12. Інвентаризація є способом виявлення господарських засобів і джерел їх формування, не оформлених поточною документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і звітності підприємства. Здійснюється інвентаризація шляхом перевірки в натурі наявності майна (господарських засобів) підприємства (зважуванням, переліком, обміром тощо) і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Це дає змогу встановити розходження між даними обліку і фактичною наявністю засобів, тобто лишки або нестачі, які оформляють відповідними документами і відображають в обліку. Залежно від повноти охоплення перевіркою засобів господарства розрізняють інвентаризацію повну і часткову .Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства і стану розрахункових відносин. Часткова інвентаризація охоплює окремі види засобів (грошових коштів у касі, готової продукції на складах тощо). Повна інвентаризація проводиться, як правило, перед складанням річного звіту, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (при зміні матеріально відповідальних осіб, приватизації державних підприємств тощо). Вона дає найбільш повну інформацію, проте не завжди доцільна, оскільки трудомістка і відволікає значну кількість працівників від основної роботи. За характером інвентаризації-поділяють на планові і позапланові. Планова інвентаризація проводиться за завчасно складеним планом відповідно до розробленого графіка її проведення (наприклад, перед складанням річного звіту). Позапланова інвентаризація проводиться за розпорядженням керівника господарства (за вимогою перевіряючого органу, у випадках пожежі, стихійного лиха тощо). Найбільш ефективними є раптові часткові інвентаризації, оскільки вони підвищують відповідальність матеріально відповідальних осіб у своєчасному оприбуткуванні і списанні матеріальних цінностей, правильності їх зберігання, запобігають зловживанням. Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства. Інвентаризація проводиться, як правило, на 1-ше число місяця. Це полегшує наступне порівняння її результатів з показниками обліку. Якщо інвентаризація окремих цінностей не може бути закінчена за один день, її можна починати до і закінчувати після 1-го числа, а дані інвентаризації коригувати станом на 1-ше число.

13. Підрахунок фактичної наявності готівкових коштів, цінних паперів, бланків суворої звітності та інших цінностей у касі підприємства полягає в простому перерахунку готівкових грошей, цінних паперів тощо, які є в касі підприємства на момент перевірки. Виконується ця процедура в першу чергу, а для більшого ефекту працівники каси не повинні знати часу її проведення. Якщо на підприємстві є кілька кас, члени комісії знають, що перед початком інвентаризації вони повинні опечатати всі касові приміщення, крім того, що перевіряється. Це робиться, щоб виключити випадки покриття нестачі грошей в одного касира за рахунок іншого та не дати можливості решті касирів заздалегідь підготуватися до перевірки. Перед підрахунком грошей касир у присутності комісії заповнює касову книгу, виводить у ній розрахунковий залишок і складає касовий звіт за останній день роботи каси (з початку робочого дня і до моменту приходу членів комісії). Звіт підписують підзвітний касир і головний бухгалтер підприємства. Після цього касир складає розписку, в якій зазначає, що всі прибуткові і витратні документи включені до звіту і на момент інвентаризації неврахованих грошей, цінних паперів, бланків суворого обліку та інших цінностей у касі немає. Якщо на момент перевірки в касі є цінності інших юридичних або фізичних осіб, касир зобов'язаний зафіксувати це в розписці, із зазначенням необхідних реквізитів цих осіб (назва юридичної особи, прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, адреса тощо), кількості та вартості конкретних цінностей, які за ними рахуються. Якщо касир має власні гроші або інші цінності, які на момент перевірки є в приміщенні каси, їх кількість та сума також зазначаються у розписці

14. Перевірка касових операцій, яка має проводитись методом суцільного контролю касових документів відносно прибутків, видатків, правильності їх оформлення і законності здійснення касових операцій. Під час перевірки слід визначити коло посадових осіб, які мають право підписувати касові документи. Касові документи підписують: прибуткові – головний бухгалтер, видаткові - розпорядник кредиту чи особи, які ним на те уповноважені, та головний бухгалтер. Доцільно особливу увагу звернути на ті касові ордери, де за бухгалтера підписується його заступник чи навіть керівник і, навпаки, за керівника підписуються його заступники чи головний бухгалтер. Існують випадки, коли ордери підписували особи, не уповноважені на те. В такому разі можливі зловживання навіть при тому, що операція, на перший погляд, проведена правильно. Взагалі підпис іншої особи за розпорядника кредитів не дозволяється без відповідно оформлених повноважень. Під час перевірки доцільно простежити, чи не передавав керівник свого права підпису іншій особі, виявити факти видачі грошей за ордерами чи платіжними відомостями, підписаними лише головним бухгалтером. У практиці мають місце випадки, коли керівник завчасно підписує чисті бланки ордерів, і їх заповнюють, по суті, без відома керівника. Дуже часто при цьому виявляються зловживання. Якщо такі випадки будуть зафіксовані, перевірку потрібно вести в суцільному порядку з особливою уважністю. Слід також перевірити дотримання правил збереження та заповнення чекових книжок, зокрема встановити: чи не припускається виписка чеків на пред'явника, а не на касира; чи немає на підприємстві випадків підпису незаповнених чеків керівником та головним бухгалтером. Незалежно від послідовності перевірки касових операцій, способів і методів перевірки аудитори мають упевнитись, що в установі, підприємстві чи організації дотримуються обов'язкового порядку оформлення грошових документів, на основі яких оприбутковано готівку або списано готівку на видаток з каси. Головну увагу звертають на правильність заповнення в документах усіх необхідних реквізитів, наявність підписів одержувачів грошей, відміток про пред'явлення доручень, паспортів із зазначенням їх номерів і дати видачі, а також погашення всіх документів, доданих до касових ордерів спеціальним штампом: "Одержано" і "Оплачено". Правильність ведення касової документації перевіряється шляхом перегляду як прибуткових, так і видаткових документів. Звертається увага на правильність і повноту заповнення реквізитів у цих документах. Прибуткові касові документи можна перевіряти вибірково. Видаткові - методом суцільної перевірки. На всіх корінцях чеків, за якими було отримано гроші, з метою недопущення їх подвійного обліку слід робити відповідні позначки. Під час перевірок з'ясовується наявність у підприємства касової книги, а також правильність її оформлення. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги: оформлення в ній касових операцій із приймання і видачі готівкових коштів, відповідність зазначених у ній сум про прийняту до каси або видану з каси готівку даним прибуткових і видаткових касових ордерів; якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами; наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо.

15. Касові операції у промислових підприємствах регламентує «Порядок ведення касових операцій у національній валюті України», затверджений Національним банком України від 02.02.95 р. №

Контроль і ревізію каси проводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових і видаткових касових опе­рацій.

Завданням ревізії касових операцій є перевірка:

забезпечення умов збереження готівки та інших цінно­стей у касі та під час доставки і здачі до банку;

дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок і отримання на них готівки;

дотримання порядку документального оформлення надходження готівки у касу та її видачі;

дотримання ліміту готівки у касі і умов її видачі під звіт на операційні і господарські потреби;

своєчасності і повноти оприбуткування готівки;

стану обліку касових операцій та ін.

Ревізію касових операцій розпочинають із перевірки фак­тичної наявності грошей у касі. Інвентаризація каси прово­диться негайно після прибуття аудитора на підприємство у присутності касира і головного бухгалтера. При відсутності касира ревізор опечатує її. Ревізор пропонує касиру скласти касовий звіт на момент перевірки і виводить залишок грошей у касі. Касир складає і передає ревізору опис купюр готівки у касі і дає розписку про те, що всі прибуткові і видаткові касові ордери включені до звіту і на момент інвентаризації неоприбуткованих і несписаних грошей у касі немає. Звіт касира візує головний бухгалтер підприємства, після чого розпочинається перерахунок готів­ки та інших цінностей у касі.

Після цього фактична наявність готівки в касі та інших цінностей порів­нюється із залишками, зафіксованими у бухгалтерському обліку і касовому звіті. Після закінчення перевірки ревізор оформляє результати інвентаризації актом, який крім нього підписує касир і головний бухгалтер.

На підставі даних акту інвентаризації каси і групувальних відо­мостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ акту ревізії, де відображаються встановлені фак­ти недоліків у організації і веденні касових операцій .