Тема 13. Світовий досвід місцевого самоврядування

Ключові терміни: територіальна громада; Англосаксонська та континентальна модель місцевого самоврядування; муніципалітет; Європейська Хартія місцевого самоврядування; Європейська декларація прав міст.

Вивчення даної теми доцільно розпочати із визначення територіальної громади як суб'єкта місцевого самоврядування в Україні та можливості застосування принципів Європейської Хартії до всіх видів органів місцевого самоврядування.

Конституцією України визначена саме територіальна громада як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, що є логічним продовженням іншого конституційного положення: джерелом державної влади в Україні є народ. Водночас активний вплив місцевого самоврядування на формування нових економічних і соціальних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме відповідні правові гарантії, налагоджену систему соціальних відносин, належне кадрове забезпечення, а головне - самодостатню територіальну громаду, у розпорядженні якої є достатній обсяг матеріальних та фінансових ресурсів, які вона може використовувати в межах своїх повноважень.

У Європі було сформовано дві основні моделі місцевого самоврядування, які у тому, чи іншому сполученні поширилися по всьому світу – англосаксонська та континентальна.

Англосаксонська модель поширена переважно у країнах з однойменною правовою системою: Великій Британії, США, Канаді, Індії, Австралії та інших.

Її головні риси:

• високий ступінь автономії місцевого самоврядування, виборність, контроль передусім з боку населення, відсутність на місцях спеціальних державних уповноважених, які контролюють органи місцевого самоврядування;

• відсутність місцевих адміністрацій (органів державної влади місцевого рівня).

Головний принцип – «діяти самостійно у межах наданих повноважень» (у Великій Британії повноваження надаються парламентом країни, тобто з «центру», у США – штатами, тобто на регіональному рівні). Виборчі органи місцевого самоврядування у межах закону, звичаїв, складеної практики, судового прецеденту самостійно та під власну відповідальність вирішують питання, не віднесені до компетенції держави. Державне регулювання може здійснюватися у непрямій формі, наприклад, за рахунок прийняття модельних законів, які органи місцевого самоврядування можуть вводити на своїй території із змінами. Державний контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування здійснюється у судовій формі. Засіб впливу – державні дотації.

Континентальна модель поширена у країнах континентальної Європи (Італія, Франція, Іспанія, Бельгія) та у більшості країн Латинської Америки, Близького Сходу, франкомовної Африки.

Її головні риси:

• сполучення місцевого самоврядування з діяльність місцевих адміністрацій (органів державної влади місцевого рівня), виборності та призначення; певна ієрархія системи управління, у якій місцеве самоврядування є нижчестоящою ланкою у порівнянні з вищестоящою державною;

• обмежена автономія місцевого самоврядування; наявність на місцях спеціальних державних уповноважених, які контролюють органи місцевого самоврядування.

Яскравим прикладом континентальної моделі місцевого самоврядування є Франція, де передбачено місцеве самоврядування на рівні комун, більш крупні кантони та округи є місцевими рівнями державної влади, елементи місцевого самоврядування знову з’являються на рівні департаментів, щоби повністю замінитися державною владою на рівні регіону. Основна ланка місцевого самоврядування – комуни, кожна з яких має свій представницький орган – раду та мера, який обирається з числа депутатів ради. Мер та депутати муніципальної ради, які працюють на постійній основі, складають муніципалітет. В той же час мер є державним службовцем, чия діяльність здійснюється під контролем муніципальної ради та під адміністративним контролем комісара Республіки, який спостерігає також за законністю рішень комуни у випадку необхідності звертається до суду про їх відміну (тобто щодо муніципальної ради принцип адміністративного контролю не діє).

У Німеччині, Австрії, Японії, деяких постсоціалістичних країнах діють змішані моделі, які увібрали в себе риси англосаксонської та континентальної. Сьогодні спостерігається тенденція до зближення моделей місцевого самоврядування.

Суттєвими рисами всіх муніципальних систем в умовах демократії є збереження та розвиток різноманіття форм місцевого самоврядування. Це справедливо й для тих країн, які приділяють особливу увагу дотриманню єдиних стандартів рівня життя для жителів різних територій. Наприклад, у Німеччині, де комунальне право – виключна компетенція земель, існує багато розбіжностей між земельними Комунальними конституціями. У країні діють чотири моделі організації місцевого самоврядування:

• «сильний мер», який займається і місцевими питаннями, і виконанням державних повноважень (французька);

• «сильний магістрат», який обирається зборами депутатів і колегіально здійснює виконавчу владу (північнонімецька);

• «сильний директор» – голова виконавчої влади, якого обирає комунальна рада, причому бургомістр виконує, головним чином, представницькі функції (англосаксонська);

• «сильна рада» яка є найвищим органом влади громади, бургомістр є головою ради й одночасно головою виконавчої влади (південноамериканська).

Намагання уніфікувати структуру органів місцевого самоврядування здійснювалися неодноразово, але були визнані недоцільними.

Первинною ланкою місцевого самоврядування в зарубіжних країнах виступають, як правило, міські та сільські комуни, які називаються по-різному (в Данії, наприклад, це муніципалітети), а також значно відрізняються розмірами території, чисельністю населення. У деяких країнах створюються невеликі самоврядні одиниці, які не мають статусу муніципалітету. Наприклад, в Іспанії налічується 3670 місцевих громад, розмір яких менше розміру комуни. Ініціатива створення виходить від зацікавленого населення або муніципалітету, думка якого має бути взятою до уваги.

Повсюдно у післявоєнній Європі проходило укрупнення муніципальних утворень, у ряді країн вводилися обмеження щодо розміру муніципалітету. Досвід укрупнення був як позитивним, так і негативним.

У Швеції, наприклад, муніципалітети об’єднувалися навколо міст на основі освоєння територій між населеними пунктами. Остаточний муніципальний поділ закріпив систему блоків, яка склалася.

У Данії для визначення меж округів було проведено дослідження, яке виявило вже сформовані торгові зони (44 зони), зони концентрації трудових ресурсів (123 центра тяжіння) та багато інших сфер взаємовпливу, навіть межі продажу та доставки місцевих газет. В результаті склалася повна картина взаємних залежностей. Було також проведено детальний аналіз «ефекту масштабу» для надання різноманітних громадських послуг, який показав, наприклад, що будинки для пристарілих доцільно створювати на територіях з населенням 3,5 – 5,0 тисяч чоловік, а система допомоги на дому ефективна при населенні 4,0 -5,0 тисяч. Законом було затверджено принципи змін муніципального поділу (округи охоплюють сільські муніципалітети та міста, одне місто – один муніципалітет, що передбачає забезпеченість територією для промислового та іншого розвитку). Керуючись цими принципами та використовуючи результати детальних досліджень, данська Комісія з реформ місцевого самоврядування розробила пропозиції про створення округів, ці пропозиції були направлені для обговорення в муніципалітети та затверджені центральною владою тільки після узгодження з тими, хто мав об’єднуватися.

У Фінляндії було намагання «зверху» зменшити кількість муніципалітетів, розроблено план подібний до шведського та данського. Однак в результаті політичний дебатів з територіальної реформи переміг принцип добровільності об’єднання. Паралельно було створено систему державних субсидій на виконання державних повноважень – надання послуг у шкільній освіті, догляду за дітьми тощо. Держава заохочує об’єднання муніципалітетів через надання додаткових коштів, тобто реформа проводиться адміністративним шляхом, але підтримується економічним.

Процеси укрупнення муніципалітетів та адміністративно-територіальна реформа в цілому були безпосередньо пов’язані з децентралізацією управління та передачею на місцевий рівень все більших повноважень.

Показовим є досвід проведення реформи місцевого самоврядування у країнах колишнього соціалістичного табору – Польщі та колишній НДР.

Польські законодавці ще у 1990 році закріпили основні положення Європейської хартії місцевого самоврядування у національних актах. З січня 1990 року у Польщі вступив у дію закон про місцеве самоврядування, відповідно до якого воно повинно здійснюватися на основі принципів субсидіарності та пріоритету прав громадян. У якості базової основи місцевого самоврядування було обрано громаду. Управлінська діяльність місцевої спільноти здійснюється через органи місцевого самоврядування, головна задача яких, так само як і органів державної влади в Польщі, - надання послуг мешканцям.

З початку 1999 року місцеве самоврядування реалізується також і на повітовому рівні (районний рівень).

Для практичного здійснення реформи місцевого самоврядування необхідно мати багато кваліфікованих спеціалістів у сфері комунального права, управління, фінансів, а їх недостатність разом з відсутністю відпрацьованого механізму комунального управління не може бути компенсована навіть за рахунок величезних фінансових внесень.

Європейська Хартія місцевого самоврядування була прийнята під егідою Конгресу Місцевих та Регіональних Влад Європи і була відкрита для підписання державами-членами Ради Європи 15 жовтня 1985 та набрала чинності в 1 вересня 1988 року. Майже всі держави-члени Ради Європи є учасниками Статуту – виняток становлять три мікро-держави: Монако, Андорра та Сан-Марино. Хартія зобов'язує держави закріпити у внутрішньому законодавстві і застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії місцевого самоврядування.

Європейська декларація прав міст – декларація, ухвалена Постійною Конференцією Місцевих і Регіональних Органів Влади Європи (CLRAE ) Ради Європи 18 березня 1992 року. В ній декларується, що жителі європейських міст, усвідомлюючи свою відповідальність за стан міст, виявляють солідарність і беруть на себе зобов’язання домагатися забезпечення усім мешканцям міст рівних прав на правову безпеку (місто має бути вільним від злочинності), екологічну безпеку (чисті від забруднення повітря, воду і землю, низький рівень шуму, охорону природи та природних ресурсів), роботу (можливість отримати роботу і цим забезпечити свою особисту фінансову самостійність), житло, безпечний рух транспорту, охорону здоров’я, спорт і дозвілля, культуру (можливість займатися різноманітними культурними і творчими видами діяльності), інтеграцію багатьох культур (мирне співіснування різноманітних культурних, етнічних і релігійних громад), якісну архітектуру, власне політичне життя, економічний розвиток (коли органи місцевої влади зобов’язуються постійно дбати про економічне зростання виробництва, торгівлі і послуг у місті), широкий асортимент товарів і послуг, раціональне використання природних ресурсів, співробітництво між містами, фінансову забезпеченість (держава повинна законодавчо гарантувати органам місцевої влади отримання необхідних фінансових ресурсів для здійснення прав, визначених цією Декларацією), рівноправність всіх жителів, незалежно від статі, віку, релігії, матеріального і політичного становища, фізичних або психічних недоліків.

Європейська асоціація агентств регіонального розвитку (EURADA) – міжнародна громадська організація, яка координує діяльність агентств регіонального розвитку (АРР) в Європі. Створена у грудні 1991 року, зареєстрована у Бельгії (Брюссель). Асоціація визнає принципово важливим для АРР виконання таких завдань: 1) надання допомоги у створенні підприємств; 2) консультування підприємств, а також тренування їх управлінського персоналу; 3) розвиток та реклама зон підприємництва з метою залучення місцевих та зарубіжних інвесторів; 4) сприяння поширенню сучасних технологій та створенню підприємницьких мереж; 5) створення бізнес-інкубаторів та управління ними; 6) надання капіталу підприємствам; 7) проведення досліджень, а також участь у територіальному плануванні; 8) відродження депресивних територій.

Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними громадами та владами – документ, підписаний державами-членами Ради Європи 28.05.1980 р., який надав поняттю «транскордонне співробітництво» правовий статус. Україна приєдналася до Конвенції відповідною постановою Верховної Ради від 14.07.1993. згідно зі ст.. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, Конвенція прирівнюється до законів України.

Європейська хартія міст – документ, ухвалений Радою Європи у Страсбурзі в 1992 році. Визначає, що слово «місто» в європейських мовах «citta», «cite», «city», «ciudad», яке походить від латинського слова «civitas». Документ містить Європейську декларацію прав міст і власне Європейську хартію міст.

Досвід європейського муніципального руху, його головні принципи не тільки можна адаптувати для українського простору, а й відкрити реальні можливості для міжрегіональної, транскордонної співпраці територіальних громад.

Питання для контролю знань:

1. Поясніть положення Конституції України щодо територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування.

2. Обґрунтуйте вплив місцевого самоврядування на формування нових економічних і соціальних відносин.

3. Вкажіть основні ознаки Англосаксонської моделі місцевого самоврядування

4. Охарактеризуйте континентальну модель місцевого самоврядування та її головні риси.

5. Назвіть моделі організації місцевого самоврядування у Німеччині.

6. Поясніть основне призначення територіальної громади та умови її функціонування.

7. Ознайомтеся з основним змістом таких документів:

а) Європейська Хартія місцевого самоврядування.

б) Європейська декларація прав міст.

в) Європейська рамкова конвенція.

г) Європейська хартія міст.

6. Стамбульська декларація з населених пунктів.

7. Дайте поняття Міжнародного виміру муніципального руху в Україні.

8. Обґрунтуйте правову основу місцевого самоврядування.

Виконайте реферат на одну із вказаних тем:

1. Основні законодавчі документи, які регламентують правове забезпечення місцевого та регіонального самоуправління.

2. Фактори, що впливають на результативність діяльності органів місцевого управління.

3. Досвід закордонних держав у системі муніципального управління.

Література: 1, 13, 32, 33, 37, 38, 40, 48

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

В освоєнні навчально-програмних матеріалів циклу економічних дисциплін, у тому числі і теоретичного курсу «Адміністративний менеджмент», надзвичайно важливу роль відіграє не тільки активна участь студентів на лекційних, семінарських і практичних заняттях, а й їх самостійна робота. Тільки реальне поєднання всіх форм навчального процесу дасть змогу забезпечити підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних ефективно працювати в умовах ринкової економіки.

Самостійна робота студента має своєю метою забезпечити розширення й поглиблення теоретичних і практичних знань у сфері адміністративного управління; набути уміння застосувати теоретичні знання при вирішенні конкретних завдань із адміністративної практики; шукати сучасні наукові досягнення і застосовувати їх при організації адміністративного регулювання на місцевому рівні. З цією метою пропонується самостійно опрацювати такі питання:

1. Державницька теорія місцевого самоврядування Лоренца Штейна і Рудольфа Гнейста

2. Умови (критерії) існування місцевого самоврядування: правова оформленість, наявність власних ресурсів, узгодження місцевих інтересів з регіональними і загальнодержавними.

3. Діяльність депутатів місцевих рад у раді та її органах: участь у сесіях, права, депутатський запит.

4. Міністерства та інші органи центральної державної влади, їх функції і повноваження.

5. Функції та компетенція Верховної Ради України.

6. Представницька демократія як форма демократичної організації влади та суспільства.

7. Процес добору персоналу органів влади.

8. Регламентація Бюджетним законодавством України порядку здійснення видатків місцевих бюджетів.

9. «Мозковий штурм» у процесі прийняття адміністративних рішень.

10. Повноваження сільських, селищних та міських рад у галузі охорони довкілля.

11. Система вирівнювання доходів та видатків бюджетів різних рівнів.

12. Досвід місцевого самоврядування у Європі.

У процесі самостійної роботи над курсом «Адміністративний менеджмент» студент повинен оволодіти як загальнонауковими методами теоретичного узагальнення факторів, так і специфічними методами аналізу ситуації та прийняття оптимальних рішень.

Наполеглива самостійна робота студента над літературними джерелами виробить у нього аналітичне мислення, сформує власний погляд щодо теоретичних і практичних проблем суспільного життя в державі, навчить його робити обґрунтовані висновки й пропозиції під час вирішення актуальних питань в умовах ринкової економіки.

У роботі над навчально-програмним матеріалом дуже важливим є вміння студента самостійно підбирати літературні джерела з будь-якого проблемного питання адміністративного менеджменту як у теоретичному, так і в практичному їх аспекті. Літературні джерела повинні включати повний список монографій, брошур, статей, нормативних документів, які стосуються того чи іншого проблемного питання адміністративного менеджменту. Студент повинен знати, в яких періодичних виданнях публікуються статті з питань адміністративного менеджменту. Найбільша кількість публікацій із проблем адміністративного менеджменту міститься в журналах: «Державне управління та місцеве самоврядування», «Вісник державної служби України», «Економіка та держава», «Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток», «Електронний науковий фаховий журнал «Державне управління: теорія і практика». Повний перелік статей, опублікованих у журналі за рік, друкується в останньому річному номері журналу. Законодавчі документи публікуються у «Відомостях Верховної Ради України» та в інших періодичних виданнях (у тому числі в газетах «Урядовий кур’єр» та «Голос України»). Статистична інформація міститься в спеціальних виданнях Держкомстату України, Мінекономіки, Мінфіну.

Текст самостійної роботи має бути надрукований на комп'ютері на стандартних аркушах паперу формату А4 (210х297), через 1,5 інтервали, розмір шрифту 14, шрифт «Times New Roman». Поля: ліве, верхнє і нижнє 20 мм, праве 10 мм. Оптимальний обсяг роботи 7 – 10 сторінок. Текст пишеться з одного боку аркуша, зворотний бік залишається чистим.

Перша сторінка є титульною. Друга сторінка тексту – зміст. Далі йде «Вступ» – це вже буде сторінка три, і далі нумерація продовжується за всім обсягом роботи. Не слід текст брати у рамки, використовувати різнокольорові чорнила.

У роботі обов'язково має бути наведений перелік використаної при її написанні навчальної, спеціальної, довідкової, статистичної та періодичної літератури, який має суцільну нумерацію. Оформлення літературних джерел проводиться згідно вимог бібліографії.

Захист самостійних індивідуальних робіт проводиться на практичних заняттях або під час індивідуальних занять.

ТЕСТИ

Тест 1

1. Первинним суб'єктом місцевого самоуправління є:

а) територіальна громада села;

б) сільська рада;

в) рада народних депутатів.

2. Основними формами волевиявлення терито­ріальних громад, спрямованими на забезпечення безпосереднього здійснення ними самоформування в межах Конституції та законів України, є:

а) місцеві вибори; б) референдум;

в) загальні збори громадян за місцем їх проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання; г) все вище перераховане.

3. Засіб ініціювання розгляду місцевого самоуправління будь-якого питання, що входить до його компетенції:

а) референдум; б) місцева ініціатива; в) рішення зборів.

4. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює:

а) виконавчий орган ради; б) законодавчий орган ради;

в) адміністративний орган ради.

5. Який орган місцевої влади є законодавчим:

а) рада народних депутатів;

б) місцева адміністрація;

в) голова ради народних депутатів;

г) жоден з перерахованих не є законодавчим.

6. Який орган місцевої влади є виконавчим:

а) рада народних депутатів;

б) місцева адміністрація;

в) голова ради народних депутатів;

г) жоден з перерахованих не є виконавчим.

7. Про яку суспільну управлінську категорію йде мова:

- це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України:

а) наукова організація праці; б) місцеве самоуправління;

в) лідерство; г) апарат управління.

8. Виберіть правильні варіанти принципів місцевого самоуправління:

а) виборність; б) колегіальність;

в) поєднання місцевих і державних інтересів;

г) підзвітність тільки місцевим законодавчим актам;

д) організаційна та матеріально-фінансова самостійність в межах визначених повноважень.

9. Виберіть правильні елементи складових системи місцевого самоуправління:

а) територіальна громада; б) виконавчі органи територіальної ради;

в) територіальна рада; г) територіальне представництво партій.

Тест 2

1. Система місцевого самоуправління включає:

а) сільські та селищні ради та їх органи;

б) сільські ради та їх органи;

в) інші форми територіальної самоорганізації громадян;

г) все перераховане.

2. Найменування або перейменування сіл, селищ, міст, районів здійснюється:

а) Верховною Радою України; б) радами народних депутатів;

в) місцевою адміністрацією.

3. Базовим рівнем місцевого самоуправління є:

а) сільська, селищна та міська рада; б) районна рада;

в) обласна рада.

4. Передача у відання органів місцевого самоуправління додат­кових повноважень супроводжується передачею відповідних фінан­сових, матеріально-технічних та ін. ресурсів:

а) так; б) ні.

5. Рада народних депутатів є юридичною особою:

а) так; б) ні.

6. Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоуправління самостійно реалізують надані їм повноваження:

а) так; б) ні.

7. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоуправління визначаються:

а) Конституцією України;

б) Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

в) іншими законами;

г) посадовими інструкціями.

8. Рішення ради приймаються:

а) відкритим голосуванням;

б) таємним голосуванням;

в) все перераховане.

Тест З

1. Бюджети місцевого самоуправління є складовою бюджетної системи України:

а) так; б) ні.

2. Підприємства організації і установи мають право вносити зміни у плани своєї діяльності, обумовлені договором з радою:

а) так; б) ні.

3. Органи місцевого самоуправління самостійно визначають напря­ми використання коштів своїх бюджетів:

а) так; б) ні.

4. Доходи, що додатково одержані при використанні бюджетів місцевого самоуправління підлягають вилученню:

а) так; б) ні.

5. Фінансові ресурси громадських рад і комітетів утворюються за рахунок:

а) доходів від діяльності створених ними підприємств;

б) добровільних внесків і пожертвувань;

в) заходів, які проводять ці організації;

г) всі відповіді правильні.

6. Органи місцевого самоуправління мають право самостійно збільшувати у межах наявних у них коштів норми видатків на утримання житлово-комунального господарства:

а) так; б) ні.

7. Позабюджетні кошти витрачаються за розсудом відповідних органів самоуправління:

а) так; б) ні.

Тест 4

1. Рада народних депутатів складається з:

а) апарату управління; б) державних службовців;

в) депутатів; г) представників силових структур.

2. До власних повноважень рад народних депутатів у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування і обліку відносяться:

а) підготовка програм соціально-економічного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоуправ­ління; подання раді звітів прохід і результати виконання цих програм;

б) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

в) забезпечення складання балансів трудових, фінансових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відпо­відної території, а також потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;

г) розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності, відповідних терито­ріальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;

д) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комп­лексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст координація цієї роботи на відповідній території.

3. До делегованих повноважень місцевих рад у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування і обліку відносяться:

а) розгляд і узгодження планів підприємств, установ та орга­нізацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші нас­лідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;

б) статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території;

в) розміщення на договірних засадах замовлень на вироб­ництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах, організаціях;

г) розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності, відповідних терито­ріальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;

д) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території.

4. До власних повноважень місцевих рад у галузі жит­лово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуго­вування, громадського харчування, транспорту і зв'язку відносяться:

а) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповід­них територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

б) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі;

в) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством на розміщення реклами;

г) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та гро­мадського харчування, побутового обслуговування;

д) здійснення контролю щодо захисту прав споживачів згідно з законодавством.

5. До делегованих повноважень місцевих рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку відносяться:

а) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуго­вування, розвитку транспорту і зв'язку;

б) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;

в) надання відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;

г) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безплатного житла або за доступну для них плату;

6. До власних повноважень місцевих рад у галузі бюджету, фінансів і цін відносяться:

а) складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінан­сових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

б) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

в) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що пере­бувають у спільній власності територіальних громад;

г) залучення на договірних засадах коштів підприємств, уста­нов та організацій незалежно від форм власності, розта­шованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої;

д) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.

7. До делегованих повноважень місцевих рад у галузі бюджету, фінансів і цін відносяться:

а) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підпри­ємствах і в організаціях незалежно від форм власності;

б) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;

в) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території;

г) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що пере­бувають у спільній власності територіальних громад.

8. До власних повноважень місцевих рад у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту відносяться:

а) управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

б) забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій;

в) забезпечення регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому школярів;

г) створення умов для розвитку культури, сприяння відрод­женню осередків традиційної народної творчості;

9. До делегованих повноважень місцевих рад у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту відносяться:

а) забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на від­повідній території, можливості навчання в школах держав­ною та рідною мовою;

б) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, укладення договорів на під­готовку спеціалістів, визначення-потреби та формування замовлень на кадри;

в) організація роботи щодо запобігання бездоглядності непов­нолітніх;

г) забезпечення охорони пам'яток історії та культури;

д) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам.

10. До власних повноважень місцевих рад у галузі зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

а) укладення і забезпечення виконання в установленому зако­нодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг;

б) сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній тери­торії, незалежно від форм власності;

в) сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої І соціаль­ної інфраструктури та інших об'єктів; залучення іноземних інвестицій для створення робочих місць;

11. До делегованих повноважень місцевих рад у галузі зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

а) організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі;

б) створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності;

в) забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України;

г) сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній тери­торії, незалежно від форм власності.

Тест 5

1. Верховна Рада України є:

а) вищим виконавчим органом; б) вищим законодавчим органом;

в) розпорядчим органом; г) судовим органом.

2. Верховна Рада складається із:

а) 400 депутатів; б) 450 депутатів; в) 500 депутатів.

3. Народним депутатом може бути громадянин України:

а) який має право голосу, не молодший 21 року на день виборів;

б) який проживає на території України 5 років;

в) усі вищеперелічені умови.

4. Верховна Рада є повноважною за умови обрання не менше:

а) ²/₃ від її конституційного складу;

б) ¾ від її конституційного складу;

в) ²/₃ всіх присутніх на засіданні.

5. Засідання Верховної Ради України проводяться:

а) відкрито; б) закрито.

6. Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на їх пленарних засіданнях:

а) так; б) ні.

7. Перше засідання Верховної Ради України відкриває:

а) спікер парламенту; б) президент України;

в) найстарший за віком депутат.

8. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі:

а) так; б) ні.

Тест 6

І. Представницькими органами регіонального самоуправління є:

а) обласні, районні ради; б) міські ради; в) все перелічені.

2. Голова сільської, селищної, міської ради обирається:

а) таємним голосуванням; б) відкритим голосуванням.

3. Рішення про обрання голови ради підписує:

а) особа, яка вела засідання ради; б) голова виборчої комісії.

4. Заступник голови сільської, селищної, міської ради обирається:

а) таємним голосуванням; б) відкритим голосуванням.

5. Депутат може входити до складу лише однієї постійної комісії ради:

а) так; б) ні.

6. До складу постійної комісії можуть входити обрані голова, заступник голови ради:

а) так; б) ні.

7. Розпорядження голови ради про складання чергової сесії дово­диться до відома не пізніше як:

а) за 7 днів; б) за 5 днів; в) за 10 днів.

8. Рішення ради не повинні суперечити конституції України й іншим законодавством:

а) так; б) ні.

Тест 7

1. До центральної державної влади в Україні відносяться:

а) Президент України; б) Кабінет Міністрів;

в) судова система; г) рада народних депутатів.

2. До додаткових форм територіальної самоорганізації громадян відносяться:

а) місцевий референдум; б) громадський комітет;

в) рада самоуправління; г) домоуправління.

3. Виберіть елементи організаційної структури управління місцевої ради:

а) голова ради; б) постійна комісія;

в) тимчасова комісія; г) виконавчий апарат;

д) уповноважені представники депутатських груп та фракцій.

4. Незалежно від форм правління Президент є представником за межами і в середині країни:

а) так; б) ні.

5. Виборчий процес обрання Президента України починаються:

а) за 90 днів; б) за 80 днів; в) за 70 днів.

6. Президент не може представити свої повноваження іншим особам або органам:

а) так; б) ні.

7. Новообраний Президент України вступає на посаду через:

а) 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів;

б) 40 днів після офіційного оголошення результатів виборів;

в) 50 днів після офіційного оголошення результатів виборів;

8. Президент України користується правом недоторканості:

а) на час виконання повноважень;

б) на все життя; в) на 10 років.

Тест 8

1. Рішення прийняте місцевим референдумом потребує затвер­дження державними органами:

а) так; б) ні.

2. Проведення референдуму не вимагає створення виборчих округів:

а) так; б) ні.

3. Волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоуправління шляхом голосування:

а) вибори; б) референдум.

4. Рішення, прийняте місцевим референдумом, є обов'язковим для виконання відповідною радою органам виконавчої влади:

а) так; б) ні.

5. На Всеукраїнський референдум не виносять питання віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури:

а) так; б) ні.

6. Новий Всеукраїнський референдум з питань, що раніше вино­силися на референдум, може бути проведено не раніше як через:

а) 3 роки; б) 5 років;

в) 7 років.

7. Новий місцевий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено не раніше як через:

а) через рік; б) через 2 роки;

в) через 3 роки.

8. На Всеукраїнський референдум можуть виносити питання від­несені Конституцією України до загального вирішення України:

а) так; б) ні.

Тест 9

1. Про яку категорію місцевого самоуправління йде мова:

... - це дія системи, ЇЇ компонентів для досягнення мети, основні напрямки діяльності компонентів, що виражають предметно-політичну характеристику, роль і соціальне призначення їх у суспільстві:

а) функція органів місцевого самоуправління;

б) структура органів місцевого самоуправління;

в) право органів місцевого самоуправління;

г) відповідальність органів місцевого самоуправління.

2. Виберіть варіанти функції органів місцевого самоуправління:

а) забезпечення соціально-економічного та культурного роз­витку територіальної громади;

б) забезпечення реальної участі громадян у вирішенні сус­пільно-державних справ;

в) формування та вирішення волі й інтересів територіальної громади;

г) розвиток політичних партій.

3. До правової основи діяльності місцевого самоуправління відносяться:

а) Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

б) регламент роботи ради народних депутатів;

в) Закон України «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів»;

г) Закон України «Про підприємства в Україні».

4. До елементів економічної основи місцевого та регіонального самоуправління відносяться:

а) економічна база; б) місцеве господарство;

в) комунальна влада; г) сесія ради.

5. До елементів фінансової основи місцевого та регіонального самоуправління відносяться:

а) бюджети місцевого самоуправління;

б) доходи бюджету;

в) видатки бюджету;

г) позабюджетні кошти.

6. Одна й таж особа може бути включена до списку виборців лише на одній виборчій дільниці:

а) так; б) ні.

7. Виборці можуть давати накази своїм депутатам:

а) так; б) ні.

8. Доручення, яке має суспільне значення і дається кандидату в депутати під час зустрічей з виборцями в ході виборчої компанії зборами виборців відповідного виборчого округу:

а) наказ виборців; б) заява виборців;

в) прохання виборців.

Тест 10

1. Сукупність органів місцевого самоуправління, органів самоор­ганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких від­повідна територіальна громада або її складові частини здійснюють завдання та функції місцевого самоуправління, вирішують питання місцевого значення:

а) місцеві ради;

б) система місцевого самоуправління;

в) сукупність органів місцевого самоуправління.

2. Повноваження, здійснення яких пов’язане з вирішенням питань місцевого значення наданням громадських послуг населенню:

а) власні повноваження; б) делеговані повноваження.

3. Повноваження, здійснення яких пов'язане з виконанням функції виконавчої влади на місцях:

а) власні повноваження; б) делеговані повноваження.

4. Виділіть основні елементи структури місцевого самоуправління:

а) територіальна громада;

б) органи місцевого самоуправління;

в) районі ради;

г) Президент України;

д) Верховна Рада.

5. Населення області, району - це суб'єкт місцевого самоуп­равління:

а) так; б) ні.

6. Жителі села, селища та міста - це суб'єкт місцевого самоуправління :

а) так; б) ні.

7. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь:

а) більше половини депутатів загального скликання;

б) ²/₃ депутатів від загального скликання;

в) ¾ депутатів загального скликання.

8. Сесія ради скликаються не менше:

а) одного разу на квартал; б) одного разу на півроку;

в) одного разу на рік.

Тест 11

1. З огляду на світові тенденції в управлінні персоналом, яке з тверджень є правильним?

а) витрати на розвиток людських ресурсів зі сторони держави й особливо приватного бізнесу зменшуються

б) витрати на розвиток людських ресурсів зі сторони держави й особливо приватного бізнесу збільшуються

в) витрати на розвиток людських ресурсів зі сторони держави залишаються незмінними

2. Управління персоналом - це ...

а) процес планування, підбору, підготовки, оцінки і безперервної освіти персоналу, спрямований на раціональне його використання, підвищення ефективності виробництва і, в кінцевому підсумку, покращення умов життя працівників

б) навчання кадрів, організація їх ефективного використання, професійного та соціального розвитку

в) вивчення відносин працівників у процесі виробництва з точки зору найбільш повного і ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування виробничих систем

3. Персонал - це

а) основний постійний штатний склад кваліфікованих працівників організації

б) особовий склад підприємства, установи, організації

в) частина населення країни певного віку, що має необхідний фізичний розвиток, знання, практичний досвід для роботи у народному господарстві

4. Відкрита кадрова політика характеризується тим, що:

а) організація орієнтується на залучення нового персоналу тільки нижчого посадового рівня,

б) організація орієнтується на залучення нового персоналу тільки вищого посадового рівня,

в) організація орієнтується на залучення нового персоналу як нижчого так і вищого посадового рівня,

5. Працівники на адміністративних посадах :

а) є державними службовцями і беруть безпосередню участь у здійсненні завдань та функцій державного управління, займаються управлінською діяльністю в органах державної влади.

б) призначаються виборними органами чи виборними посадовими особами і є безпосередніми провідниками державної політики на загальнодержавному, і на місцевому рівні.

в) обрані безпосередньо народом або виборними органами, виробляють державну політику у визначеній сфері державної діяльності та забезпечують її реалізацію.

6. Патронатні посади

а) посади, на які самостійно добирають та приймають осіб глава держави, глава уряду, члени уряду, керівники місцевих органів державної влади для виконання дорадчих функцій

б) посади працівники яких наділені владними повноваженнями, несуть відповідальність відповідно до займаної посади, отримують від держави винагороду за свою працю.

в) посади працівники яких займаються підготовкою та оформленням документів, господарським обслуговуванням, веденням діловодства.

7. Працівники на консультативних посадах.

а) виконують функції аналізу, прогнозу, експертного оцінювання, підготовки пропозицій тощо.

б) виконують дорадчі функції, які визначаються згідно із завданнями, обов'язками та повноваженнями.

в) виконують допоміжні матеріально-технічні та інші операції, дії щодо забезпечення посад державних службовців,

8. Заміщуються за конкурсом:

а) адміністративні посади,

б) патронатні посади

в) консультативні посади.

Тест 12

1. Управлінське рішення – це:

а) рішення керівника про підвищення соціальних гарантій підлеглим;

б) майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив організації своєю працею;

в) соціальний акт, який організовує і спрямовує у певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, що сприяє досягненню цілей, поставлених перед організацією;

2. Вибір альтернативи на основі знань або досвіду – це:

а) інтуїтивне рішення;

б) рішення засноване на судженні;

в) раціональне рішення;

3. Перерахуйте основні операції менеджменту щодо організації виконання рішень:

а) реклама, звіт, план, наказ, розпорядження;

б) календарні строки, відповідальний виконавець, доведення рішення до виконавців, інструктаж виконавців, ресурсне забезпечення, облік і контроль, коригування рішень;

в) інформаційне забезпечення процесу, визначення фінансових можливостей організації, відкриття рахунків у банках, проведення загальних зборів колективу, складання звіту за певний термін часу;

4. Чим характеризуються економічність рішення?

а) ефективністю використання залучених в обіг трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів виробництва;

б) незначною кількістю альтернатив або одно варіантністю;

в) співвідношенням між часом виникнення проблеми та часом прийняття

рішення

5. Чим характеризується своєчасність рішення?

а) ефективністю використання залучених в обіг трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів виробництва;

б) співвідношенням між часом виникнення проблеми та часом прийняття рішення;

в) доцільністю, актуальністю та конкретністю.

6. За часовими параметрами управлінські рішення поділяються на:

а) постійні і змінні;

б) тактичні і оперативні;

в) поточні і стратегічні;

ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ

Студенти заочної форми навчання виконують з дисципліни «Адміністративний менеджмент» одну контрольну роботу. Контрольна робота як важлива форма навчального процесу має навчити студентів самостійно узагальнювати літературні джерела, статистичні та інші матеріали. Контрольна робота визначає, наскільки глибоко студент засвоїв курс і вміє самостійно викладати окремі питання в рамках вибраної теми.

У контрольній роботі студент повинен показати вміння використовувати літературні джерела, аналізувати практичний матеріал і викладати свої міркування з того чи іншого питання, використовувати теоретичні знання в процесі аналізу конкретних подій у суспільному житті держави.

Контрольна робота виконується самостійно. Вона повинна мати чітку й логічну структуру. Якщо в ній наводяться окремі цитати з наукових статей чи монографій, то потрібно вказати автора роботи, її назву, місце і рік видання, сторінку. Те саме стосується й тих цифрових даних, які наводяться в контрольній роботі. Якщо аналізується практичний матеріал, то слід вказати конкретний об’єкт аналізу.

Завдання для контрольної роботи складається з трьох питань, які студент визначає за допомогою двох останніх цифр шифру особової справи. Обсяг контрольної роботи повинен становити 18-20 сторінок учнівського зошита. Основними критеріями оцінювання є правиль­ність і самостійність підготовлених відповідей на поставленні питання. Крім того, у відповідях необхідно показати вміння аналізувати та узагальнювати вивчений матеріал. При виконанні контрольної роботи можна користуватися консультаціями викладачів кафедри менеджменту.

При підборі літератури необхідно використовувати каталоги обласної наукової бібліотеки ім. Котляревського, бібліотеки університету, періодичні друковані видання. Перелік літературних джерел, використаних у процесі виконання контрольної роботи повинен розташовуватися в кінці роботи у визначеній послідовності: прізвище та ініціали автора; повна назва книги чи статті; місто видавництва і його назва; рік випуску; номер журналу; дата і назва газети; сторінки.

Виконана контрольна робота надсилається до університету в терміни, встановленні графіком навчального процесу. Для перевірки відповідності варіанта виконаної контрольної роботи студент повинен вказати номер залікової книжки. Не допущена до співбесіди контрольна робота повертається студенту для відповідного доопрацювання. Потім доповнена і перероблена контрольна робота після повторної реєстрації подається на кафедру менеджменту для рецензування.