Тема 11. Проблеми сучасного адміністративно-державного менеджменту

Ключові терміни: управління в державному секторі; якість товарів, послуг; метод загального управління якістю; проблеми сучасного розвитку місцевого самоврядування; принципи загального управління якістю; програма У. Демінга.

Вивчення даної теми доцільно розпочати із визначення принципів загального управління якістю в державному секторі. Виборні представники, в першу чергу, стурбовані одержанням негайних політичних вигод, а не підтримкою довгострокових професійно-адміністративних цінностей, зокрема ефективного використання ресурсів і вищої продуктивності. Призначеним посадовим особам відомі з власного досвіду недоліки в практиці державного управління, однак вони часто заявляють, що неспроможні провести реформи без політичного схвалення. Стратегія «заявляй і звинувачуй» приносить мало користі для поліпшення якості чи продуктивності в державних службах.

Відповідно до класичного визначення якість товару чи послуги оцінюють ступенем їх відповідності попередньо встановленому стандарту. Однак натепер багато теорій управління якістю розширюють це визначення, включаючи в нього якість розроблення та задоволення обґрунтованих вимог усіх споживачів. Реагування на обґрунтовані вимоги надати послуги вищої якості «додає влади» споживачам і змушує менеджерів взяти на себе відповідальність за виправлення системних недоліків, які викликають незадоволеність споживачів.

Уже на початку 50-х років XX ст. японці усвідомили важливість застосування положень і методів загального управління якістю для підвищення якості своїх товарів і послуг. Іронія, однак, у тому, що інтелектуальними творцями концепції визнано кількох американців. У. Шухарт був першим, хто ввів графіки статистичного контролю як метод підвищення якості виробництва масової продукції в 20-х роках. Його методологію статистичного контролю якості пізніше розвинули в 30-х роках його колеги. На початку 50-х років А. Фігенбаум увів термін «загальний контроль якості», а У. Демінг і Д. Джуран були запрошені викладати методи статистичного контролю якості, щоб допомогти японцям відновити їх зруйновану війною промисловість. Дослідження Джурана показали, як безперервний процес удосконалювання може призвести до «проривів», а також переконували, що 85 % проблем, пов'язаних з якістю, піддаються управлінському контролю. Заслуги Демінга символізує Премія Демінга - вища нагорода Японії за досягнення у сфері підвищення якості. Він пізніше розробив «14 пунктів» для безперервного підвищення якості виробництва, послуг і продуктивності. Загальне управління якістю заохочує участь, колективну роботу і більш високу якість результатів, забезпечуючи стимули для більш успішної діяльності всього підприємства. Це соціально орієнтована стратегія, що ґрунтується на статистичних теоріях управління та контролю і спрямована на задоволення очікувань споживача за рахунок безперервних спільних зусиль з метою удосконалювання внутрішніх і зовнішніх аспектів діяльності організації.

П. Друкер ідентифікував шість основних перешкод на шляху удосконалення діяльності в державному секторі, «смертельні гріхи», які чинять регулярно і через боягузтво державні адміністратори:

1) не вироблено чіткі цілі діяльності;

2) прагнення переробити занадто багато справ одразу;

3) вирішення проблем шляхом «кидання» на них людей;

4) відсутність експериментаторського підходу;

5) немає здатності оцінювати, в результаті чого досвід не навчає;

6) небажання вчасно відмовитися від початих програм, коли стає ясно, що вони провалилися.

Ці «гріхи» ведуть до провалу програми, якщо дві чи більше з них відбуваються одночасно.

Використання пропозицій У. Демінга і Д. Джурана привело до підйому і подальшого так званого економічного дива, що вивело Японію з повної розрухи після воєнного періоду до стану провідної світової економічної держави, причому за період, що менше, ніж життя одного покоління. Коли ті самі уроки застосовують до державного сектора, вони можуть набути глибоко позитивного впливу, оскільки адміністрації всіх рівнів страждають від «хвороб», що знижують якість послуг і продуктивність співробітників. У своїй книзі «Out of the crisis» (1986) У. Демінг як рецепт для «лікування» ідентифікованих ним найважливіших «хвороб» визначив причини, подолання яких, на його думку, могло б дати позитивний результат. У своїй програмі з 14 пунктів Демінг дав інтегровану філософію загального управління якістю для вирішення розглядуваних проблем. Організації державного сектора можуть перебороти проблеми, з якими зіштовхуються, за допомогою принципів і методів загального управління якістю, що концентруються як на статистичному контролі, так і на методі управління поведінкового характеру в інтересах підвищення якості.

Основними проблемними питаннями, що заважають розвитку та зміцненню місцевого самоврядування в Україні є:

• ­відсутність чіткого розподілу функцій та повноважень між органами місцевого самоврядування та органами місцевої виконавчої влади, що має бути забезпечено відповідним законодавством (Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації»);

• ­недостатня можливість самостійності у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування. Зокрема, це стосується формування місцевих бюджетів і спрямування їх витрат; можливості створювати додаткові послуги для населення у кількості, що визначатиме сам орган місцевої влади; право органів місцевого самоврядування самостійно визначати власну структуру для того, щоб ефективно виконувати свої функції.

Ще однією з важливих проблем сучасного розвитку місцевого самоврядування є нечіткість нормативно-правового визначення його статусу, а саме - чіткої відокремленості від органів державної влади, тобто дійсної самоврядності територіальних громад. Суть місцевого самоврядного управління полягає у реальній можливості місцевого населення вирішувати питання розвитку громад і всіх важливих питань, що належать до компетенції місцевого самоврядування. Більшість громадян України взагалі вважає, що місцеве самоврядування також відноситься до органів державної влади. Тобто, місцеве населення не знає своїх реальних прав та можливостей впливу на ситуацію в їх регіоні.

Нижче розглянуто кілька можливих причин повільного реагування на міжнародну тенденцію підвищення якості послуг.

Наслідки системи «винагород за заслуги». Система «винагород за заслуги», яку використовують у цей час для визначення заробітної плати і додаткових виплат у державному секторі, зменшує прагнення до конструктивного змагання, підриває моральний дух, створює атмосферу страху і знижує рівень мотивації співробітників. У межах цієї системи одних винагороджують, а інших карають без з'ясування дійсних причин системних відхилень. Співробітників винагороджують аж ніяк не за якість послуг, які вони надають, оскільки під час оцінювання роботи і визначення заслуг (якщо вони взагалі є) робиться наголос на результати, а не на удосконалювання процесу.

Залежність від ієрархічної теорії X чи управління «зверху — вниз».

Залежність від застарілих стилів управління обмежує чутливість державних службовців до потреб їхніх клієнтів. Незважаючи на заклики до більш активної участі співробітників і організаційної децентралізації, веберівська модель ієрархії «ланцюжка підпорядкованості» - усе ще переважний метод управління. Спочатку заснований на релігійній доктрині, цей метод управління одержав поширення на початку промислової революції (XIX ст.) як спосіб дисциплінарного впливу та контролю за неписьменною робочою силою. Цей метод активно перешкоджає участі співробітників у вирішенні проблем і постановці завдань.

Управління за цілями. Систему управління за цілями вперше запропонував П. Друкер. Її застосовано в Міністерстві оборони США в 60-х роках з конкретною метою — здійснити «контроль» над робочою силою військової промисловості. Чисельні дослідження підтверджують повний провал управління за цілями як у досягненні цілей, так і в удосконалюванні внутрішніх процесів діяльності.

Щорічне бюджетне фінансування. Системи щорічного бюджетного фінансування, що використовуються більшістю державних структур, деморалізуюче впливають на окремі підрозділи, коли ті намагаються вдосконалити процес у цілому. Замість того, щоб вводити комплексні, економічно ефективні, орієнтовані на удосконалювання діяльності, нововведення, які можуть підвищити рівень якості, установи цілком опікуються добуванням ресурсів.

Практичне заняття.

Завдання:

Опрацювати:

а) принципи загального управління якістю в державному секторі.

б) Японський метод загального управління якістю.

в) метод У. Шухарта – використання графіків статистичного контролю для підвищення якості виробництва.

г) програму У. Демінга та можливості її застосування в сфері державного адміністрування для подолання кризових явищ.

д) систему управління за цілями, запропоновану П. Друкером.

Встановити:

а) причини кризи системи управління місцевим та регіональним розвитком та шляхи її подолання.

б) перешкоди, які стоять на шляху безперервного удосконалювання якості в державному секторі. Наслідки системи «винагород за заслуги»;

в) методи підвищення продуктивності в державному секторі.

Питання для контролю знань:

1. Вкажіть принципи загального управління якістю в державному секторі.

2. Охарактеризуйте Японський метод загального управління якістю.

3. Охарактеризуйте Метод У. Шухарта з використання графіків статистичного контролю для підвищення якості виробництва.

4. Розгляньте програму У. Демінга та її застосування в сфері державного адміністрування для подолання кризових явищ.

5. Вкажіть перешкоди, які стоять на шляху безперервного удосконалювання якості в державному секторі.

6. Охарактеризуйте систему управління за цілями запропоновану П. Друкером.

7. Запропонуйте методи підвищення продуктивності в державному секторі.

8. Розгляньте сучасний досвід адміністративно-державного управління в країнах Заходу.

Виконайте реферат на одну із вказаних тем:

1. Актуальні питання розвитку місцевого самоврядування в Україні.

2. Японський метод загального управління якістю

Література: 28, 41, 42, 55,60, 61.