4) Сергій Світославський (1857-1931).

Яскравим представником передвижництва був Сергій Світославський (1857-1831). Художню освіту отримав у Московському училищі живопису, скульптури й архітектури (1875-1883), найбільш прогресивній на той мистецькій школі в Росії. . Його вчителі – О.Саврасов і В.Перов. Видатний російський реаліст Олексій Саврасов, чию пейзажну майстерню відвідував Світославський, передавав учням своє глибоке розуміння і любов до природи, вчив відчувати красу найпростіших, непоказних її куточків і поетично втілювати їх на полотні. В училищі пейзажні його етюди відзначались нагородами; картину “З вікна Московського училища живопису” з учнівської виставки 1875 р. придбав Павло Третьяков для своєї галереї. Наслідуючи вчителів-передвижників, Світославський своєю творчістю визначив дальші шляхи реалізму в пейзажному мистецтві України, куди він повернувся після закінчення Училища. Піднесене, інтенсивне відчуття багатобарвної, зримої живописної краси світу пронизує і етюди, забарвлені інтимним ліризмом, і епічні полотна.

З вікна Московського училища живопису. 1878.

Всі твори Світославського мають прагнення до поетизації буденного пейзажу – сільського, міського. В його творчості простежується зв’язок українського мистецтва з російською культурою, і збагачення цієї культури творчістю видатного художника. Світославський був прихильником і Москви, і Києва. Москву, зокрема, називав своєю другою батьківщиною. Одним з кращих творів, присвячених російській столиці є “Москворецький міст”, який отримав захоплені відгуки М.Ге. В творі просліджується зв’язок минулого і сучасного. В центрі – собор Василя Блаженного.

Постоялий двір у Москві. 1892.

Москворецький міст.

За колоритом твори Світославського дещо приглушені, монохромні. Ніби не бачимо нічого особливого – “Воли на оранці”, зображений безкраїй степ, свіжа зорана земля, великий фрагмент неба. А приваблює все це теплотою, тишею, поезією і красою непоказного мотиву.

Воли на оранці. 1916.

Паром.

Вся життя Світославський прожив у Києві, на околиці, дуже полюбляв писати маленькі хатинки, людей (Куренівка), невибагливий побут міської околиці. Малював Дніпро, його переправи (пороми), розливи. Його приваблювала і вабила природа, і не лише рідного краю. Двічі Світославський побував у Середній Азії. Тут він нарешті, за його словами, зрозумів, як писати сонце, яскраво, барвисто, тепло і світло.

За спогадами сучасників, він був прекрасною людиною, доброю, чуйною, був членом товариства любителів і охорони тварин, відловлював диких звірів у Середній Азії і привозив для Київського зоопарку.

У 1905 році за новації в творчості з Київського художнього училища були виключені 45 учнів, в тому числі Богомазов, Архипенко. Щоб якось уберегти їх від солдатчини, Світославський створює студію.

Зимовий пейзаж. Поч.. ХХ ст. ХОХМ.

Зимовий пейзаж.

Болото з лелеками.

В саду.

До 1917 року втратив зір (певний час ним опікувався Казимир Малевич, який тоді працював у Київському художньому інституті), а жив аж до 1931 року. Втрата зору, відчуття кольору призвели до того, що залишилось багато незакінчених творів. Але не так це було трагічним в долі митця, як нерозуміння з боку колег. Наприкінці 10-х, у 20-ті роки про себе заявив новий напрям у мистецтві, так званий авангард, який не сприймав реалістичне мистецтво, отже Світославський залишився поза мистецькою і навіть суто людською увагою, серед художників нової генерації йому не було місця… В останні роки життя сліпий художник лудив відра, продавав їх і цим заробляв на життя. У збірці Хмельницького художнього музею є кілька творів художника “Зимовий пейзаж”, “Середньо азійський пейзаж”, “Сіті на березі”, “Сад”.