У. Хогарт. Діти Грем. 1742. Національна галерея, Лондон.

Груповий портрет дітей родини Грем, глава котрої був королівським аптекарем, також відноситься до «сцен співбесіди». Такі портрети, а по суті — жанрові сцени, втілювали новий буржуазний ідеал щасливого доброчесного життя. При цьому подібні твори мали популярність і в аристократії. На картині зображено четверо дітей, що спостерігають за польотом птаха, що вилетів з клітки. При цьому якщо молодші діти захоплені тим, що відбувається, і живо на це реагують, то старші дівчатка відкрито позують художнику, в їхніх образах немає живої дитячої безпосередності. Хлопчик грає на механічному органі. Найменшенька дівчинка сидить на стільчику, поруч з яким зображено корзину с фруктами. Кішка залізла на спинку крісла і заворожено стежить за птахом, що знаходиться у запертій клітці. Годинник, що стоїть на камінній полиці, прикрашений фігурою Купідона з косою, що стоїть поруч з пісочним годинником. Ці символи смерті, скоріш за все, не випадкові. Відомо, що коли художник писал картину, найменшенької вже не було в живих. Мотив опустілої клітки в руках дитини був дуже популярним у 18 ст. , не тільки в живопису, але також в графіці й у фарфорі.

Справжнім шедевром є твір «Дівчина з креветками», написаний яскравими і пружними мазками. Ясний образ цієї життєрадісної дівчини з народу, що сміється і сяє здоров’ям, неначе протиставлений тому потворному і розбещеному світу, який художник викривав у своїх серіях.

У.Хогарт. Дівчина з креветками. 1759.

 Як і Ван Дейк, що справив на художника великий вплив, Хогарт досягає в своїх портретах того поєднання внутрішнього благородства і невимушеної природності, котрі будуть являти собою одну з характерних рис всього англійського портретного живопису. Вміло поєднуючи ефектно-декоративну передачу зовнішніх даних персонажів з глибиною образа, художник прекрасно передавав їхню неповторну безпосередність. Потрібно додати, що незакінчена по свободі і сміливості мазка «Дівчина з креветками» надовго обігнала свій час. Саме такій дівчині присвятив свою «Маленьку баладу» англійський поет Роберт Бернс, сучасник Хогарта.

Маленькая баллада

Где-то девушка жила.

 Что за девушка была!

И любила парня славного она.  

 Но расстаться им пришлось

И любить друг друга врозь,

Потому что началась война.  

За морями, за холмами --

 Там, где пушки мечут пламя,

Сердце воина не дрогнуло в бою.

   Это сердце трепетало

 Только ночью в час привала,

Вспоминая милую свою!

Роберт Бернс.

Інші твори художника.

Уильям Хогарт. Суд. 1758.

У 1754 році народжується серія картин «Вибори в парламент», яка сміливо оголює одну з найбільш темних сторін в суспільному житті Англії: боротьбу партій в «гнилих» містечках і збір голосів, набутих у хворих ідіотів; по суті, художник викриває всю продажність буржуазної виборчої системи. До серії «Виборів» долучається прекрасний офорт «Суд» (1758), де художник досягає яскравого сатиричного узагальнення.

У. Хогарт. Передвиборний бенкет. З серії «Вибори в Парламент». 1754.

Вербовка виборців. З серії «Вибори в Парламент». 1754.

Голосування. З серії "Вибори в парламент". 1754-1755.

Хогарт. Тріумфальна хода з депутатом. З серії «Вибори в парламент». 1754-58.

101,5 x 127 cm.

Музей Джона Соуна, Лондон. Це заключна сцена з серії Хогарта "Вибори", що являє собою різку сатиру на британських політиків в цілому, хоча на картинах серії описана цілком конкретна подія – парламентські вибори 1754 року. Серія розпочинається полотном "Передвиборний бенкет", де зображений пишний бенкет, влаштований кандидатами, які прагнуть заручитись голосами електорату. Наступне полотно – "Підкуп голосів", що продовжує тему хабарів. За ним йде "Голосування", де розповідається про підтасовку результатів на виборах. І нарешті – "Тріумфальна хода" з представленням обранця. Картина сповнена натяками на вибори, що пройшли в Оксфорді, тут кандидату від партії Торі (консерваторів) так і не вдалось посидіти в такому бажаному кріслі. Кандидат від партії Вігів(лібералів), що програв, заявив протест. Парламент, в котрому більшість належала лібералам, цей протест прийняв, відмінивши результати виборів і присудив перемогу кандидату від Вігів. На картині Хогарта присутній і кандидат, котрий стане справжнім переможцем, – ми можемо бачити його тінь на стіні будинку, розташованого на задньому плані.

Портрети Захоплення Хогарта портретами зовсім не дивує. В ті часи це був чи не єдиний жанр живопису, в якому британські художники могли конкурувати із часто запрошуваними майстрами-іноземцями. Одначе, класичні парадні портрети були для Хогарта справжньою мукою, і він достатньо швидко переключився на "жанровий портрет. На відміну від багатьох художників-портретистів Хогарт часто писав не тільки портрети замовників, а й людей з вулиці, якщо вони йому чимось були цікаві незалежно від їхнього походження. Він з однаковим захопленням працював над "Портретом Уїльяма Кавендиша, маркіза Хартінгтона" і портретом своїх слуг.