Твори Джозефа Ноллекенса.
Джозеф Ноллекенс. Хлопчик на дельфіні. 1764—1766. Приватне зібрання.
Портрет Чарльза Джеймса Фокса. 1791. Ермітаж, Портрет Лоренса Стерна 1767—1770.
Санк-Петербург. Національна портретна галерея, Лондон,
Найбільшим майстром англійської скульптури18 століття був Джон Флаксман (1755—1826). Он був типовим представником класицизму кінця 18 ст.
Ярость Атаманта, 1790-1794 года Кефал и Аврора, 1789-1790 года
Памятник адмиралу лорду Нельсону, 1808-1811 года
Проте кращими його роботами є не його монументальні статуї, а прекрасні рисунки пером до «Іліади», «Одіссеї», трагедій Есхіла, «Божественної комедії» Данте і мала пластика в керамічному матеріалі. Рельєфи Флаксмана, виконані білими силуетами на матовому фоні переважно ніжних голубих, зеленкуватих або лілуватих тонів, зробили величезну популярність виробам найбільшої англійської фаянсової мануфактури Джошуа Уеджвуда (1730—1795).
Джон Флаксман: Автопортрет.
Джон Флаксман. Ілюстрація до «Одіссеї» Гомера. Пенелопа готує випробовування для женихів.
Джон Флаксмен. Ілюстрація до «Іліади» Гомера. Гравюра т.Піролі. 1793.
3. Живопис.
До 1740-м рокам англійське Просвітництво вже досягло зрілості й ідеї просвітницького гуманізму стали панівними в культурному житті країни. З особливою повнотою вони втілюються в живопису. Небувалий розквіт переживає мистецтво портрета, виключну силу і своєрідність отримує сатиричний жанр, великі успіхи робить пейзаж. Англійці, як в літературі, так і в мистецтві концентрували свою увагу головним чином на побуті і звичаях, на особистісній, практичній діяльності людини. Англійське Просвітництво не було однорідним. Більшість його представників було задоволене результатами буржуазної революції 1689 року, і лишень небагато з них були достатньо передбачливими, щоби побачити тіньові сторони в самому буржуазному суспільстві, яке лише формувалося. Серед них був і Уїльям Хограт – перший великий художник національної англійської школи.
Уїльям Хогарт
(1697-1764)
Художник зі своїм мопсом (Автопортрет). 1745. Лондон, Галерея Тейт.
Уїльям Хогарт (1697-1764), англійський живописець, графік, теоретик мистецтва. Навчався у гравера Е.Геймбла і в академії Дж.Торнхілла (з 1720) в Лондоні; в 1743 і 1748 відвідав Францію, працював у Лондоні, з 1735 керував художньою академією на Сент-Мартинслейн, з 1757 був придворним художником. З початку 1730-х років Хогарт виступав з серіями сатиричних картин (прагнучи до загальнодоступності своїх творі, він гравіював їх на міді), в котрих розвінчував з позицій просвітництва вади сучасного суспільства (цикли: «Кар’єра повії», “Кар’єра марнотратника”, “Модний шлюб”, “Вибори”). Ось як він сам пояснює звернення до творів такого роду: «Я звернувся до зовсім нового жанру, — а саме до писання картин і створення гравюр на сучасні моральні теми — царині ще не випробованої в жодній країні, в жодні часи».
Так виник перший, що приніс гучну славу художнику сатиричний цикл з шести робіт, що мав назву «Кар’єра повії». Тут відтворена проста як світ історія сільської дівчини Мері, що приїхала до Лондона, стала багатою утриманкою, а потім потрапила до в’язниці і померла у страшних злиднях.
З серії «Кар’єра повії». Прибуття до Лондона. 1732. Гравюра.
Кар’єра повії. Б. 1731. Гравюра.
З серії «Кар’єра повії». Арешт. 1732. Гравюра.
В 1731 році картини були готові. У 1732 році Хогарт відтворив їх у гравюрах. Успіх серії був настільки великим, що на гравюри одразу ж знайшлось 1200 передплатників.
Наступною у 1735 році стала друга серія – «Кар’єра марнотратника», що складалась з 8 невеликих картин, де героєм став нероба, що розбагатів.
Кар’єра марнотратника. 1733-1737. Лондон, Музей сера Джона Соана.
Ранковий прийом. Введення у володіння.
Він одружується. Він бенкетує. (Оргія).
.
Він грає. Арешт.
У в’язниці Фліт. Будинок для божевільних.
Наступною серією став «Модний шлюб». В 1743—1745 Уїльям Хогарт написав шість картин для цієї серії. В «Модному шлюбі» (Лондонська Національна галерея) гостро критикується вищий світ 18 ст. Це попередження, що показує катастрофічні наслідки швидкого і необдуманого шлюбу по розрахунку. Вважається, що це краща робота художника.
Модний шлюб: Шлюбна угода. Б. 1743. Лондон, Національна галерея.
"Шлюбний контракт" розповідає про початок типової для того часу історії. Граф на прізвище Сквандер ("марнотратник") вирішив оженити свого молодого сина на дочці успішного міського торгівця. Дія відбуває в одній з кімнат палацу графа.
Багато одягнений немолодий граф (крайній справа) гордо сидить на дивані, демонструючи аркуш зі своїм генеалогічним деревом - єдине своє надбання. Тут також видно й костури, що йому належать, без котрих він уже також не може обійтись через подагру. Схильність до марнотратства (окрім промовистого прізвища графа) і тут має наочне підтвердження: крізь вікно видно споруду нового ще недобудованого палацу.
Торгівець, доволі скромно одягнений, тримає в руках текст шлюбного контракту в той час, як його донька, що сидить позад нього, уважно слухає молодого адвоката на прізвище Сільвертан ("срібряний язик" красномовство, улесливість). Син графа, Віконт, тим часом милується своїм лицем, вивчаючи його принади за допомогою дзеркала. На передньому плані два собаки, скуті одним ланцем, символізують цей шлюб (зазвичай в творах, що зображують закоханих або подружжя, собака — символ вірності).
Окремі деталі, особливо картини, що висять на стіні, є додатковими коментарями до твору. Картини на стінах — «Давид і Голіаф», «Мучеництво св. Лаврентія», «Убивство Авеля», «Св. Себастьян», «Юдиф і Олоферн» — натяк на неминуче сумний кінець подібного шлюбу.
