Рівень значущості основних соціально-типових якостей для різних

категорій військовослужбовців

Соціально-типові якості	Рейтинг якостей у військовослужбовців
	солдати	курсанти	офіцери
Правова культура	2	1	1
Готовність прийти на допомогу	11	2	7
Честь	8	3	2
Гідність	9	4	3
Рівень фахових знань, професіоналізм	1	5	4
Ввічливість	7	6	8
Вірність і відданість народу України	10	7	6
Хоробрість	3	8	11
Чесність	13	9	9
Дисциплінованість	14	11	13
Наполегливість	4	12	12
Сумлінність	12	15	10
Пильність	6	13	14
Ініціативність	5	14	15

Військова служба як особливий вид професійної діяльності передбачає порівняно високий рівень мобільності й динаміки, а відповідно й обумовлює порівняно часті зміни функціональних ролей, що знаходить прояв у розширенні (обмеженні) прав та обов’язків, змінах місця проходження служби та ін. Служба в Збройних Силах характеризується високим ступенем регламентації всіх сторін життєдіяльності військовослужбовця: службово-посадової, суспільно-політичної, культурно-побутової, організаційно-управлінської. Рівень регламентації військово-професійної діяльності для кожної категорії військовослужбовців має свої особливості. Така регламентація, з одного боку, є функціонально обґрунтованою і спрямованою на досягнення високої ефективності виконання військовослужбовцями своїх обов’язків. З іншого боку – регламентація життєдіяльності військовослужбовців звужує можливості розвитку особистості, прояву її активності в інших сферах суспільного життя, що безумовно впливає на формування соціально-типових якостей особистості.

Одним із важливих факторів процесу соціалізації особистості в умовах військової служби є колективний характер військово-професійної діяльності і життєдіяльності Збройних Сил взагалі (табл. 2.1.4).

Таблиця 2.1.4

Рівень оцінки ступеня колективності військово-професійної діяльності

(у % від кількості респондентів)

Рівень оцінки	Категорії військовослужбовців
	солдати	курсанти	офіцери
Дуже низький	1	0	0
Низький	8	2	1
Середній	9	9	6
Високий	14	19	19
Дуже високий	68	70	74

Колективний характер військово-професійної діяльності має об’єктивний характер і обумовлений специфікою сучасної бойової техніки та озброєння, особливостями їх експлуатації та бойового застосування, тактикою ведення бойових дій, особливостями повсякденної життєдіяльності військових колективів. Індивідуальні особливості кожного воїна (з точки зору загальних результатів діяльності) в умовах військово-професійної діяльності постають менш значущими, аніж їх статусно-рольова злагодженість, що регулюються службовими вимогами (табл. 2.1.5).

Таблиця 2.1.5

Значущість для військовослужбовців окремих параметрів колективної життєдіяльності

Чинники	Рейтинг параметрів
Злагодженість	4
Згуртованість	3
Колективізм	2
Взаємовиручка	1
Індивідуальні риси	5

Військово-професійна діяльність військовослужбовців має багатогранний характер. Провідну роль у системі військово-професійної діяльності у мирний час відіграє навчально-бойова діяльність, яка спрямована на підготовку військовослужбовців, військових частин і підрозділів до ефективного виконання завдань свого функціонального призначення. Саме навчально-бойова діяльність постає провідним фактором процесу соціалізації особистості в умовах військової служби, впливає на динаміку і характер прояву особистості військовослужбовця, є засобом розвитку та самореалізації її соціально-типових якостей.

Військово-професійна діяльність органічно пов’язана з характером соціального спілкування військовослужбовців у різних сферах життєдіяльності, а також із стосунками, які формуються в результаті цього спілкування. Дослідники визначають, що соціальне спілкування у військовому середовищі залежить обумовлено: якістю організації та інтенсивністю бойової підготовки у військових частинах і підрозділах; станом військової дисципліни і морально-психологічної атмосфери у військових колективах; бажанням особового складу ефективно та якісно виконувати свої військово-професійні обов’язки; станом матеріально-побутових умов військового колективу; ступенем реалізації принципу соціальної справедливості у військових частинах та підрозділах; ступенем виконання розпорядку дня у підрозділах, насамперед, у плані надання особовому складу часу для задоволення особистих потреб; місцем та роллю кожного військовослужбовця у вирішенні завдань, що стоять перед підрозділом (спеціальність, посада); стабільності військового колективу. Така думка підтверджується результатами соціологічних досліджень (табл. 2.1.6).

Таблиця 2.1.6

Задоволеність військовослужбовців умовами військово-професійної діяльності та побуту

Параметри колективної життєдіяльності	Середній бал1 задоволенності
Військовою спеціальністю, яку одержують	0,43
Ступенем одержаної кваліфікації за фахом	0,24
Організацією бойової підготовки	– 0,19
Змістом підготовки за фахом	0,03
Організацією внутрішньої служби	0,13
Організацією вартової служби	0,21
Розпорядком дня	– 0,16
Нормуванням навантажень	– 0,29
Стимулюванням навчання і служби	– 0,19
Грошовим забезпеченням	– 0,78
Харчуванням	– 0,51
Станом казарм	– 0,13
Медичним обслуговуванням	– 0,32
Речовим забезпеченням	– 0,57
Станом дозвілля	– 0,43
Морально-психологічним кліматом	– 0,13
Відносинами між офіцерами і солдатами	– 0,01
Відносинами між солдатами	– 0,13
Відносинами між солдатами і сержантами	– 0,33
Якістю проведення навчальних занять	– 0,09

Результати свідчать, що задоволеність військовослужбовців умовами життєдіяльності військових колективів залишається досить невисокою. Слід відзначити, що військовослужбовці найбільш задоволені військовою спеціальністю, яку одержують у процесі військової служби (0,43) (перш за все за рахунок її придатності для цивільного життя), ступенем одержаної кваліфікації за фахом (0,24). Варто відзначити незадоволеність військовослужбовців усіма іншими умовами: якістю проведення навчальних занять, умовами навчання і служби (розпорядком дня, нормуванням навантажень), стимулюванням навчання і служби, грошовим забезпеченням, якістю задоволення своїх потреб, станом морально-психологічного клімату. Зазначені умови надають безпосередній вплив на формування та розвиток соціально-типових і військово-професійних якостей особистості військовослужбовців у процесі соціального спілкування у військовому середовищі.

Таким чином, специфічність військово-професійної діяльності та соціального спілкування закономірно обумовлюють формування соціально-типових якостей особистості військовослужбовця. Потрапляючи до військово-соціального середовища, особистість здійснює поступове входження та адаптацію до багатогранної системи соціальних відносин. Спочатку – це залучення до військово-професійної діяльності конкретного військового колективу, далі – поступове включення у загальну систему офіційних та неофіційних міжособистісних стосунків. Кожна особистість, потрапивши до військового середовища, проходить етап адаптації до військової служби, тривалість якого для кожного є індивідуальною. Процес адаптації молодих військовослужбовців ускладнюють інтенсивні фізичні, психічні, емоційні навантаження, що пов’язані з військовою службою.

Стан та ефективність процесу адаптації військовослужбовців до умов військової служби значною мірою визначається існуючими у військовослужбовців уявленнями про основні соціально-типові якості, якими повинні володіти захисники Батьківщини (табл. 2.1.7).

Таблиця 2.1.7