8. Основні правила правозастосування

8.1. Тлумачення правових норм

Способи тлумачення прийнято класифікувати за рядом критеріїв: за суб'єктами виділяють автентичне (органом, що видав норму), легальне (спеціально уповноваженим органом), судове, доктринальне тлумачення; за способами - граматичне, логічне, систематичне та історичне; за об'ємом -буквальне ("буква закону"), розширене або звужене тлумачення правової норми, ^ коли це виправдовується "духом закону" - принципами права або метою закону.

Розширене тлумачення, за загальним правилом, не може бути застосовано щодо

виключних норм (що встановлюють винятки із загального правила)¹. Метою

тлумачення є з'ясування дійсної волі законодавця².

Приклад. Ч. 1 ст. 89 ЗК України передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Вважаємо, що слід погодитися з 1.1. Каракашем³, який вважає, що дану норму слід тлумачити розширено, визнаючи можливість мати землю на праві спільної сумісної власності також за іноземними громадянами та особами без громадянства.

При тлумаченні понять застосовується "золоте правило тлумачення": поняттям надається їх звичайне, найбільш поширене значення⁴.

8.2. Правила вирішення правових колізій

Поняття правової колізії

Поняття "колізія" законодавство України не визначає. Термін "колізія" (лат. - "collisio") походить від латинського "collide" - стикаюсь і означає сутичку, збіг протилежних обставин, сил та інтересів⁵. За визначенням Д. Лилака, "колізія - це стан і дія кількох правових актів чи їх норм, як правило нормативного характеру, що прийняті одним або різними суб'єктами правотворчості, які спрямовані на регулювання одних і тих же суспільних відносин, а застосування кожного з них окремо дає різний, зокрема протилежний, результат. Колізійні правові акти і норми є контроверзними, бо розбігаються за результатами їх регулятивної дії на суспільні відносини"⁶ .

Правила вирішення правових колізій мали б міститися у Законі України "Про нормативно-правові акти". 13.01.2000 такий Закон був прийнятий ВР України, але через низку недоліків та суперечностей був (на наш погляд, обґрунтовано) ветований 14.02.2000 Президентом України⁷.

З проблематики правових колізій та їх вирішення див.: ЛилакД. Колізія і конкуренція законів // Право України, 2001 p., №4. - С. 18-20, Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия. - М., 1994. — С. 3; Коллизионное право: Учеб. и науч,-практич. пособ. / Ю. А. Тихомиров. - М., 2000. - С. 19; Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копейчикова. - К., 1988. - С 320; Юридичний словник. - К., 1983. - С 350; ТодикаЮ. М. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології // Правова держава. Наукове видання Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Щорічник наукових праць. - 1997. - Вип. 8. - С 58; Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 23-24 жовтня 1995 p.). - 1996. (бібліографія наведена за статтею Д. Лилака Колізія і конкуренція законів // Право України, 2001 p., №4. - С. 18-20).

Правила вирішення правових колізій

Правила вирішення правових колізій в Україні здебільшого законодавчо не визначені. Між тим, такі правила існують, вони вироблені юридичною практикою протягом тисячоліть, починаючи із часів римського права. Відсутність формальної фіксації цих правил, проте, породжує проблему їх різного розуміння і співвідношення. Нижче автор подає власне розуміння цих правил (кожне наступне правило застосовується у випадку, якщо колізію не можна вирішити за допомогою попередніх):

1. При колізії норм, вміщених до актів різної юридичної сили, діє норма, вміщена до нормативно правового акту вищої юридичної сили (класифікація джерел земельного права за юридичною силою наведена вище у підпункті 7.1.). Дане правило опосередковано (щодо верховенства Конституції України - прямо) закріплене конституційно: воно випливає із розподілу повноважень між окремими органами державної влади.

2. При колізії норм, вміщених до актів однакової юридичної сили, діє норма, вміщена до акту, прийнятого пізніше {лат. "leges posteriores, priores contrarius abrogant" - нові закони скасовують попередні, що їм суперечать). Єдиним винятком у правовій системі України є внесення змін до Конституції України, "якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України" - такі зміни пізнішим законом внесені бути не можуть в жодному випадку (ст. 157 Конституції України).

Правило про перевагу норм, прийнятих пізніше, законодавчо не закріплене, але підтверджене багатовіковою практикою і випливає зі здорового глузду: зі зміною і розвитком правовідносин повинно змінюватися, вдосконалюватися і законодавство.

Для того, щоб при прийнятті нових загальних норм не були скасовані обґрунтовані спеціальні норми, у загальних нормах фіксується застереження на зразок "якщо законом не передбачено інше". В іншому випадку навіть загальний пізніший закон скасовує дію спеціальних, що йому суперечать.

3. При колізії норм, вміщених до одного й того самого нормативного акту, діє спеціальна норма, тобто норма, що регулює вужче коло суспільних правовідносин, оперуючи посиланням на спеціального суб'єкта, спеціальний об'єкт, обставини тощо. Це правило також відомо ще з часів римського права (лат. "lex specialis derogat lex generalis" - спеціальний закон скасовує дію загального). Дане правило в загальному вигляді законом не закріплене, проте воно, як і попереднє, випливає зі здорового глузду: при формулюванні спеціальної норми законодавець здатен краще врахувати всі обставини. Відмова від даного правила призвела б до того, що правова система зводилася б лише до загальних норм та таких спеціальних норм, що деталізували б загальні¹.

Дане правило у випадках, спеціально передбачених законом, застосовується й у разі колізій між нормами різних актів: наприклад, норми ЦК України

застосовуються до земельних відносин лише у випадку, якщо вони не врегульовані спеціальним законодавством - ст. 9 ЦК України.

4. При колізії норм, які частково є загальними, а частково -спеціальними одна по відношенню до іншої, однозначні правила вирішення колізій відсутні. Даний випадок є найбільш складним, хоча і порівняно рідким. Слід намагатися вирішити колізію за допомогою застосування принципів права, виходячи із мети правового регулювання, застосовуючи системне тлумачення правових норм, намагаючись виявити не лише букву, а і "дух" закону.

Приклад. Складним є співвідношення між ст. ст. 140 (^'Підстави припинення права власності на земельну ділянку") та 143 ("Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку") ЗК України. Друга стаття з названих містить таку підставу для припинення прав на землю, як "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" (п. "а"), перша - ні. Складність ситуації полягає у тому, що ст. 140 є спеціальною по відношенню до ст. 143 за видом права, що припиняється (право власності), а ст. 143 по відношенню до ст. 140 - за способом припинення права (примусовим). На наш погляд, при вирішенні даної колізії слід виходити із конституційних принципів та гарантій права власності на землю, а також застосовувати системне тлумачення норм земельного законодавства. Так, у земельному законодавстві не передбачено порядку припинення права власності на земельну ділянку у разі її використання не за цільовим призначенням, а ст. 41 Конституції України передбачає можливість припинення права власності лише в порядку, визначеному законом. Таким чином, при вирішенні описаної колізії слід вважати, що право власності на землю не може бути припинене відповідно до п. "а" ст. 143.