- •2. Поняття "земля", "земельна ділянка"
- •3. Методи земельного права
- •4. Поняття земельного права
- •5. Система земельного права
- •6. Принципи земельного права
- •7. Джерела земельного права
- •7.1. Поняття та класифікація
- •7.2. Перелік джерел земельного нрава
- •7.3. Методика пошуку текстів нормативно-правових актів
- •8. Основні правила правозастосування
- •8.1. Тлумачення правових норм
- •8.2. Правила вирішення правових колізій
- •8.3. Заповнення прогалин у правовому регулюванні
- •9. Огляд літератури із земельного права
- •4. Початковий період входження до складу Російської імперії (XVIII -початок XIX сторіччя).
- •5. Часи аграрної реформи в Росії середини XIX сторіччя.
- •11. Особливості розвитку земельних відносин в Галичині
- •2. Литовсько-польська доба (XIV-XVII сторіччя)
- •3. Гетьманщина
- •4. Початковий період входження до складу Російської імперії (XVIII - початок XIX сторіччя)
- •5. Часи аграрної реформи в Російській імперії середини XIX сторіччя
- •6. Пореформеній період другої половини xіx – початку хх
- •7. Столипінська аграрна реформа в Росії
- •8. Регулювання земельних вiдносин часів унр
- •9.1. Пореволюційний період
- •9.2. Період колективізації
- •9.3. Велика Вітчизняна війна та повоєнний періол
- •9.4. Розвиток земельного законодавства після прийняття Основ земельного законодавства срср 1968 року
- •10. Особливості розвитку земельних відносин на Буковині
- •11. Особливості розвитку земельних відносин в Галичині
- •II. Розвиток земельно-правового регулювання в Україні
- •Ііі. Поняття та загальна характеристика земельної реформи в Україні
- •2. Поняття земельної реформи у правовій доктрині України
- •3. Мета, завдання, напрямки земельної реформи
- •4. Земельні реформи в історії Україні
- •1. Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту
- •2.1. Особливості права володіння земельними ділянками
- •2.2. Особливості права користування земельними ділянками
- •2.3. Особливості права розпорядження земельними ділянками
- •3. Форми права власності на землю
10. Особливості розвитку земельних відносин на Буковині
Входження до інших держав. З послабленням Галицько-Волинського князівства у 2-ій половині XIV сторіччя Буковина потрапляє до складу Молдавського князівства. В кінці XV сторіччя вона потрапляє під владу Туреччини. У 1774 р. приєднана до Австрії, в складі якої пробула до розпаду імперії у 1918 р. Після розпаду увійшла до складу Румунії, а у 1940 р. возз'єдналася з Україною (увійшла до складу УРСР).
Особливості земельно-правового регулювання у складі Австрії. У 1786 р. забороняється вільний перехід селян, а 24.02.1787 декретом уряду передаються у постійне користування селянам землі, якими вони у 1786 р. користувалися з дозволу пана, що прискорило руйнування общини3.
На території українських земель, що знаходились під Австрією протягом кінця XVIII - початку XX ст., діяло австрійське цивільне Уложення 1811 p., яке містило досить детально розроблену римську модель сервітутного права4 . Конкретизація чи адаптація норм цього акту, який стосувався земельних сервітутів, до реалій життя українського населення владою Австро-Угорщини не провадилась5.
Особливості земельно-правового регулювання у складі Румунії. На основі закону про земельну реформу від 30.07.1921 вилученню підлягали землеволодіння понад 100 або 250 (для румунських громадян) га. Вилучені землі планувались до передачі головним чином румунам, насамперед, інвалідам та ветеранам військової служби, чиновникам тощо; проте останні господарювати зазвичай не бажали і продавали наділи6.
Входження до СРСР. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15.08.1940 було проведено націоналізацію землі і майна в Буковині, націоналізовано 191 тис. га землі. Розпочато колективізацію, яку через війну завершено лише на початку 1950-х pp. (на 01.05.1950 98,7 % орної землі перебувало в колгоспах).
11. Особливості розвитку земельних відносин в Галичині
Загальний опис. Після Визвольної війни 1648-1654 pp. Галичина залишається під владою Речі Посполитої. З ослабленням Речі Посполитої у 1772 р. Галичина потрапляє під владу Австрії, а з розпадом Австро-Угорської імперії у 1918 р. - до складу Польщі. 1939 р. західні українські землі приєднуються до СРСР.
Закріпачення та зміни в структурі землекористування у XV-XVII ст. ст. Наприкінці XV ст. відбувається прикріплення вільних до того селян до землі, збільшення кількості повинностей, особливо днів панщини, безумовне підпорядкування владі пана. До першої половини XVI ст. закріпачення практично повністю завершується. Основною одиницею землеволодіння у цей час виступає дворище, що володіло одним або кількома ланами (19-23 га). Лани ділилися на півлани, чверті. Чверті ділилися на "прути" (в Карпатах - "біги"). Відбувається невпинний процес зменшення селянських наділів, у другій половині XVII ст. більшість селян володіло вже чвертю або однією восьмою лану. Існували такі типи землекористування: громадські, війтівські, князівські, попівські, вільничі та землі, виділені корчмарям, мельникам та лісникам"7.
Земельні відносини XVIII - на початку XIX ст. ст. Землі поділялися на двірські, селянські, вільні та державні. Двірські землі належали панським дворам, що виконували функції адміністративної та поліцейської влади над селянами. Двори користувалися панщизняною працею та натуральною даниною селян. За даними тимчасового земельного кадастру 1819 р., в середньому панський двір користувався 393 га землі. Селянські двори перебували у спадковому користуванні селян, які за це працювали на пана не більше 3-х днів на тиждень, платили данину і цісарський податок. На 1819 р. в Галичині величина селянського наділу коливалася від 2,5 до 25 га і в середньому становила 8 га. Вільні землі були власністю костьолів, церков, солтисів і дрібної шляхти.8
Реформа 1780 pp. у Австрії. У 1780-і pp. в Австрії вживається низка заходів щодо скасування кріпосного права: обмеження панщини та додаткових повинностей, надання деяких особистих свобод. В Галичині через опір польського та угорського панівних елементів реформи ігнорувалися, більшість заходів згодом були відмінен1.
Березнева революція 1848 року. 17.04.1848 імператор Фердинанд І видав Закон про скасування феодальних повинностей селян у Галичині (з 15.05.1848). Вартість втрачених повинностей компенсувалася шляхті з казни (2/3 вартості); замість третини вартості повинностей із поміщиків знімалися т. з. "опікунські обов'язки" (лікування селян, допомога за надзвичайних обставин). Існуючі сервітути залишаються недоторканими, за користування ними селяни повинні були вносити панам плату, що визначалася угодами. 07.09.1848 панщина була заборонена в інших частинах імперії, селянам надавалися додаткові права у відносинах із поміщиками - вони ставали громадянами держави і виходили з-під влади поміщиків, отримували у власність земельні наділи, що знаходилися в їх користуванні. Було скасоване т. з. "право пропінаці'Г - примусового продажу панами селянам алкогольних напоїв. Селяни отримали сервітутні права випасання худоби на толоці й стерні й збирати квіти в лісі, всі інші сервітути були оплатними на користь поміщиків2.
Період від реформи до розпаду імперії за законодавством Австро-Угорщини. У 1868 р. приймається закон, що дозволив необмежений поділ наділів та торгівлю землею. Кількість угод про відчуження земельних ділянок різко зросла з 1520 у 1868 р. до 65671 у 1896 р. Кількість селянських наділів збільшилася, проте їхній середній розмір зменшився до 1-2,4 га. Розвинулося малоземелля 3 .
Співвідношення прав на земельну ділянку та прав на надра за законодавством Австро-Угорщини.
Загальний австрійський "Гірничий статут" (23.05.1854) визначав групу корисних копалин, що входили до групи гірничої регалії, тобто були вилучені із розпорядження землевласника. До неї входила група "гірничих смол", що охоплювала і нафту, і озокерит. Імперськими повеліннями 1862 та 1864 pp. було, навпаки, передбачено, що ці корисні копалини в королівстві Галицькому та герцогствах Буковинському та Краківському складають приналежність землі - гірничу акцесію4.
Співвідношення прав на земельну ділянку та прав на водні об'єкти. Декрет надвірної канцелярії 14.06.1776 про сплавні ріки відніс їх до об'єкту прав корони, як і острови на них. Острови на несплавних ріках могли належати приватним власникам. Державним законом про води (30.05.1869) та крайовим законом для Галичини (14.03.1875) всі ріки від місць, де можливе плавання по них різних плавучих засобів, визначалися публічною власністю5.
Входження до складу Польщі. Після розпаду імперії у 1918 р. Галичина увійшла до складу Польщі. 10.07.1919 прийнято закон, що передбачав примусове вилучення лишків поміщицьких земель, площа яких перевищувала 60-180 га з наступним їх продажем селянам шляхом парцеляції. Через суперечки між землевласниками та безземельними селянами 15.07.1920 сейм приймає закон про земельну реформу, що передбачив організацію селянських господарств площею не більше 15 га шляхом парцеляції. Викуп землі встановлювався на рівні 50 % вартості. Проте цей закон не було реалізовано. Після стабілізації обстановки в країні та укладення в березні 1921 р. мирного договору з Росією 17.05.1921 приймається новий закон, який заборонив відчуження землі у поміщиків без повної компенсації. Парцеляція земель жорстко контролювалася, протягом 1918-1938 pp. в Галичині було парцельовано 800 тис. га, проте лише мізерна їх кількість дісталася українським селянам 6 .
Приєднання до складу СРСР. Невідкладно після приєднання у 1939 році було здійснено розподіл 107,1 тис. га панських земель і наділено землею 57,3 тис. господарств. Були встановлені граничні норми землекористування на один двір -7 га, в окремих районах - до 10 га. Проте проведенню земельної реформи (у т. ч. колективізації, що планувалася) перешкодила війна з Німеччиною. Після окупації німецькими військами конфісковані у поміщиків землі повертаються колишнім власникам, вже до весни 1942 р. було відновлено 57 % маєтків. Німецька влада встановлює значні податки: з кожного га землі 7-8 ц зерна, 600-700 л молока з корови, понад 100 яєць від курки. Після визволення західних областей за період
1944-1945 pp. землі повертаються селянам, яким вони були надані до війни, а згодом проводиться колективізація, яка до 1950 р. завершується повністю (колективізацією охоплено 1,5 млн. - 98 % господарств)7.
Хронологічний покажчик
Період (дата) |
Подія |
911 рік |
Договір між Руссю та Візантією. Регулюється питання спадкування землі (сиадкується лише чоловіками). |
ХІ-ХІІ сторіччя |
Час складення та застосування видатної пам'ятки давньоруського права - "Руської правди" (серед іншого, регулювала земельні відносини в общині, за участю закупів, передбачала відповідальність за порушення меж тощо). |
1240 рік |
Взяття Києва монголо-татарами ознаменовує занепад Київської Русі. |
1245 рік |
Перепне земель часів залежності від монголо-татар, іноді вважається першим прикладом запровадження в Україні земельного кадастру. |
Друга половина XIV сторіччя |
Буковина: з послабленням Галицько-Волинського князівства потрапляє до складу Молдавського князівства. |
1385 рік |
Кревська унія: підпорядкування Великого князівства Литовського Польщі. |
Кінець XIV сторіччя |
Буковина потрапляє під владу Туреччини. |
Кінець XIV сторіччя |
Початок в окремих місцевостях Литовського князівства "водочного переділу". |
1501 рік |
Уставна Бєльська грамота 1501 р. (стосувалася "водочного переділу"). |
8 грудня 1507 року |
Уставна підтверджувальна грамота мешканцям Київської області (містила окремі положення земельно-правового характеру, зокрема, щодо використання мисливських угідь). |
1529 рік |
Видання першої редакції Литовського статуту (шляхта зрівняна в один стан, звичаєве право замінюється писаним законом). |
1557 рік |
Устав на волоки господаря його милості у всьому Великому князівстві Литовському (закріплював положення про "волочний переділ"). |
1566 рік |
Друга редакція Литовського статуту (збільшення прав дрібної шляхти, обмеження прав селянства). |
1568 рік |
Судебник Казимира Ягелловича 1568 р. (передбачав спеціальні процедури вирішення земельних спорів). |
1588 рік |
Третя редакція Литовського статуту (подальше звуження прав селян та збільшення прав шляхти, підтвердження положень про "волочний переділ"). |
1648-1649 роки |
Соборне уложения (стосувалося українських земель, що входили до Московської держави; закріплювало засади помісного та вотчинного землеволодіння). |
1654 рік |
Переяславська угода з Росією |
23 березня 1714 року |
Царським Указом всі дворянські маєтки в Росії було перетворено на родові вотчини, земля і селяни перейшли у повну власність поміщиків. |
Перша третина XVIII сторіччя |
Укладення першого систематизованого зводу правил та інструкцій з планування та забудови міст-т. з. "Должностиархитектурнойэкспедт/ии". |
1743 рік |
Завершення складання видатного неофіційного правового збірнику "Права, за якими судиться малоросійський народ". Глава 14 "Прав" присвячена праву власності, у тому числі на землю. |
1762 рік |
Опублікування Указу про секуляризацію церковних землеволодінь. Секуляризація практично здійснена у 1764 р., на Лівобережній та Південній Україні -у 1786-1788 pp., на Правобережній - після приєднання до Росії (1793 p.). |
25 липня 1763 року |
Указ Катерини 11 "Про влаштування всім містам та їх будівлям та вулицям спеціальних планів, по кожній губернії окремо". |
19 вересня 1765 року |
Видання Катериною II Маніфесту про генеральне межування. |
1774 рік |
Буковина приєднана до Австро-У горської імперії. |
24 квітня 1785 року |
Жалувана грамота Катерини II містам (обов'язок будівництва міст лише за затвердженим "його імператорською величністю" планом, запровадження обліку земель у містах, окремі планувальні нормативи використання земель). |
24 лютого 1787 року |
Буковина: декретом уряду передаються у постійне користування селянам землі, якими вони у 1786 р. користувалися з дозволу пана. |
12 грудня 1801 року |
Царським указом купецтву, міщанам та державним селянам надано право купувати землю, не заселену кріпосними селянами. |
20 лютого 1803 року |
Указ про відпуск поміщиками своїх селян на волю за укладенням умов, на спільній згоді заснованих (передбачає мінімальні розміри селянського землекористування, право розпорядження землями звільнених селян). |
1804-1807 роки |
Складення Зібрання малоросійських прав (земельно-правові положення стосувалися розміщення багаторічних насаджень та господарських будівель біля сусідської межі). |
Березень 1848 року |
Закарпаття: угорський сейм видав закон про загальне ска ;".ання панщини в країні (не поширювався на селян-орендарів та дворових селян). Селяни втратили значну частину наділів. За втрачену землю поміщики отримали компенсацію, яку сплатили селяни у формі додаткового податку. |
17 квітня 1848 року |
Галичина: імператор Фердинанд І видав Закон про скасування феодальних повинностей селян у Галичині (з 15 травня 1848 року). |
7 лютого 1861 року |
Маніфест Олександра 11 про звільнення селян з кріпосної залежності. |
11 лютого 1861 року |
Положення про викуп селянами садибної та надільної землі. |
19 лютого 1861 року |
Видання Загального положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності, Місцевого положення про земельний устрій селян, посаджених на поміщицьких землях в губерніях Малоросійських: Чернігівській, Полтавській та частині Харківської. Стали правовою основою селянської реформи. |
26 липня 1863 року |
Спеціальним законом положення реформи поширені на удільних селян (що належали членам царської родини). |
18 січня 1866 року |
Спеціальним законом положення реформи поширені на державних селян. |
10 квітня 1883 року |
Почав діяти Селянський поземельний банк, що сприяв купівлі селянами земель. |
9 листопада 1905 року |
Маніфест "Про поліпшення добробуту і полегшення становища сільського населення". |
4 березня 1906 року |
Указом про організацію землеустрою та утворення Комітету по землевпорядних справах, губернських і повітових землевпорядних комісій починається Столипінська реформа. |
27 серпня 1906 року |
Указ Урядового Сенату "Про призначення вільних казенних земель у Європейській Росії до продажу для розширення селянського землеволодіння". |
5 жовтня 1906 року |
Царський Указ "Про скасування деяких обмежень у правах сільських обивателів та осіб інших колишніх податних станів". |
9 листопада 1906 року |
Указ "Про доповнення деяких постанов чинного закону, що стосується селянського землеволодіння та землекористування" (формулювання основних положень аграрної реформи). |
6 лютого 1909 року |
Циркуляр Головного управління землеустрою та землеробства завідуючим переселенською справою у губерніях та областях Азіатської Росії щодо заготівлі та розподілу хутірських та переселенських ділянок. |
14 червня 1910 року |
Закон "Про зміну та доповнення деяких постанов про селянське землеволодіння". |
29 травня 1911 року |
Закон "Про землеустрій" (розвиток "столипінського" землевпорядкування). |
5 липня 1912 року |
Закон "Про видачу Селянським поземельним банком позик під заставу надільних земель". |
26 жовтня 1917 року |
Декрет 11 Всеросійського з'їзду Рад "Про землю" (націоналізація усієї землі в країні, скасування приватної власності на землю, заборона угод щодо землі). |
7 листопада 1917 року |
Українська Центральна Рада проголошує 3-ій універсал, яким створюється УНР та скасовується право власності на поміщицькі та інші нетрудові землі. |
25 грудня 1917 року |
І Всеукраїнський з'їзд Рад доручив ЦВК поширити на Україну дію Декрету "Про землю". |
1918 рік |
3 розпадом Австро-Угорщини Буковина входить до складу Румунії. |
18 січня 1918 року |
Ухвалено Земельний Закон УНР. |
6 березня 1919 року |
Інструкція Наркомзему України "Про розподіл земель в тимчасове зрівняльне землекористування". |
19 березня 1918 року |
II Всеукраїнським з'їздом Рад схвалене "Тимчасове положення про соціалізацію землі". |
26 травня 1919 року |
Декрет ВУЦВК "Про соціалістичний землеустрій і про перехідні заходи до соціалістичного землекористування". |
20 січня 1920 року |
Всеукрревкомом затверджено положення про основи організації земельної справи на Україні. |
5 лютого 1920 року |
Декрет Всеукрревкому "Про землю" (підтверджував скасування приватної власності на землю). |
30 липня 1921 року |
Буковина: Закон про земельну реформу передбачив вилучення землеволодінь понад 100 або 250 (для румунських громадян) га. |
29 листопада 1922 року |
Президією ВУЦВК затверджений Земельний кодекс УСРР. |
23 вересня 1925 року |
ВУЦВК та РНК УСРР затверджено "Положення про земельні розпорядки в смузі міст і в смузі селищ міського типу". |
23 лютого 1928 року |
Постановою РНК УСРР затверджено "Статут цивільного будівництва". |
15 грудня 1928 року |
ЦВК СРСР затверджені "Загальні начала землекористування та землеустрою". |
1 лютого 1930 року |
ЦВК та РНК СРСР затверджений Закон "Про заходи по соціалістичній перебудові сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством". |
25 лютого 1930 року |
Постанова ВУЦВК і РНК УСРР "Про скасування земельних громад у районах суцільної колективізації, а також у селах, де більшість бідняцько-середняцького складу населення охоплено виробничою сільськогосподарською кооперацією". |
1 березня 1930 року |
РНК та Президія ЦВК СРСР затвердили Примірний статут сільськогосподарської артілі, що замінив у відповідній частині норми "Загальних начал землекористування та землеустрою". |
5 квітня 1930 року |
Постанова ВУЦВК і РНК УСРР "Про заборону оренди землі і використання найманої праці в індивідуальних селянських господарствах у районах суцільної колективізації". |
3 вересня 1932 року |
Постанова ЦВК та РНК СРСР "Про створення сталого землекористування колгоспів". |
ЗО січня 1933 року |
Постановою ЦВК СРСР "За доповіддю народного комісара землеробства СРСР т. Яковлева Я. А. про укріплення колгоспів" запроваджено обов'язкове застосування сівозмін. |
7 лютого 1935 року |
РНК СРСР та ЦК ВКП(б) затверджений новий "Примірний статут сільськогосподарської артілі", що розвивав принципи колгоспного землекористування. |
7 липня 1935 року |
Постанова РНК СРСР "Про видачу сільськогосподарським артілям державних актів на безстрокове (вічне) користування землею". |
4 червня 1937 року |
Постанова ЦВК та РНК СРСР "Про заборону передачі в оренду земель сільськогосподарського значення". |
14 лютого 1939 року |
Перший загальносоюзний стандарт, що регулює санітарно-гігієнічний аспект планування та забудову населених пунктів: ОСТ 900014-39 "Санітарні норми та правила будівельного проектування" (затверджений Комітетом у справах будівництва при РНК СРСР). |
27 травня 1939 року |
Постановою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР "Про заходи щодо охорони громадських земель від розбазарювання" запроваджено жорстку відповідальність за порушення сталості колгоспного землекористування (порушники підлягали "відданню під суд"), ліквідовано хутірські господарства в межах громадських земель колгоспів, встановлено норми землекористування селянського двору із "прирізанням" надлишків до колгоспу. |
! 5 серпня 1940 року |
Буковина: після возз'єднання з Україною Указом Президії Верховної Ради СРСР проведено націоналізацію землі і майна. |
7 вересня 1940 року |
Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про організацію підсобних господарств городньо-овочевого і тваринницького напряму на підприємствах у містах і сільській місцевості": директори підприємств і місцеві радянські органи зобов'язувалися створювати підсобні господарства з метою забезпечення заводських їдалень. |
26 серпня 1948 року |
Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків" (громадянам надано право мати на праві особистої власності житловий будинок, для чого вони можуть використовувати на праві безстрокового користування земельні ділянки встановлених розмірів). |
2С жовтня 1948 р жу |
Постанова РМ СРСР та ЦК ВКП(б) "Про план полезахисних лісонасаджень, запровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих і стійких врожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР". |
.;: травня 1950 року |
Постанова РМ СРСР "Про укрупнення дрібних колгоспів і завдання партійних організацій у цій справі". |
31 грудня 1954 : жу |
Постанова РМ СРСР "Про єдиний державний облік земельного фонду СРСР" (запровадження обліку не лише кількості, але і якості земель та угідь). |
1 грудня 1958 року |
Держбудом СРСР за дорученням РМ СРСР затверджені Правила і норми планування і забудови міст. |
1 963 рік |
Початок комплексного протиерозійного проектування в Україні: інститутом |