3. Мета, завдання, напрямки земельної реформи

На думку О. І. Заєць, мета земельної реформи полягає у відновленні ефективного використання земельних ресурсів ¹⁰ .

На її погляд, сучасна земельна реформа має такі завдання:

1) запровадження різних форм власності і господарювання на землі та забезпечення їх рівноправного розвитку;

2) відновлення та поліпшення природного стану земель всіх категорій;

3) створення ефективного апарату державного управління в галузі раціонального використання та охорони земель;

4) розробка та прийняття необхідної кількості нормативно-правових актів, які б "якісно" регулювали процес земельної реформи та післяреформаційні земельні відносини¹.

Ці завдання відповідають чотирьом основним напрямам земельної реформи (реформування земельних правовідносин в загально-історичному аспекті може III.

відбуватись шляхом будь-якої комбінації зазначених напрямів земельної реформи)²:

1) економічному - реформування відносин власності на землю, відносин землекористування; запровадження плати за землю, грошова оцінка земель, інвентаризація земель тощо;

2) екологічному - полягає в таких заходах: припинення використання земельних ділянок в разі порушення відповідних природоохоронних вимог; інтенсивні заходи держави по поліпшенню якісного та кількісного складу земель України; заходи по вдосконаленню системи охорони земель в Україні;

3) інституційно-функціональному - полягає у поліпшенні організації і розподілі, уточненні компетенції вищих, центральних і місцевих органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування, яким надані сьогодні повноваження щодо управління земельним фондом;

4) правотворчому, який полягає в розробці та прийнятті нового законодавства в галузі земельної реформи.

4. Земельні реформи в історії Україні

Можна виділити принаймні такі земельні реформи в Україні:

1) перехід від земельних відносин первіснообщинного ладу до феодальних земельних відносин із виникненням держави Київська Русь;

2) земельна реформа, пов'язана із входженням українських земель до Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої, "волочний перемір";

3) реформування земельних відносин у ході визвольної війни 1648-1654рр;

4) земельна реформа при переході до загальноросійського правового регулювання;

5) земельна реформа 1861 p.;

6) "столипінська" реформа;

7) земельна реформа в УНР;

8) земельні перетворення при встановленні радянської влади;

9) колективізація; 10)сучасна земельна реформа.

Перераховані реформи, окрім сучасної, були стисло описані в темі "Розвиток земельно-правового регулювання в Україні” . Спеціальне дослідження історії земельних реформ в Україні проведене О. І. Заєць у її дисертаційному дослідженні.

Прийнято вважати, що сучасна земельна реформа розпочиналась із прийняттям ВР України від 18.12.1990 "Про земельну реформу", якою (п. 1) всі землі Української РСР з 15.03.1991 були оголошені об'єктом земельної реформи. ^

Сучасну земельну реформу умовно можна поділити на такі основні етапи (дуже тісно пов'язані із перебігом аграрної реформи): (1) передача земель у колективну та приватну власність, (2) паювання (сертифікація) земельних ділянок, переданих у колективну власність, (3) розпаювання ("ресертифікація") земель, переданих у колективну власність (виділення земельних ділянок в натурі в рахунок паїв).

На даному етапі земельна реформа з реформування відносин власності перетворюється на землевпорядну та кадастрову³.

IV. Право власності на землю

1. Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту

2. Особливості змісту права власності на землю

2.1. Особливості права володіння земельними ділянками

2.2. Особливість права користування земельними ділянками

2.3. Особливість права розпорядження земельними ділянками

3. Форми права власності на землю

3.1. Право приватної власності на землю

3.2. Право державної власності на землю

3.3. Право комунальної власності на землю

3.4. Право власності на землю Українського народу

3.5. Право колективної власності на землю

4. Особливості права спільної власності на землю

"Проклинают и благословляют ее. Жаждут, убивают других и умирают сами в борьбе за нее. Стремятся захватить ее, передать потомству своих нисходящих, дать ей свое имя. Слиться с нею в дали веков и уйти в их глубь. Порываются ее разрушить, уничтомгить, изгладить память о ней у человечества. И вот уничтоженная на краткие миги ценою невероятных усилий и страданий, она вновь стремиться возродиться, чтобы торжествующей, приветствуемой громкими криками своих адептов, занять на долгие годы верховенство в социальной жизни. Она - собственность, живучая, как стоглавая гидра, воскрешаемая, как феникс из пепла "

И. И. Евтихиев, "Земельное право", 1923р.¹ .