Ііі. Поняття та загальна характеристика земельної реформи в Україні

1. Передумови земельної реформи

2. Поняття земельної реформи у правовій доктрині України

3. Мета, завдання, напрямки земельної реформи

4. Земельні реформи в історії Україні

1. Передумови земельної реформи

Передумови земельної реформи, на думку О. І. Заєць, що спеціально досліджувала правові аспекти земельної реформи в Україні - це історичні, соціально-економічні, соціально-екологічні і соціально-правові обставини, із настанням яких виникає об'єктивна необхідність проведення земельної реформи як специфічного процесу якісних, докорінних змін земельних правовідносин¹.

NB. О. І. Заєць виділяє такі передумови земельної реформи: (1) соціально-економічні (монополізація державою власності на землю, відсутність плати за землю, нераціональне розміщення галузей народного господарства на території України), (2) соціально-екологічні (техногенне забруднення земель, деградація земель, екстенсивність ведення с/г і як наслідок - надзвичайна (57 %) розораність земель в Україні, випуск с/г продукції з порушенням гранично допустимого вмісту (ГДВ) певних речовин у продуктах харчування), (3) соціально-психологічні (відсутність стимулів до інтенсивної праці на землі, відсутність дбайливого відношення до неї, пропаганда споживацького способу життя, що має руйнівні наслідки відносно формування екологічно орієнтованої правосвідомості населення, соціально-психологічні наслідки викорінення за часів радянської влади справжнього господаря на землі), (4) соціально-правові (законодавче закріплення права виключної державної власності на землю, закріплення можливості громадян лише щодо права користування землею із забороною одержання нетрудових доходів), законодавче закріплення безоплатного користування землею, неефективність державного контролю і нагляду за раціональним використанням і охороною земель, непослідовність, невиваженість і як наслідок - неефективність державних заходів у сфері розподілу-перерозподілу, використання, збереження, відновлення і поліпшення стану земель в Україні².

2. Поняття земельної реформи у правовій доктрині України

Термін "реформа" походить від лат. reformare - перетворюватися, змінювати що-небудь.У правовій доктрині існує багато визначень земельної реформи та поглядів на її сутність.

NB. На думку акад. В. І. Андрейцева, земельну реформу доцільно розглядати як "складову економічних, екологічних, соціальних, науково-технічних, організаційних, державно-правових перетворень у суспільстві, державному устрої, політиці та ідеології. Земельна реформа - це врегульована спеціальним земельним законодавством система дій різних суб'єктів та сукупність організаційних, ^ економічних, екологічних, науково-технічних, землевпорядних та державно-правових заходів, спрямованих на докорінне перетворення (зміну) та вдосконалення земельних правовідносин відповідно до сучасних вимог розвитку суспільства, держави і забезпечення земельних потреб громадян України³ .

NB. М. В. Шульга дає таке визначення сучасної земельної реформи: це

"комплекс економічних, організаційних, соціальних і правових заходів, спрямованих на перетворення земельних відносин на підставі створення різних форм власності на землю, включення її в систему ринкових відносин з метою найбільш ефективного використання і належної охорони земель для задоволення продовольчих і сировинних потреб держави і суспільства, а також забезпечення земельних інтересів людини"⁴.

NB. П. Т. Саблук зазначає, що механізм здійснення земельної реформи "полягає в поетапній реалізації комплексу правових, технічних та організаційних заходів: паювання, видача сертифікатів, реалізація прав на земельну частку (пай), реструктуризація, розвиток ринку земель"', тощг⁵.

NB. За кордоном (О. Плятцер - Австрія, У. Папі - Італія) подекуди вживається поняття сільськогосподарська земельна реформа - "врегульований правом безперервний та планомірний процес вдосконалення використання та охорони усіх видів земельних угідь, включаючи землеустрій, збільшення розмірів та зменшення кількості землеволодільницьких господарств (підприємств) тощо"⁶

0. І. Заєць також дослідила існуючі в літературі різні підходи до визначення змісту земельної реформи та проведення її співвідношення із суміжними категоріями. Так, земельна реформа розглядається:

1. як складова аграрної реформи⁷, причому в межах даного підходу існує два погляди: а) земельна реформа є складовою аграрної реформи і самостійного значення не має; б) земельна реформа є складовою аграрної реформи, але лише в певній частині, що стосується реформування відносин по використанню земель сільськогосподарського призначення⁸;

2. як реформування відносин власності на землю¹. Погляди прихильників другого підходу теж різняться: одні вважають, що сучасна земельна реформа полягає виключно у реформуванні відносин власності (Краснов М. І.), інші - що реформування відносин власності є основним, але не єдиним реформаційним заходом (Семчик В. І., Носік В. В.²).

3. як належне правове регулювання земельних відносин - йдеться про прийняття нового земельного законодавства, яке б регулювало земельні відносини в нових економічних умовах (зокрема, мова йшла про розробку Концепції розвитку земельного законодавства)³;

4. як реформування в галузі охорони навколишнього природного середовища - вважають, що земельна реформа частково співпадає з цим процесом, центральним напрямом земельної реформи є реформування в галузі охорони земель ⁴ ;

5. як комплекс заходів по перетворенню земельних відносин⁵;

6. як складова економічної, екологічної і правової реформ в Україні⁶.

Узагальнивши всі наведені підходи до визначення земельної реформи, О. І. Заєць визначає земельну реформу як "врегульовані нормами права суспільні відносини процесуального характеру, що опосередковують зміну (перетворення) норм земельного права та земельних правовідносин, у яких зобов 'язані державні органи та організації взаємодіють із зацікавленими суб'єктами (громадянами та організаціями) у економічному, екологічному, інституційно-функціональному та правотворчому напрямках з метою відновлення ефективного використання земельних ресурсів України" ⁷ .

Слід відзначити, що за самою своєю природою термін "земельна реформа" є дуже загальним, сприймається суб'єктивно, і тому існування різних його визначень є цілком природним. На наш погляд, узагальнено земельну реформу можна визначити як суспільні правовідносини щодо зміни системи земельних відносин, виходячи із нових правових засад. Сучасна земельна реформа, як видається, здійснюється насамперед на засадах роздержавлення земель та запровадження множинності форм, власності на землю, платності землекористування тощо.

0. І. Заєць досліджує також правові форми земельної реформи, виділяючи серед них економіко-правові, еколого-правові, інституційно-функціональні, правотворчі⁸.

В науці земельного права також обгрунтовано (О. І. Заєць) існування інституту правового забезпечення земельної реформи, оскільки є самостійна група відносин, що підлягають правовому регулюванню. Даний інститут характеризується наступними ознаками:

1. він є одним із центральних інститутів земельного права (оскільки реформування земельних правовідносин - постійний процес, що вимагає відповідного правового регулювання);

2. даний інститут є комплексним інститутом, оскільки застосовуються також норми й інших галузей права (конституційного, адміністративного, цивільного, трудового, фінансового);

3. зазначений інститут є універсальним правовим інститутом, оскільки реформуванню підлягають норми і відносини, що регулюються різними інститутами земельного права в залежності від потреб часу;

4. враховуючи попередню ознаку, можна сказати, що зміст цього правового інституту є змінним залежно від потреб часу.

Інститут правового забезпечення земельної реформи включає 4 підінститути:

правового забезпечення економічного напряму реформи;

правового забезпечення екологічного напряму реформи;

правового забезпечення інституційно-функціонального напряму реформи;

правового забезпечення правотворчості у сфері земельної реформи⁹.