2. Правове регулювання міжнародного співробітництва у промисловості та сільському господарстві

За розподілом ЄЕК ООН серед форм промислового співробіт­ництва виділяються:

• поставка комплектних підприємств та обладнання з на­ступною оплатою їхньої вартості продукцією, що має бути виготовлена на їх основі;

• надання ліцензій та (або) виробничого досвіду і знань з наступною оплатою їхньої вартості поставками продукції, отриманої з їх використанням;

• підряд;

• спільне виробництво, включаючи науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР);

• спільні підприємства;

• спільні проекти.

Промислове співробітництво - відносини, пов'язані із ство­ренням довготривалої спільності інтересів між незв'язаними між собою підприємствами різних країн (згідно з глосарієм термінів, який було опубліковано Європейською економічною комісією ООН (ЄЕК ООН) у 1983 році, до терміну«промислове співробіт­ництво» прирівнюється термін «виробнича кооперація» у широ­кому своєму значенні).

Особливості міжнародного співробітництва у промисловості

• Це об'єктивний історичний процес, який притаманний усім способам виробництва.

• Притаманний країнам з будь-яким соціально-економічним ладом.

• Поєднуються та матеріалізуються передові ідеї, досяг­нення в галузях фундаментальної науки, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР), виробничих, конструкторських, управлінських та інформаційних техно­логій.

• Кооперація безпосередніх виробників, дослідників та роз­робників у сучасному світі постає відтворювальною базою соціально-економічного та науково-технічного прогресу країн світу, серцевиною світогосподарських процесів, регіональної економічної інтеграції, транснаціоналізації (виробництва, НДЦКР, інформаційно-фінансової сфери тощо), міжнародного промислового співробітництва, глобалізації світової економіки у сфері матеріального виробництва.

• Ця форма взаємодії стала прискорювачем структурної пе­ребудови промисловості, її галузевих та міжвідомчих комп­лексів на новій технологічній основі, в тому числі широкому застосуванні електронних та інформаційних технологій.

Структура міжнародного промислового співробітництва:

• Енергетичне співробітництво.

• Співробітництво у галузі сиро­винного виробництва.

• Співробітництво у сфері переробного виробництва.

• Агропромислове співробітни­цтво

Багатостороннє промислове співробітництво в міжнародній практиці означає економічні відносини та діяльність, зумов­лені: Укладенням договорів на тривалий термін, які виходять за межі простої купівлі-продажу товарів та послуг і охоплюють ряд взаємозалежних операцій (на рівні виробництва, розробки та передачі технології, збуту тощо). Укладенням договорів, що визначені урядами у двосторонніх та багатосторонніх угодах як договори про промислове співробітництво.

Моделі міжнародного промислового співробітництва

• Науково-технічна кооперація.

• Виробничо-технічна кооперація (у тому випадку, коли коо­пераційні зв'язки в науково-дослідницькій діяльності роз­повсюджуються у подальшому й на сферу безпосередньо виробництва).

• Науково-виробничо-збутова (при домовленості партнерів з виробничо-технічної кооперації про спільний збут про­дукції, що ними випускається).

Перш ніж ухвалити остаточний текст договору про промисло­ве співробітництво, сторони інколи укладають попередню згоду або договір, яким, зокрема, передбачається:

• період планованого співробітництва;

• основні напрями цього співробітництва;

• положення, що стосуються технічних і торгових таємниць, які буде розкрито в ході попередніх переговорів;

• початкові заходи, необхідні для здійснення співробітництва, і договірні положення, які в цьому зв'язку належить прийняти;

• умови набрання чинності остаточним договором;

• можливість дальшого поглиблення співробітництва.

Компенсаційні угоди на основі угод про промислове співробітництво:

• угоди про розподіл продукції;

• операції на даваль­ницьку сировину;

• угоди «розвиток-імпорт»;

• на довгострокові компенсаційні угоди зі зворотною закупкою товарів;

Питанням промислового співробітництва відведене чільне місце у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва у Європі (укладено 1 серпня 1975 р.)

Промислове співробітництво, яке ґрунтується на економічних інтересах, може створити стабільні зв'язки і зміцнити довготривале економічне співробітництво в цілому; воно здатне також прискорити економічний розвиток усіх держав, які беруть у ньому участь.

Важливу роль у правовому регулюванні міжнародних еко­номічних відносин у сфері промислового співробітництва віді­грають міжнародні економічні органи та організації. Отже, дов­готермінові комплексні угоди укладаються в рамках діяльності міжнародних організацій.

Організації, які займаються питаннями промислового співробітництва:

• Організація об'єднаних націй з промислового розвитку ЮНІДО.

• Конференція ООН з торгівлі та розвитку ЮНКТАД

• Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН та її регіональні комісії.

ЮНІДО була заснована рішенням Генеральної Асамблеї ООН в 1967 р. Головна мета ЮНІДО:

Координувати зусилля ООН у сприянні промислового розвитку й співробітництва в цій га лузі на глобальному регіональному й національному рівнях.

• пріоритетну індустріалізацію країн Африки;

• допомогу малим і середнім підприємствам;

• надання технічної допомоги країнам, що розвивають­ся;

• промисловий розвиток сільських районів;

• поширення промислової інформації, сприяння інвестиціям і технічному прогресу;

• підвищення конкурентоспроможності промислових то­варів країн, що розвиваються;

• сприяння в ефективному використанні національних природних ресурсів.

Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) за­снована в 1964 р. як постійний орган Генеральної Асамблеї ООН.

Економічної і соціальної ради ООН:

• проводить консультації з питань прискорення про­мислового розвитку;

• розробляє робочі програми щодо індустріалізації та підготовки рекомендацій щодо їх подальшого роз­дроблення;

• проводить дослідження і семінари з питань най­ефективнішого застосування промислових методів виробництва в країнах, що розвиваються;

Угоди про комплексне співробітництво також укладаються між блоками держав на багатосторонній основі, а також на двосторонньому рівні між певними державами. При цьому, комплексне співробітництво передбачає кооперацію у бага­тьох галузях промисловості, зокрема:

- легка промисловість;

- транспорт, включаючи транспортні засоби;

- енергетика;

• охорона здоров'я та фармацевтична промисловість;

• хімічна та нафтохімічна промисловість;

- газова промисловість;

- деревообробна промисловість, включаючи целюлознопаперову;

- електрообладнання та електропобутові прилади;

- електронна та електротехнічна промисловість;

• металургія, включаючи металообробну промисловість;

• промислове обладнання;

• сільськогосподарська та лісова техніка;

• обладнання для харчової промисловості, включаючи обладнання для переробної промисловості;

• екологічне машинобудування.

Продукція сільського господарства не лише задовольняє по­треби людей у продуктах харчування, а й є важливою сировиною для промисловості. При цьому, продукція сільського господар­ства не лише задовольняє національні суспільні потреби, а й експортується (імпортується) на взаємовигідних засадах в інші країни, тобто вона є предметом міжнародних, міждержавних економічних відносин.

Основні особливості сільськогосподарського спюробітництва:

• на відміну від галузей промисловості, для яких земля є всього лише загальною умовою для функціонування в сільському господарстві земля виступає головним об'єктом виробничих відносин і основним засобом ви- робництва;

• збіг часу виробництва і робочого часу, що породжує сезонний характер виробництва;

• кінцевим результатом в сільському господарстві є сума зусиль людини і природи;

• складність і різноманітність економічних зв язків, породжених входженням сільського господарства до агропромислового комплексу;

• відновлення функціонування рентних відносин;

• розвиток і вдосконалення відносин власності і майнових відносин.

Практично держави всіх континентів тією чи іншою мірою вступають у міжнародні економічні відносини, пов'язйні Ш Об­міном продукцією сільського господарства. Сприяння розвитку цих відносин, удосконаленню їх міжнародно-правового регулю­вання - завдання ряду міжнародних економічних організацій.

Організації з регулювання у галузі сільського господарства:

• Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО);

• Всесвітня продовольча програма (ВПП);

• Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАТ);

• Всесвітня продовольча рада (ВПР).

ФАО - міжнародне агентство в рамках ООН» створе­на з ціллю боротьби з голодом та контролем шості про­дуктів харчування у світі Напрямки діяльності ФАО у сфері сільськогосподарського співробітництва:

• Займається проблемами розвитку сільських регіонів І сільськогосподарського виробництва в системі ООН.

• Діяльність направлена на зменшення гостроти проблем бідності і голоду в світі шляхом сприяння розвитку сільського господарства, поліпшенню харчування.

• Рішення проблеми продовольчої безпеки — доступності всім і завжди продуктів харчування, необхідних здорового життя.

Стратегічний план роботи ФАО до 2015 року:

• підвищення значення продовольчої безпеки;

• переведення штату з штаб-квартири на місця;

• збільшення використання експертів країн, які розвива­ються, та з перехідними економіками;

• розширення зв'язків з приватним сектором та недержав­ними організаціями;

• збільшення електронного доступу до статистичної бази даних та документів FAO.

Всесвітня продовольча програма (ВІШ) - заснована в 1962р., як центральна міжнародна організація по розподілу продовольчої допомоги, У своїй діяльності ВПП співробітни­чає з ФАО та ПРООН.

Головна мета. Надання продовольчої допомоги країнам, які мають низь­кий економічний рівень розвитку або потерпали від стихійного лиха.

Структура ВПП.

1. Комітет з полі­тики й програм продовольчої допомоги.

2. Секретаріат.

Функції ІФАТ у сфері сільськогосподарського співробітництва:

• надавати позики і кредити на пільгових умовах для здійснення проектів і програм з удосконалення виробництва продовольства в країнах-членах;

• фінансувати розвиток сільських районів і населених пунктів;

• надавати фінансову допомогу дрібним фермерам і безземельним селянам у країнах, що розвиваються;

• складність і різноманітність економічних зв'язків, породжених входженням сільського господарства до агропромислового комплексу;

• відновлення функціонування рентних відносин;

• розвиток і вдосконалення відносин власності і майнових відносин.

Основні сфери сільсько-господарського співробітництва у рамках ІФАТ:

• сільськогосподарський розви­ток;

• розвиток сільських районів і на­селених пунктів; кредитування;

• меліорація; тваринництво;

• переробка сільськогосподарської продукції;

• підготовка кадрів;

• рибальство;

• зберігання й збут продукції

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття «міжнародне спірробшшцтво».

2. Які форми промислової кооперації вам відомі?

3. Назвіть основні комплексні угоди про промислове комп­лексне співробітництво.

4. Які існують міжнародні організації в галузі сільськогоспо­дарського співробітництва?

5. Що є основною метою діяльності ФАО?

6. Охарактеризуйте основні види сільськргоєподарського співробітництва.