2. Правове регулювання відносин в межах міжнародних економічних договорів

Специфіка суб'єктів (контрагентів), між якими виникають між­народні економічні відносини, різноманітність предметів, які ле­жать в основі цих відносин, та інші чинники зумовлюють певну складність правового регулювання у цій сфері. Тим більше, що в основі міжнародних економічних угод лежать різні договори в галузі торгівлі, фінансів, транспорту, промислового й сільськогосподарського співробітництва, науково-технічного прогресу та ін. Навіть у межах одного різновиду договору, як правило, спосте­рігається значне розмаїття предметів договору, вартості, строків, економічного становища контрагентів тощо.

Отже, складність міжнародних економічних відносин обумов­лює складність їх правового регулювання.

Основні джерела, за допомогою яких здійснюється правове регулювання відносин в сфері міжнародних економічних договорів:

• Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 1974 р.

• Віденська Конвенція про міжнародний договір купівлі-продажу товарів від 1980 р.

• Конвенція про представництво в міжнародних договорах купівлі-продажу товарів від 1983 р.

• Конвенція про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, - закріплює основні форми прикріплення.

• Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (1988 р.).

• Конвенція про міжнародний факторинг (1988 р.).

• Акт про міжнародний комерційний арбітраж.

Основними регуляторними актами СОТ у сфері міжнародних економічних договорів є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ); Генеральна угода з тарифів і торгівлі послугами (ГАТТС); Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІГІС)

Міжнародні угоди у сфері інтелектуальної власності:

• Угода про фірмове найменування та географічне зазначення походження товарів.

• Угода про захист від недобросовісної конкуренції.

• Угода про винаходи і промислові зразки.

Основні договори у сфері торгівлі товарами:

• Угода про технічні бар'єри для торгівлі.

• Угода про до відвантажу-вальну інспекцію.

• Угода про застосування санітарних і фітосані-тарних.

• Угода про заходи без­пеки.

• Угода про текстиль та одяг.

• Угода про правило по­ходження.

3. Види міжнародних економічних договорів та їх класифікація

Основою міжнародного правового регулювання економіч­них відносин між державами є дво- та багатосторонні дого­вори. Вони бувають різними як за змістом, так і за назвою.

Види міжнароднихз економічних договорів:

• Торговельні договори - встановлюють правовий режим, який сторо-«ни взаємно надають одна одній щодо регулювання порядку ввезен-»ня та вивезення товарів, митного оподаткування, торговельного Мореплавства, інших видів транспорту, транзиту, діяльності юридичних і фізичних осіб кожної зі сторін на території іншої.

• Контингентні угоди між урядами відповідних країн про поставки товарів. Контингенти взаємних поставок товарів наводяться в переліках, що додаються до угод.

• Кредитні угоди, на підставі яких держави (кредитори) надають іншим державам (боржникам) певні грошові кошти, а одержувачі коштів беруть зобов'язання пога-сити суму боргу на передбачених угодами умовах (твердою валютою, банківськими металами, поставками товарів тощо).

• Міжнародний факторинг - здійснюється з метою фінансування якоюсь організацією (фактором) експорту іншої особи (ви-'робника продукції) за умови передання виробником фактора права на одержання плати від імпортера-боржника.

• Міжнародний лізинг - угода, відповідно до якої одна сторона (лізингодавець) згідно зі специфікою та умовами, схваленими іншою стороною (лізинго-одержувачем), укладає договір поставки з третьою стороною (постачальником), відповідно до якого лі­зингодавець придбає про-^мислову установку, засо­би виробництва чи інше обладнання та всту--пає в договір про лізинг з лізингоодержувачем, надаючи йому право використання обладнання в обмін на періодичні платежі.

• Міжнародний форфейтинг - є різновидом дого- вору міжнародного факторингу, за яким поступа- ються не правом вимоги плате-жу, а простим і пе- ревідним векселями (траттами) шляхом вчинення індосаменту та форфейтера (фактора).

• Довготермінові комплексні угоди про еконо­мічне, промислове та науково-технічне спів­робітництво