4. Питання регулювання діяльності транснаціональних корпорацій на двосторонньому рівні

Існує три рівні правового регулювання діяльності ТНК:

а) внутрішнє законодавство (яким є, у більшості випадків, інвестиційне)не здатне адекватно регулювати відносини, пов'язані з діяльністю ТНК, оскільки у даній сфері виникає також проблема впливу правових актів держави базування головного підприємства - материнської компанії, що свідчить про недостатність інститутів національного законодавства приймаючої держави.

б) двосторонні угоди - це обов'язкові міжнародні угоди між двома країнами, в яких кожна країна зобов'язується дотримуватися щодо ТНК стандартів, обумовлених у договорі.

в) багатосторонні угоди - це угоди між двома і більше країнами.

Останні, залежно від кількості держав, які беруть у них участь, можуть бути універсальними, регіональними та субре-гіональними.

Регіональне регулювання діяльності ТНК було здійснене у рамках СНД та спрямоване на створення шляхом укладання від­повідних угод багатонаціональних компаній - найважливішого компоненту інтеграції та інвестиційної діяльності.

Першим нормативно-правовим документом зі створення ТНК в рамках СНД була Угода країн СНД «Про сприяння у створенні та розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових і змішаних транснаціональних об'єднань» від 15 квітня 1994 р. Вона передбачає, транснаціональні об'єднання є юридичними особами відповідно до законодавства держави їх реєстрації, але не характеризує ТНК як правову категорію. Тобто, йдеться про встановлення повного підпорядкування юридичної особи національному правопорядку відповідної держави.

В Україні відсутнє спеціальне законодавство, яке б регулю­вало діяльність ТНК на її території. Ці питання охоплюються законом «Про режим іноземного інвестування», прийнятим 19 березня 1995 р.

В Конвенції про транснаціональні корпорації від 6 березня 1998 р. (далі-Конвенція про ТНК), яка набула чинності 14січня 2000 р. та спрямована на розвиток Угоди країн СНД 1994 р. було викладено загальні умови співробітництва у сфері створення та діяльності ТНК.

Конвенцією про ТНК передбачено, що останні створюються та діють відповідно до вимог законодавства Сторін.

Згідно положень Конвенції під поняттям «транснаціональна корпорація» визначається юридична особа (сукупність юридич­них осіб):

• яка має у власності, господарському віданні або оператив­ному управлінні відокремлене майно на території двох і більше сторін;

• утворена юридичними особами двох і більше сторін;

• зареєстрована, як корпорація.

Передбачено, що ТНК може створюватися добровільно як на основі міжурядових угод, так і іншим, не забороненим законо­давством сторін способом. Названою Конвенцією встановлено, що порядок реєстрації корпорації визначається законодавством держави - місця її реєстрації. Реєстрація підтверджується ви­дачею свідоцтва встановленого зразку, яка містить повну на­зву та організаційно-правову форму корпорації з обов'язковим внесенням до назви словосполучення «транснаціональна кор­порація».

Аналіз Конвенції про ТНК свідчить, що вона містить ряд недо­ліків та прогалин. Зокрема, вона не визначає, що слід вважати місцем реєстрації ТНК - законодавство держави головного під­приємства або держави кожного її учасника. Крім того, у даній Конвенції відсутня регламентація прав та обов'язків як ТНК, так і приймаючої країни, які мають особливе значення для взаємо­розуміння цих суб'єктів.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте походження терміну «транснаціональна корпо­рація».

2. Чи існують в Україні транснаціональні корпорації?

3. Які ознаки транснаціональної корпорації вам відомі?

4. Охарактеризуйте види транснаціональних корпорацій.

5. В чому відмінність між інтернаціональною і мультинаціо­нальною корпорацією?

6. Чи можна вважати дочірні і спільні підприємства структур­ними одиницями транснаціональної корпорації?

7. Розкрийте зміст Конвенції про транснаціональні корпо­рації.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 7. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ДОГОВОРИ