Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій МЕП (1).doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
967.68 Кб
Скачать

2. Організаційно-правовий механізм міжнародної валютної системи

Розвинуті країни світу створили свій організаційно-правовий механізм валютних відносин. Його структурними ланками є дер­жави або уповноважені ними відповідні державні органи

Сьогодні спостерігається тенденція посилення впливу окре­мих держав на міжнародні валютні відносини. Держави з метою уникнення кризових явищ намагаються поєднувати стихійний розвиток валютних відносин з їх державним регулюванням. Уряд цих країн відіграє значну роль у визначенні державної валютної політики і проведенні її через свої державні банки. Наприклад:

  • у США цю політику здійснюють Федеральна резервна сис­тема

  • в Англії - Банк Англії

  • у Франції- Французький банк

  • у ФРН- Німецький федеральний банк

  • в Україні- Національний банк

Світова валютна система-це форма організації міжна­родних валютних відносин, що зумовлені розвитком світового господарства та юридично зафіксовані в міжнародних угодах.

У своєму історичному розвитку світова валютна система про­йшла три основні етапи:

Перший – це золотий стандарт (з 1867 року до Першої світової війни).

Другий – Бреттон Вудська с система (1944-1973рр.).

Третій – Ямацська валютна система (з 1976 року до сьогодення.).

З огляду на тривалу і провідну роль долара США система зо­лотовалютного стандарту була фактично системою золотодола-рового стандарту. Золотовалютний стандарт почав формуватись у 30-х роках і закінчився в 50-60-х роках. Цю систему юридично було оформлено в 1944 році на Бреттон-Вудській конференції. Відповідно до її рішень було створено МВФ і МБРР.

Фонд покликаний сприяти:

  • міжнародному співробітництву у валютній сфері;

  • розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і відповідно зростанню зайнятості;

  • поліпшення економічних умов країн-членів та інше. У статті 1 Угоди про створення Міжнародного валютного фон­ду зафіксовано таку мету його діяльності:

  • сприяння міжнародному валютному співробітництву через постійні заклади, що становлять механізм для консульта­цій і співробітництва з міжнародних валютних проблем;

  • полегшення рівномірного розширення міжнародної тор­гівлі й тим самим сприяння розширенню та підтримці ви­сокого рівня зайнятості й реальних доходів населення та розвитку продуктивних сил всіх країн-членів, як основних цілей економічної політики;

  • сприяння стабільності валют, підтримка впорядкованих відносин між країнами-членами і запобігання знеціненню валют з метою конкуренції;

  • допомога у створенні багатосторонньої системи розрахун­ків за поточними операціями між країнами-членами і в усуненні валютних обмежень, що перешкоджають розши­ренню світової торгівлі.

Наприкінці 60-х років золотовалютна система перестала від­повідати потребам досягнутого рівня інтернаціоналізації госпо­дарського життя планети. У 70-х роках після укладення Ямай­ської угоди золотодоларова система припинила існувати.

Ямайська угода - це домовленість про основні принципи формування нової світової валютної системи замість Бреттон-Вудської системи золотовалютного стандарту. Домовленості було досягнуто на нараді країн-учасниць МВФ, яка відбулась 1976 року у Кінгстоні - столиці Ямайки. Ямайська угода запро­вадила спеціальні правила запозичення (СПЗ) (Special Drawing Right - SDR), як базу нової валютної системи, юридично зафік­сувала демонетизацію золота та узаконила режим «плаваючих» валютних курсів. Спеціальні правила запозичення було названо «паперовим золотом».

Спеціальні правила запозичення ~ це міжнародні резервні кредитно-розрахункові кошти країн-членів МВФ, призначені для покриття дефіцитів їх платіжних балансів.

Були вперше запроваджені в 1970 році згідно з рішенням МВФ, прийнятим у 1969 році як допоміжний засіб міжнародних розрахунків.

Були вперше запроваджені в 1970 році згідно з рішенням МВФ, прийнятому 1969; році як допоміжний засіб міжнародних розрахунків.

Міжнародні організації та фонди розподіляються на 6 груп (регіональна ознака):

  • Організації і фонди як спеціалізовані заклади ООН: МВФ, МБРР, Спеціальний фонд ООН - СФ, Фонд капітального розвитку ООН - ФКР, Міжнародна фінансова корпорація МФК

  • Міжнародні організації європейського континенту: Банк міжнародних розрахунків - BMP, Європейська валютна система - ЄВС, Європейський інвестиційний банк - ЄІБ, Північний інвестиційний банк - ПІБ, Міжнародний кооперативний банк - МКБ, Європейська федерація асоціацій кредитних інститутів - ЄФАКІ.

  • Азіатські міжнародні організації: Азіатський банк розвитку-АзБР, Ісламський банк розвитку - ІБР, Азіатський кліринговий союз - АКС, Фінансова корпора­ція-АСЄАН

  • Африканські міжнародні організації: Африканський банк розвитку-АфБР, Африканський фонд розвитку - АфФР, Західноафриканський банк розвитку - ЗБР і Банк розвитку держав Центральної Африки - БРЦА, західно-африканська клірингова палата - ЗАКП

  • Міжнародні організації країн Латинської Америки: Міжамериканський банк розвитку - МАБР, Карибський банк розвитку - КБР, Центральноамериканський банк економічної інтеграції-ЖБЄР, організації Андської групи: корпорація роз­витку, резервний фонд, зовнішньоторговельний банк

  • Міжнародні організації арабських країн: Арабська інвестиційна компанія - АІК, Арабський банк еко­номічного розвитку Африки - АБЕРА, Арабо-африканський міжнародний банк - ААМБ, Арабо-латинський банк - АЛБ, Союз арабських і французьких банків - САФБ, Арабський фонд економічного і соціального розвитку - АФЕСР, Саудівський фонд розвитку - СФР, Спеціальний фонд арабських країн для надання допомоги Африці

Міжнародні кредитні організації та фонди створюються на основі угод, укладених відповідними державами і функціону­ють на основі міжнародно-правових аспектів. Такі організації і фонди мають міжнародно-правову суб'єктність і від свого імені укладають договори як з країнами-учасницями, так і з іншими державами та міжнародними організаціями. Країни світу по­стійно працюють над удосконаленням своїх валютних систем і пошуком найефективніших форм координації своєї валютної політики.