- •1. Поняття світового ринку товарів і послуг
- •2. Міжнародне регулювання ринку
- •3. Проблеми та перспективи входження України у світове економічне співтовариство.
- •1 Поняття світового ринку товарів і послуг
- •2. Міжнародне регулювання ринку
- •3. Проблеми та перспективи входження України у світове економічне співтовариство.
- •Тема №2 Структура світового ринку товарів і послуг
- •2. Товарна структура міжнародної торгівлі
- •3. Регіональна структура світової торгівлі
- •4. Класифікація послуг.
- •5. Міжнародна торгівля технологіями
- •2. Структура тарифу. Ставки мита.
- •3. Сучасні тенденції в застосуванні мита як метода регулювання зовнішньої торгівлі. Митні платежі. Митні процедури.
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Інформаційні ресурси
5. Міжнародна торгівля технологіями
Сутність міжнародного технологічного обміну. Під міжнародним технологічним обміном (трансфертом технологій) розуміється сукупність економічних відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень.
Розвиток міжнародного ринку технологій (міжнародного технологічного обміну) зумовлений прискоренням науково-технічного прогресу (НТП). Розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) вимагає величезних фінансових витрат, дорогого устаткування, висококваліфікованих кадрів. Це змушує фірми брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці. Швидкий розвиток торгівлі технологіями, науково-технічними знаннями значною мірою пов'язаний з істотними розходженнями в технічному рівні окремих країн.
В умовах прискорення НТП передова техніка і технологія сконцентровані в невеликій групі промислове розвинутих країн, що витрачають величезні кошти на НДДКР. Так, у США витрати на НДДКР перевищують витрати на ці цілі в Німеччині, Франції, Англії, Італії, Японії, разом узяті. Тому в США зосереджена велика частина передових наукових досліджень.
Широко використовує іноземні науково-технічні знання Японія, які дали їй можливість випускати нову продукцію, удосконалену за рахунок власних наукових досліджень.
Міжнародний технологічний обмін успішно використовує й Німеччина, яка за допомогою іноземних ліцензій модернізувала виробничу базу транспортного машинобудування, хімічної, електротехнічної галузей.
Країни, що розвиваються, щоб бути конкурентоздатними на світовому ринку, змушені розвивати свою технічну базу в тому напрямі, що й розвинуті країни.
Купівля передової іноземної технології є важливим засобом подолання технічної відсталості, створення власної промисловості, яка здатна задовольнити потреби внутрішнього ринку і зменшити залежність від імпорту.
Поглиблення міжнародного науково-технічного поділу праці призводить до дедалі більшої спеціалізації фірм у вузьких галузях науки і техніки.
Обмін науково-технічними знаннями забезпечує окремим країнам, що не мають достатньо фінансових ресурсів для проведення НДДКР, досягнення високих темпів економічного розвитку за рахунок використання передових технологій інших країн.
На міжнародному ринку технологій передача технології здійснюється некомерційним і комерційним шляхом [7, с.23-24].
Некомерційними формами технологічного обміну є:
• технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спеціальна література;
• бази і банки даних;
• міжнародні виставки, ярмарки, симпозіуми, конференції;
• обмін делегаціями;
• міграція вчених і фахівців;
• стажування вчених і фахівців у фірмах, університетах, організаціях;
• навчання студентів і аспірантів;
• діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.
До форм технології, що підлягає міжнародному обміну на комерційній основі, відносяться:
І. Матеріальні види технологій:
• підприємства "під ключ";
• технологічні лінії;
• агрегати, устаткування, інструменти та ін.
Цей тип технологічного обміну пов'язаний з прямими інвестиціями в будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм і виробництв.
Питання щодо міжнародного технологічного обміну матеріальними видами технологій відноситься до міжнародної торгівлі промисловими товарами, особливості якої розглянуті в розділі 4.
II. Нематеріальні види технологій:
• патент - свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахіднику і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу;
• ліцензія - дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату;
• копірайт - ексклюзивне право автора літературного, аудіо- чи відеопродукту на показ і відтворення своєї роботи;
• товарний знак - символ (малюнок, графічне зображення, сполучення букв тощо) визначеної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника;
• "ноу-хау" - надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що являють комерційну цінність, застосовуються у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом.
III. Послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу та ін.
За призначенням технології поділяються на технології продукції, технології процесів, технології керування.
Тема №3 Митне регулювання ринку іноземних товарів.
1. Складові митного регулювання. Елементи митного тарифу
2. Структура тарифу. Ставки мита.
3. Сучасні тенденції в застосуванні мита як метода регулювання зовнішньої торгівлі. Митні платежі. Митні процедури.
1. Складові митного регулювання. Елементи митного тарифу
Митне регулювання — комплекс заходів та інструментів впливу на міжнародну торгівлю, що реалізуються через митну систему. Оскільки ці заходи підпорядковані меті зовнішньоторговельної політики, то їх називають митною політикою. Митне регулювання здійснюється за допомогою нижченаведених складових:
- митний тариф;
• митні платежі;
• митні процедури.
1. Митний тариф — систематизований перелік товарів і відповідних ставок мита, які застосовуються для розрахунку ввізного (імпортного) або вивізного (експортного) мита на зазначені товари. В митному тарифі товари об'єднані в групи за походженням (промислові, рослинні, мінерали тощо) та ступенем їх обробки (сировина, напівфабрикати, готові вироби). По кожному товару зазначається ставка мита, якою він обкладається.
Правова основа митної системи держав створюється законами про митний тариф та нормами його застосування. Закони визначають принципи побудови митного тарифу, товарну класифікацію, правила і положення, що визначають митні процедури, ставки мита на окремі товари. Ці нормативні акти періодично переглядаються, доповнюються та змінюються відповідно до цілей зовнішньоторговельної політики. Законодавча влада завжди відігравала провідну роль у формуванні та розвитку митних систем держав, але в останні десятиріччя спостерігається тенденція передачі дедалі більшої частини функцій стосовно застосування митних тарифів, їх часткової зміни, маневрування ставками мита у компетенцію органів виконавчої влади. Це пов'язано з прагненням урядів досягти більшої гнучкості та дійовості митних тарифів, зробити їх оперативнішими щодо оптимізації міжнародної торгівлі країни. В цілому можна зазначити, що митно-тарифні заходи за формою мають адміністративний характер, а за економічним змістом і характером дії належать до ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обігу.
Сучасний митний тариф є складним торговельно-економічним інструментом регулювання зовнішньої торгівлі, включаючи кілька обов'язкових елементів, від яких залежить ефективність і дійовість тарифу в цілому. До цих елементів належать:
1) система товарної класифікації тарифу;
2) структура тарифу;
3) ставки мита;
4) метод визначення країни походження товару.