3. Проблеми та перспективи входження України у світове економічне співтовариство.

Як незалежна держава, Україна прагне встановити добрі відносини з усім світовим співтовариством.

Зовнішня торгівля є одним з найважливіших видів міжнародних економіч­них стосунків. Вона є безпосереднім проявом міжнародної спеціалізації праці. Для України сьогодні зовнішня торгівля має першочергове значення, оскільки вона суттєво впливає і на стан платіжного балансу, і на обсяг ВВП. Відкритість економіки України досить висока саме завдяки співвідношенню експорту й ВВП, в якому частка експорту значно вища, ніж у середньому по світу. Але, на жаль, високий показник відкритості економіки України пояснюється не стільки великими обсягами експорту, скільки поки що замалою величиною ВВП.

Показники зовнішньої торгівлі складаються з експорту, імпорту, товарооб­ігу і сальдо балансу. В 90-х роках зовнішня торгівля України розвивалася нерівномірно: у першій половині десятиліття відбувся глибокий спад обсягів товарообігу; у другій — стагнація; деяке пожвавлення спостерігається на по­чатку нового десятиліття, проте сьогодні товарообіг зовнішньої торгівлі України не відповідає її економічному потенціалу. Така ситуація є наслідком економіч­ної кризи, вихід з якої пов'язується з деяким пожвавленням економічної діяль­ності країни з 2000 року.

Зовнішня торгівля складається з торгівлі товарами й торгівлі послугами.

Географічна структура торгівлі товарами є наслідком, принаймні, двох обста­вин. По-перше, історично так склалося, що Україна ще в значній мірі зберігає основні риси своєї участі у територіальному поділі праці, який відбувався протя­гом декількох століть в територіальних мережах Російської імперії та СРСР. Значна кількість українських фірм зберегла кооперативні зв'язки з підприєм­ствами колишніх союзних республік, ринки країн СНД для нас добре знайомі, як і наш для них. По-друге, Україні нелегко пробитися на ринки розвинутих країн і країн, що розвиваються, через дуже сильну конкуренцію (ці ринки вже розподі­лені) і часто через невідповідність наших товарів світовим стандартам; нерідко наш експорт потерпає і через дискримінаційну політику деяких країн щодо Ук­раїни. Тому основна частина українського зовнішнього товарообігу припадає на країни СНД.

Поступово Україна диверсифікуе свою географічну структуру торгівлі, і ча­стка СНД знижується: в 1996 р. вона становила 69%, а в 2000 — 44%; відповід­но частка Росії впала з 47% до 33%. Водночас зростають обсяги торгівлі з розвинутими країнами. За період 1995 — 2000 рр. товарообіг з Німеччиною збільшився в 1,7 рази, з США — в 1,2, з Італією — в 3,5, з Бельгією — в 1,5, з Францією — у 2,9 рази. Із країн, що розвиваються, суттєво зміцнилися торго­вельні зв'язки з Туреччиною; товарообіг між нашими країнами зріс у 4,7 рази. Слід також відзначити збільшення торгівлі з Китаєм; вона зросла в 1,8 рази.

У 2000 р. Україна торгувала зі 119 державами світу. Найбільший торго­вельний обсяг припадав на країни СНД — товарообіг складав 12537,4 млн. дол.; на Європу припадало 8991,7 млн. дол.; на Азію — 4269,9 млн. дол.; на Америку — 1798, 9 млв. дол.; на Африку — 867,9 млн. дол.; на Австралію й Океанію — лише 61,7 млн. дол. Наводимо дані про торгівлю товарами з най­більшими торговельними партнерами нашої країни:

Таблиця 1.1 Зовнішня торгівля України товарами по країнах в 2000 р. (млн. дол.)

Країна	Товарообіг	Експорт	Імпорт	Сальдо
1. Росія	9340,5	3515,6	5824,9	-2309,3
2. Німеччина	1875,8	741,4	1134,4	- 393,0
3. Туркменістан 4. США	1094,6 1085,7	148,4 725,3	946,2 360,4	- 797,8 + 364,9
5. Туреччина 6. Італія	1028,4 984,9	868,5 638,9	159,9 346,0	+ 708,6 +292,9
7. Білорусь	874,0	272,1	601,9	- 329.8
8. Китай	760,8	928,8	131,9	+ 497,0
9. Польща	730,4	417,9	312,5	+ 105,4
10. Угорщина	492,7	327,3	165,4	+161,9

Товарна структури нашої зовнішньої торгівлі віддзеркалює сьогоднішній стан нашої економіки. По-перше, частка машин, устаткування, засобів транс­порту та приладів як в експорті, так і в імпорті надто невисока: відповідно 12,7% і 18,8%, тоді як у розвинутих країнах вона звичайно перевищує 30%. По-друге, майже половина вартості нашого експорту (44,4%) припадає на чорні метали, які е товаром невисокого ступеня обробки й тому відносно недорогим. В імпорті 46,9% припадає на нафту, газ та інші мінеральні продукти; ця група товарів майже цілком імпортується з Росії та Туркменії. Зовсім мала частка в торгівлі товарів легкої промисловості: 4,2% в експорті й стільки ж в імпорті. Це є наслідком, з одного боку, розвалу нашої легкої індустрії під впливом конкуренції іноземного ширвжитку, а з іншого — низькою купівельною спро­можністю основної маси населення країни. На продукцію агропромислового комплексу припадає 9,6% в експорті та 6,5% в імпорті.

Торгівля послугами розвивається в Україні нерівномірно. Найвищого об­сягу вона досягла в 1995 році, а потім настав деякий спад. Справа в тому, що 84% послуг припадає на транзитні перевезення іноземних товарів, переважно російських. Наприкінці 90-х років Росія активізувала свій експорт через власні порти, тому транзит через Україну зменшився. Іншою причиною стали події в Югославії, через які судноплавство по Дунаю майже припинилося, і це дуже боляче відбилося на українських судноплавних компаніях. Наступна таблиця містить динаміку торгівлі послугами:

У структурі транспортних послуг переважає перекачка газу по трубопрово­дах через територію України; на цей вид припадає 60% всіх послуг.

Головним отримувачем послуг з України є Росія, вона імпортувала в 2000 р. послуг на 2049 млн. дол., і її частка становить 59%. Далі йдуть США —123 млн. дол. (3,5%), Велика Британія — 123 млн. дол. (3,5%), Німеччина — 105 млн. дол. (3,0%).

Імпорт послуг Україною відносно менший, ніж експорт; це різноманітні дер­жавні послуги, технічні, послуги транспорту й зв'язку. Головними постачальни­ками послуг Україні є США (268 млн. дол,), Росія (185 млн. дол.), Велика Брита­нія (105 млн. дол.).

В контексті торгівлі послугами важливе значення має розвиток мережі так званих транспортних коридорів — міжнародних транспортних сполучень, що з'єднують країни на значній відстані в межах Європи і Євразійського просто­ру. Деякі з цих коридорів проходять транзитом через Україну, надаючи нам можливість мати прибуток від обслуговування транзиту. Найбільше значення для України має система Критських коридорів (угода про їх створення була укладена на острові Крит в 1994 році). Чотири з одинадцяти цих коридорів пройдуть територією України:

- транспортний коридор № 3: Берлін — Вроцлав - Львів — Київ;

- транспортний коридор № 5: Трієст — Любляна - Будапешт — Братислава — Львів;

- транспортний коридор № 7: Дунайський від Кельхайма до Суліни;

- транспортний коридор № 9: Гельсінкі — Київ — Одеса ~ Димитровград — Александруполіс.

В процесі формування Євразійський коридор, на який Україна полягає ве­ликі сподівання. Він буде прокладений в напрямку Ашгабат — Баку — Тбілісі — Супса — Одеса. Цим шляхом до нас і далі на захід транспортуватиметься нафта Азербайджану й Туркменії, у зворотному напрямі — традиційні товари українського експорту й транзитом товари Західної і Центральної Європи.

Поступово нарощує навантаження міжнародна поромна магістраль Батумі ~ Одеса — Варна, яка зв'язує морем нашу країну із Закавказзям та Болгарією.