Конспект лекції з дисципліни „Ринок іноземних товарів”

Тема № 1 Загальна характеристика світового ринку товарів і послуг

1. Поняття світового ринку товарів і послуг

2. Міжнародне регулювання ринку

3. Проблеми та перспективи входження України у світове економічне співтовариство.

1 Поняття світового ринку товарів і послуг

По-перше визначимо поняття товару. Товар – це все, що може задовольнити потребу и пропонується ринку для привертання уваги, придбання, використання та споживання (вироби, послуги, особистості, місця, організації, види діяльності, ідеї тощо).

Під терміном "Світовий ринок" розуміють будь-які товарообмінні процеси між країнами, пов'язані з купівлею-продажем товарів та послуг незалежно від того, хто є агентом торговельних операцій.

Ринок певного виду товару прийнято називати світовим, якщо він має наступні ознаки:

а) участь у ринку багатьох країн;

б) великомасштабність торговельних угод;

в) регулярність товарообмінних операцій;

г) ведення розрахунків по торговельних операціях у вільно конвертованій валюті й ін.

Сукупність ринків, що діють у межах країни, обмінних процесів і товарно-грошових відносин на цих ринках іменують внутрішнім (національним) ринком.

У складі внутрішнього і світового ринків можуть виділятися регіональні ринки. Регіональні ринки мають власні границі, які можуть відрізнятися від адміністративних.

Коли товари реалізуються на світовому ринку, національна праця окремих країн одержує суспільне визнання як частка сукупної праці у світовому господарстві. Ринкова вартість і світовий стандарт якості товарів визначають його ринкову ціну.

На світовому ринку, у порівнянні з внутрішнім, ведеться запекла конкуренція, спрямована на розширення зовнішньоекономічної діяльності.

Розходження в національних нормах прибутку, відносно високі бар'єри для переливу капіталів, робочої сили, товарів обумовлюють установлення світових цін. Таким чином, на світовому ринку не діє принцип одержання рівного прибутку на рівний капітал, що є одним з найважливіших принципів формування цін у національних рамках.

Хоча світовий ринок відрізняється від внутрішніх ринків окремих країн і не може розглядатися як їхня сукупність, на цьому ринку існує тісний взаємозв'язок, що здійснюється через канали зовнішньої торгівлі.

Чинники, що зумовлюють необхідність міжнародної торгівлі:

- виникнення світового ринку,

- нерівномірність розвитку окремих галузей у різних країнах,

- тенденція до розширення розмірів виробництва одночасно з обмеженістю місткості внутрішнього ринку,

- прагнення отримати більш високі прибутки у зв’язку з використанням дешевої робочої сили та сировини з країн, що розвиваються.

2. Міжнародне регулювання ринку

Міжнародне регулювання і нагляд включають діяльність міжнародних економічних і фінансових організацій, що спеціально створені для моніторингу і регулювання міждержавної економіки й окремих її елементів.

У глобальному міжнародному співробітництві, значну роль грає ООН - найбільш велика, універсальна й авторитетна міжнародна організація. Політична діяльність ООН знаходиться в нерозривному зв'язку з економічними і соціальними проблемами. Преамбула статуту ООН говорить, що її ціль - сприяти економічному і соціальному прогресу всіх народів.

Міжнародний орган у рамках ООН - Конференція ООН по торгівлі і співробітництву (ЮНКТАД) - покликана регулювати всесвітні торговельні відносини. Вона була створена в 1964 р. з метою сприяння міжнародній торгівлі, розробці міжнародних договорів і рекомендацій у цій області. В даний час до складу цього органу входять 170 держав. Двічі в рік збираються конференції ЮНКТАД, ще частіше відбуваються конференції комітетів ЮНКТАД - по сировинних товарах, по готових виробах і напівфабрикатам, по передачі технологій, співробітництву з країнами, що розвиваються, і т.п.

У документі "Принципи міжнародних торговельних відносин і торговельної політики", прийнятої на першій конференції ЮНКТАД у 1964 р., були виділені основні принципи торговельної політики і покладені в основу взаємин країн в області торговельних зв'язків. Тут, зокрема , проголошувалися такі принципи, як рівність і суверенітет у торгівлі, взаємна вигода, відмовлення від дискримінації, надання численних пільг органам, що розвиваються, і т.д. Усі ці принципи в 70-х роках стали базою для постановки задач у рамках платформи нового міжнародного економічного порядку.

Пріоритетну роль у методологічному відношенні завжди мали вимоги до учасників міжнародної торгівлі, вироблювані ГАТТ (нині ВТО). СОТ

Ще цілий ряд великих спеціалізованих організацій ООН, впливаючи на світову економіку, виконують регулюючі функції і на світовому ринку.

Насамперед це Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Всесвітнього банку, до якої входить Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Ці великі фінансові організації контролюються ведучими державами, насамперед США.

Значну регулюючу роль на світовому ринку грають міжнародні економічні організації. Одна з основних таких організацій була створена в 1947 р. - ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю). У 1995 р. ГАТТ був модифікований у Всесвітню торговельну організацію (ВТО).

ГАТТ - багатостороння міжнародна угода, що містить принципи, правові норми, правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі учасниць. ГАТТ - була найбільшою міжнародною економічною організацією, сфера діяльності якої охоплювала 94% обсягів світової торгівлі.

Правовий механізм ГАТТ ґрунтувався на ряді принципів і норм:

" виключення дискримінації в торгівлі, забезпечуване взаємним наданням, з одного боку, режиму найбільшого сприяння у відношенні експортних, імпортних, транзитних операцій, а з іншого боку - національного режиму, що зрівнює в правах товари імпортного і вітчизняного виробництва стосовно до внутрішніх податків і зборів і до правил, що регулюють внутрішню торгівлю;

" режиму найбільшого сприяння, що означає надання договірними сторонами один одному всіх тих прав, переваг і пільг, якими користується будь-як третя держава;

" використання переважно тарифних засобів захисту національного ринку, усунення імпортних квот і інших нетарифних обмежень;

" прогресивного зниження митних тарифів шляхом проведення багатобічних переговорів;

" надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

" дозволу виникаючих торговельних суперечок шляхом переговорів;

" взаємності в наданні торгово-політичних поступок.

Діяльність ГАТТ здійснювалася шляхом багатобічних переговорів, що поєднувалися в раунди. З початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів, результати яких привели до десятикратного скорочення мита (з 40% після війни до 4% у 90-і роки).

До початку1996 р. у ГАТТ складалося 130 країн. Членами-засновниками ВТО, що замінив ГАТТ у 1996 році, стала 81 країна. Передбачається, що результатом цієї реорганізації буде значний ріст обсягів торгівлі.

ВТО, крім принципів ГАТТ, містить у собі Угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода по торговельних аспектах інтелектуальної власності (ТРИПС). Тобто ВТО покликана також регулювати міжнародний обмін послугами інтелектуальної власності і контролювати захист інвестицій. По оцінках експертів компетенція ВТО поширюється на товарообіг понад 5 трлн. дол., а її діяльність повинна принести світовій економіці близько 250 млрд. дол. додаткового доходу щорічно.

Результатом регулюючої діяльності ВТО є, зокрема , зниження тарифної ставки в 90-х роках до 3% для розвитих країн. Крім питань охорони інтелектуальної власності і захисти інвестицій ВТО має бути також вирішувати питання санітарного і фітосанітарного контролю, що також можуть стати перешкодою на шляху вільної торгівлі.