Самостійна робота №3

Тема 2.7: Електорообладнання вентиляторних установок.

Навчальна мета: розширення знань студентів по темі "Електрообладнання вентиляторних установок"; привиття навичок самостійної роботи студентів.

Основні питання теми:

1. Характер навантаження на вентиляторні двигуни;

2. Тили застосування електродвигунів;

3. Вибыр електродвигунів та визначення витрат електроенергії вентиляторної

установки;

4. Апаратура керування;

5. Електропостачання вентиляторних установок.

Рекомендована література: (1)с. 75-80.

Методичні рекомендації:

При вивченні теми 2.7 необхідно звернути увагу на використання асинхронних та синхронних двигунів для вентиляторів в залежності від їх потужності. Також необхідно розглянути схеми: комутації синхронного двигуна, асинхронного вентильно-машинного каскаду. Розглянути середньо-річну витрату електроенергії вентипяторної установки при зміні тиску від Н_min до Н_max та продуктивність від Q_min до Q_max. Звернути увагу на управління вентиляторними установками.

Питання самоконтролю

1. Які типи електродвигунів використовують для вентиляторних установок?

2. Принцип дії схеми комутації синхронного двигуна;

3. Принцип дії схеми синхронного вентильно-машинного каскаду;

4. Принцип дії приводу вентилятора від машини подвійного споживання;

5. Схеми управління вентиляторними установками.

Тематичний контроль: Семінарське заняття №2 Практична робота № 1

Опорний конспект

При потужності вентиляторних установок 200кВт застосовуються синхронні двигуни, при меншій потужності - асинхронні двигуни з коротко замкнутим ротором і рідше з фазним.

Пуск синхронного двигуна Н (мал.2.7.1.) виконується ввімкненням масляного вимикача ВМ. Двигун розганяється, як синхронний, до підсинхронної швидкості, яка становить 97…98% синхронної.

При| ввімкненні вимикача ВМ замикається його контакт в ланцюгу контактора К₂ форсирування збудження і в ланцюгу електромеханічної защолки К₃. При цьому реле РФ форсировання збудження розімкне свій контакт в ланцюгу контактора К₂. На початку розгону, дякуючи великим пусковим токам, реле РПТ залишає контакт в ланцюгу реле РБІ, яке замикає, в свою чергу, свій контакт в ланцюгу реле РБ2. При цьому контакт РБІ в ланцюгу контактора К І збудження розімкнеться. При підсинхронній швидкості реле мал.2.7.1. Схема комутації синхроного двигуна.

Самостійна робота № 4.

Тема 2.8.1: Охорона навколишнього середовища при експлуатації вентиляторних установок.

Мета: ознайомитися з заходами охорони навколишнього середовища при

експлуатації вентиляторних установок. Прищіплення навичок самостійної роботи студентів з літературою.

Основні питання теми.

1. Заходи по зниженню шуму при роботі вентиляторів головного та місцевого провітрювання;

2. Заходи по зменшенню кількості пилу, викидаємого вентилятор­ними установками під час роботи;

3. Заходи по очищенню шахтного повітря та повітря навколишньо­го середовища.

Рекомендована література: [10] с. 67-68; [1] с. 82-83; [9].

Методичні рекомендації.

При розгляданні цієї теми необхідно з'ясувати необхідність чистоти повітря шахти та атмосфери. Розглянути заходи по зниженню шуму при роботі шахтних вентиляторів і зменшенню кількості пилу під час роботи.

Питання до самоперевірки.

1. Як проводити зниження шуму при роботі шахтних вентиляторних установок;

2. За рахунок яких заходів зменшується кількість пилу, який викидається вентиляторними установками під час їх роботи;

3. Перспективи очищення шахтного повітря.

Тематичний контроль: Семінарське заняття № 2.

Опорний конспект

Хоча під впливом природних процесів відбувається часткове чи повне відновлення природного складу атмосфери, необхідно запобігати її забруднення викидами. Основними шляхами боротьби з забрудненням атмосфери при гірничодобувному виробництві є:

дотримання встановлених технологічних режимів і удосконалювання виробничих процесів з метою максимального зниження і ліквідації викидів;

уловлювання і можливе більш повне наступне використання речовин, що викидаються;

герметизація гірських і транспортних машин і механізмів;

чи зволоження покриття поверхонь, що порошать, (автодоріг, відвалів, складів, бортів, кар'єрів і т-д.) запобіжними кірками, плівками;

своєчасна технічна і біологічна рекультивація порушених площ і відвалів;

створення санітарно-захисних зон і дотримання санітарного режиму (благоустрій, озеленення) на території гірських і переробних підприємств і поблизу їх.

При рішенні питань із забрудненням атмосфери на територіях гірничодобувних підприємств велике значення мають планувальні рішення по розміщенню цих підприємств, якими повинні враховуватися:

рельєф місцевості, висотні оцінки площадки підприємства, а також намічуваних до забудови житлових районів;

повторюваність безупинних приземних і піднятих інверсій, висота піднятих інверсій;

часта наявність туманів, що утворяться;

напрямок і швидкість вітрів на площадці підприємства і суміжних з нею промислових територіях району (при складному рельєфі) і імовірність додавання викидів від існуючих і проектованих підприємств при напрямку вітрів убік житлових районів;

розташування руслів рік у розглянутому районі і їхній вплив на зміну напрямків вітрів;

наявність і рівні сформованого фонового промислового забруднення атмосферного повітря в районі намічуваного будівництва.

З метою створення нормальних санітарно-гігієнічних умов встановлюються гранично припустимі концентрації (ПДК) забруднень в атмосферному повітрі.

Рішення питання про припустимий зміст атмосферних забруднень грунтується на представленні про наявність порогів у дії забруднень. При науковому обгрунтуванні ПДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі використовують принцип нормування по найбільш чуттєвому показнику. Так, наприклад, якщо запах відчувається при концентраціях, що не роблять шкідливого впливу на організм людини і зовнішнє середовище, нормування здійснюється з урахуванням порога нюху. Якщо речовина робить шкідливу дія на навколишнє середовище в менших концентраціях, то при гігієничному нормуванні враховують поріг дії речовини на зовнішнє середовище.

В Україні для кожної речовини, що забруднює атмосферу, встановлені два мативи ПДК: разовий і середньодобовий. Разовий норматив ПДК (максимальний) установлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміни світлової чутливості ока і біоелектричної активності головного мозку й ін.), а середньодобовий — з метою попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного й іншого впливу шкідливих речовин. У зв'язку з тим, що робота гірських підприємств сполучена з забрудненням атмосферного повітря в населених місцях одночасно багатьма речовинами, виникає необхідність вивчення комбінованої дії атмосферних забруднень.

Гігієнічні нормативи, покладені в основу попереджувального санітарного нагляду за охороною атмосферного повітря, дають можливість надійно прогнозувати імовірність забуднення повітря в населених Пунктах, у районах розташування гірських вриємств. "У даний час гігієнічні нормативи встановлені для 160 речовин і 35 комбінацій атмосферних забруднень.

Гранично припустимий викид шкідливих речовин в атмосферу (ПДВ) устанавлюють для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від даного джерела і від сукупності джерел чи міста іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері не створять приземну концентрацію, що перевищує їхній у гранично припустимі концентрації для населення, рослинного і тваринного світу. Установлення значення ПДВ, як кількості шкідливих речовин, що не дозволяється перевищувати при викиді в атмосферу в одиницю часу, роблять на основі методів розрахунку ПДВ в атмосферу, затверджених законодавством.

Якщо в повітрі міст чи інших населених пунктів концентрації шкідливих речовин перевишують ПДК, а значення ПДВ із причин об'єктивного характеру в даний час не можуть бути досягнуті, уводиться поетапне зниження викидів шкідливих речовин від діючих підприємств до значень, що забезпечують дотримання гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин, чи до повного запобігання викидів.

На кожнім етапі до забезпечення величини ПДВ установлюють тимчасово погоджені викиди шкідливих речовин (ВСВ) на рівні викидів підприємств із найкращою досягнутою технологією виробництва, аналогічних по потужності і технологічних процесах.

Для запобігання і максимального зниження організованих і неорганізованих викидів шкідливих речовин повинні бути використані найбільш сучасна технологія, методи очищення й інші технічні засоби відповідно до вимог санітарних норм проектування промислових підприємств. Міністерства і відомства беруть участь у розробці комплексних територіально-відомчичих планів охорони атмосфери міст, інших населених пунктів і прилягаючих до них територій.

Якщо неможливо усунути чи істотно зменшити викиди шкідливих речовин окремими підприємствами й об'єктами, у територіально-відомчих планах повинні передбачатися терміни висновку цих підприємств і об'єктів із селитебних територій, земель, зміна профілю виробництва цих підприємств і об'єктів, організація санітарно-захисних зонт для них.

Селитебна територі-земельні ділянки, зайняті містами і населеними пунктами міського типу, а також призначені для міського будівництва.

Селитебна земля - категорія земель, призначених для будівництва житлових і суспільних будинків, промислових підприємств, доріг, вулиць, площ і т.п. у межах міст і селиш міського типу.

У сучасному радянському земельному законодавстві термін «селитебні землі» замінений терміном міські землі.

ПДВ (ВСВ) переглядають не рідше одного разу в п'ять років. ПДВ (ВСВ) установлюють для кожного джерела забруднення атмосфери. Для неорганізованих викидів і сукупність дрібних одиночних джерел установлюють сумарний ПДВ (ВСВ). У результаті підсумовування ПДВ (ВСВ) окремих джерел забруднення атмосфери встановлюють значення ПДВ (ВСВ) для підприємств чи об'єктів і їхніх комплексів у цілому.

Основними критеріями якості атмосферного повітря при встановленні ПДВ для джерел забруднення атмосфери є ПДК, затверджені Міністерством охорони здоров'я України. При цьому потрібно виконання співвідношення 3/ЛД/3=1, де відповідно розрахункова і гранично припустима концентрації шкідливої речовини в приземному щарі повітря.

Приземний шар атмосфер - нижня частина прикордонного шару атмосфери, що простирається від земної поверхні до висоти в кілька десятків метрів і найбільш підданому впливу земної поверхні. Верхня границя приземного шару нерідко збігається з верхньою границею інверсії температури, тумана, міського чи індустріального забруднення атмосфери.

При наявності в атмосфері декількох шкідливих речовин необхідно враховувати сумарну шкідливу дію відповідно до переліку, затеердженою Міністерством охорони здоров'я України.

Висоту добору проб повітря встановлюють на рівні 1,5—2,5 м від поверхні землі.