Самостійна робота № 16.

Тема: 4.11: Ремонт та експлуатація пневматичних установок. Охорона навколишнього природнього середовища при експлуатації пневматичних установок.

Мета: розширення знань студентів з предмету "ГМ" розглянути види ремонтів та експлуатацію пневматичних установок, ознайомитися з охороною навколишнього природного середовища при експлуатації пневматичних установок; привиття навичок самостійної роботи студентів.

Основні питання теми:

1. Експлуатація та ТО пневматичних установок.

2. Огляди та ремонти, ревізія та наладки.

3. Основні неполадки при експлуатації пневматичних установок, їх причини та їх усунення.

4. Вимоги ПБ та ПТЕ.

1) Графіки планових оглядів та ремонтів пневматичних установок.

2) Засоби по зниженню шумів при роботі компресорів.

3) Захист поверхні грунту на території шахт від забруднення відходами змащувальних матеріалів при експлуатації компресорних станцій.

Рекомендована література: (1) стор. 212-223.

Методичні рекомендації:

При вивченні цієї теми необхідно ознайомитися з основними роботами по монтажу компресорів, із засобами обкатки, продування та опробування компресорів після збирання; з'ясувати порядок та терміни проведення планово-попереджувальних оглядів, ремонтів, ревізій та наладок.

Розглянути правила улаштування та безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітряних трубопроводів та газопроводів.

Особливу увагу треба надати засобам по зниженню шумів та захисту грунту від забруднення відходами змащувальних матеріалів.

Питання для самоперевірки:

1. Де розташовуються компресори, проміжні та кінцеві охолоджувачі?

2. Де розташовуються повітряні збірники та фільтри?

3. Перерахуйте основні роботи з монтажу поршневої компресорної установки.

4. Як проводиться обкатка та продувка компресора?

5. Перерахуйте обов'язки машиніста компресорної установки.

6. Яка технічна документація повинна бути на компресорній станції?

7. Які роботи виконуються при ремонтному огляді та поточному ремонті

компресорної установки?

8. Які неполадки зустрічаються при роботі компресорів? Як вони будуть відображатися на індикаторній діаграмі? Засоби їх усунення.

9. Вимоги ПБ до компресорних установок.

Тематичний контроль: Лабораторне заняття № 14, Семінарське .заняття № 5.

Опорний конспект.

Експлуатація пневматичної установки здійснюється під керівництвом головного механіка шахти. У компресорній будівлі вивішується інструкція, у якій чітко і послідовно сформульовані обов'язки осіб, що обслуговують установку, схема комутації двигунів і схема повітропроводу з позначенням довжини та діаметру труб і арматури.

При експлуатації пневматичних установок керуються „Правилами улаштування і безпечної експлуатації повітряних компресорних установок і повітропроводів”.

Обслуговується установка машиністами, що пройшли спеціальний курс навчання. У роботі машиніст повинен точно дотримуватись інструкції, у якій зазначені його обов'язки (прийом - передача зміни, пуск і зупинка компресорів, спостереження за роботою установки, за надходженням змащення і води, спуск конденсату з проміжних охолоджувачів і повітрерозбірника, чищення фільтрів і т.д.).

Машиніст зобов'язаний:

1. зупинити пуск компресора і викликати механіка, якшо чутні поштовхи і удари, якщо амперметр показує великі зміни струму;

2. негайно зупинити компресор і викликати механіка, якщо припинилася подача води чи вода нагрілася вище норми; безупинно підвищується нагрівання яких-небудь частин компресорної установки, причину якого машиніст сам не може усунути; манометр показує тиск вище припустимого і при цьому не працюють ні регулятор тиску, ні запобіжний клапан на повітророзбірнику; перевантажений двигун, що видно з амперметру; чутні поштовхи чи удари, сильні шуми в компресорі або в двигуні; іскрять щітки; відчувається запах гару гуми; температура повітря вище 460 градусів.

Машиніст веде журнал роботи компресорної установки, куди заносить показники приладів щогодини. Вода для охолодження компресорів повинна містити хімічні і механічні домішки не більш 25 мг/л і мати твердість не більш 4,3 мг-екв/л (12°Н). Якщо якість води не відповідає цим вимогам, необхідно використовувати фільтри і відстойники, а також застосувати хімічну чи електромагнітну обробку води.

При хімічній обробці води до неї додаються реагенти (гашене вапно, каустична сода, тринатрійфосфат та ін.) чи проводиться фільтрування через шар іонообмінних смол. Реагенти знижують як твердість так і вміст у воді зважених часток. Фільтри з іоннобомінних смол знижують твердість води при попередньому освітленні, щоб вміст зажених у воді речовин при надходженні на обробку не перевищував 5-Ю мг/л.

При магнітному способі обробки вода пропускається крізь магнітне поле, де втрачає свої накип еобразуючі речовини. Сольовий склад води при обробці не змінюється, з усіх домішок, що містяться у воді до обробки, залишаються в ній і випадають при її нагріванні чи відстоюванні у вигляді пухкого шламу, що періодично виділяється. Магнітний метод уступає по якості хімічним методам обробки води, але він простий і зручний в експлуатації.

Температура води при надходженні в компресор повинна бути не вище 15-18 градусів, а при виході з нього - не перевищувати температуру при вході більш ніж на 20 градусів.

Поверхні охолодження компресорів чистять не рідше двох раз на рік. Шумовиння з холодильника і сорочок виділяють механічним чищенням. Допускається хімічне чищення 5%-вим розчином соляної кислоти з наступним ретельним промиванням 5%-вим розчином кальцинованої соди і водою.

Температура стиснутого повітря при надлишковому тиску 6 атм. Не повинна перевищувати 120-140 градусів.

Для змащення компресорів застосовують мінеральні мастила. Мастила повинні добре утримуватися на тертьових поверхнях, заповнювати їхні нерівності, не змінювати своїх властивостей при підвищенні температури, не містити кислот, твердих домішок і води, мати необхідну температуру спалаху. Сорт мастила встановлений Д_ст, а його витрата -заводською інструкцією.

При пуску поршневого компресору засувка на нагнітальному трубопроводі повинна бути відкрита, а регулятор тиску - знаходиться в положенні, що відповідає не перевантаженій роботі компресора. Перед пуском необхідно включити систему охолодження і подати змащення до тертьових поверхонь.

Пуск турбокомпресора є дуже відповідальною операцією в його експлуатації. Перед пуском необхідно переконатися у відсутності видимих несправностей, перевірити рівень масла в мастильному баці, випустити конденсат із проміжних охолоджувачів, закрити засувку на нагнітальному і дросельному заслоні на всмоктувальних трубопроводах і відкрити засувку для випуску повітря з нагнітального трубопроводу в атмосферу. Засувки водяних трубопроводів проміжних охолоджувальників повинні бути відкриті, а на трубопроводах, що підводять воду до мастилоохолоджувачів - зачинені. Пуск турбокомпресора починається з включення пускового мастилонасоса. Після цього перевіряється тиск мастила в системі і надходження його до всіх пунктів змащення, причому температура мастила повинна бути не нижче 25-30 градусів. Після перевірки дії протипомпажного пристрою включають двигуни насосів охолодження і, нарешті, двигун турбокомпресора.

Після входження двигуна в синхронізм пусковий маслонасос зупиняється. За допомогою стетоскопа прослухують підшипники, редуктор і головний маслонасос агрегату, перевіряють вібрацію окремих елементів установки. При ненормальному шумі чи вібпації якої-небудь частини агрегату турбокомпресор негайно зупиняють. Якщо усі вузли турбокомпресора працюють нормально, відкривають засувки на трубопроводах, що підводять холодну воду до маслоохолоджувачів, причому температура масла після виходу з охолоджувача повинна бути 45 градусів. У такому режимі турбокомпресор працює 15-20 хвилин протягом яких уважно стежать за правильністю роботи агрегату.

Для навантаження турбокомпресора відкривають дросельну засувку у всмоктувальному трубопроводі і, прикріпивши вихлопну засувку, встановлюють тиск повітря в нагнітальному патрубку компресора, трохи більше нормального робочого тиску у повітропроводі. Далі відкривають засувку на нагнітальному повітропроводі і закривають вихлопну засувку. Перша засувка може бути відкрита, якщо в трубопроводі за турбокомпресором мається зворотний клапан, у цьому випадку засувка закривається тільки на час ремонту чи ревізії турбокомпресора.

При роботі турбокомпресора необхідно стежити по приладах за дією маслозмазки і охолодження, за тепловим режимом, періодично перевіряти вібрації і шуми, робити продувку проміжних охолоджувачів і перевіряти справність протипомпажного пристрою. У заводській інструкції з експлуатації турбокомпресорів вказуються граничні значення температури масла і повітря, величини вібрацій і т.і.

Перед зупинкою турбокомпресорів відкривають вихлопну засувку, закривають засувку на нагнітальному повітропроводі, потім прикривають дросельну заслінку в насосі і включають пусковий маслонасос (при цьому тиск у маслосистемі повинний збільшитись). Потім відключають двигун компресора.

При аварійній зупинці компресора відключають приводний двигун, включають пусковий чи аварійний маслонасос і після цього відкривають і закривають засувки.

Терміни планово-попереджувального ремонту встановлюються в залежності від стану установки, умов її роботи, якості окремих деталів і т.і. При ремонтному огляді промивають гнізда і пластини клапанів; перевіряють роботу охолоджувальної системи, сальників, фільтра, запобіжних клапанів на повітрозбірниках, регуляторів тиску і мастильної системи; через оглядові вікна з'ясовують стан поршневих кілець, підтягують болти корінних підшипників і повзуна; випускають воду й масло з повітрозбірника. При поточному ремонті, що повинний бути нетривалим і не перевищувати встановлених годин роботи чи зміни, вихідних днів шахти, устаткування частково розбирається, замінюються зношені деталі, при цьому виконується повний обсяг робіт ремонтного огляду компресорів. Під час поточного ремонту необхідно очистити і промити циліндр і клалани коробки, притерти клапанні кільця і сідла, перемінити зношені клапанні кільця, перевірити стан поршневих кілець, і якщо необхідно, замінити їх новими, перемінити чепцеві ущільнення, очистити від бруду і шумовиння поверхні охолодження, очистити фільтри, очистити і перевірити дію запобіжного клапана на повітрозбірнику, очистити повітрозбірник з середини, очистити трубопровід між компресором і повітрозбірником, перевірити затворні пристосування на трубопроводі, підтягти болти, перевірити мастильну систему, замінити деталі, що зносилися. При капітальному ремонті компресорів, що проводиться в механічних майстернях, виконується повний обсяг поточного ремонту, крім того розбирається компресор і замінюються деталі, що зносилися. При цьому, якщо необхідно, виробляється розточення циліндрів, зміна поршнів і їхніх кілець, ремонт двигунів і т.і.

Самостійна робота № 17.

Тема: розв'язування задач по індивідуальним завданням.

Мета: навчитися розв'язувати задачі по темі "Проектува­ння шахтної пневматичної установки." Прищіплення навичок самостійної роботи студентів з навчальною та довідковою літературою, самостійно роби­ти розрахунки на базі попереднього матеріалу і приймати рішення.

Основні питання теми.

1. Визначення місця розташування компресорної станції.

2. Розрахувати продуктивність компресорної станції по кількості споживачів.

3. Вибрати компресор.

4. Вибрати двигун.

5. Вибрати допоміжне обладнання.

6. Вибрати труби.

7. Зробити висновок.

Рекомендована література: [1] с. 223-232, [2].

Методичні рекомендації.

При вивченні цієї теми необхідно навчитись визначати продуктивність компресорної станції по номінальній витраті повітря споживачами, вибрати тип і кількість компресорів з урахуванням ПБ, двигун і допоміжне обладнання. Для цього необхідно повторити теми 5.2., 5.3., 5.7.

Тематичний контроль: Семінарське заняття № 4, Практична робота № 3.

Самостійна робота №18

Тема: Вимоги ПБ та ДЕСТ: на кліті, скіпи, канати, підйомні машини.

Мета: Ознайомитись з вимогами ПБ та ДЕСТами на механічне обладнання, стовбура, привиття навичок самостійної роботи.

Основні питання теми:

1. Вимоги ПБ та ДЕСТ;

1.1 Кліті та скіпи.

1.2 Канати.

1.3 Підйомні машини.

2. Вимоги ПТЄ при експлуатації механічного обладнання стовбура, кліті, скіпи, канати, підйомні машини.

Рекомендована література: (1) с. 235-288 (вибірково).

Методичні рекомендації:

При вивченні даної теми особливу увагу необхідно звернути на вимоги ПБ та ДЕСТи на кліті та скіпи.

Питання самоконтролю.

1. Які вимоги ПБ застосовуються до канатів?

2. Як вибрати підйомну посудину, відповідно ПБ?

3. Яких заходів необхідно дотримуватися при експлуатації підйомних установок?

Тематичний контроль: Лабораторна робота №15, Семінарське заняття №5, Практичне заняття №4.

Опорний конспект.

§258. Спуск та підйом людей вертикальними виробками повинен проводитися в клітях. При проходженні, заглиблені, збійці вертикальних виробок та їх армируванні спуск та підйом людей має проводитися також і в деяких.

§259. Кліті, що служать для спуску підйому людей, з коротких боків повинні мати двері або надійно зачинятися на засів зовні. Висота верхньої кромки дверей та інших огорож над рівнем підлоги кліті повинні бути не менш як 1,2м, нижньої кромки – не більш, як 150мм.

Вздовж довгих боків кліті повинні бути прикріплені поручні.

Кліті для спуску і підйому людей і противагою людських і вантажно-людських підйомних установок повинні бути обладнанні приладами, що призначенні для повільного гальмування та зупинки їх у випадку обриву підйомних канатів. Привідна пружина парашута кліті повинна огороджуватися забезпеченим кожухом.

Уповільнення при гальмуванні порожніх клітей парашутами не повинне перевищувати 50 м/с, при гальмуванні клітей з максимальною кількістю людей повинне бути не менш як 6 м/с.

Випробування парашутів повинні проводитися не частіше одного разу за 6 місяців згідно з інструкцією для даного типу парашуту.

Парашутні прилади повинні замінюватися новими разом з заміною кліті, за виклточенням парашутів з гальмівними канатами, які повинні змінюватися не рідше ніж через 5 років від дня навішення.

Кількість людей в кожному з поверхів кліті, визначається із розрахунку 5 чоловік на 1м² корисної площі підлоги кліті.

§261. Допускається до завершення робіт по прохідці, заглибні, збійці і капітальному ремонту вертикальних виробок спуск та підйом людей ними в клітях без парашутних установок.

§262. Забороняється спуск та підйом людей в скіпи і в вантажених клітях за виклточенням випадків огляду і ремонту стовбура, проведення маркшейдерських робіт та аварійних випадків.

§263. Ремонт та огляд стовбура дозволяється проводити з даху не завантаженої кліті, скіпа або противаги зі спеціально обладнаним на ньому оглядовим майданчиком. При цьому люди повинні закріплюватися до підйомних канатів, елементами підвісного приладу, підйомної порожнини запобіжними ремнями, які через поясні, 6 міс. підлягають та підвергаютбся всім випробуванням на міцність.

§264. На діючих шахтах, що будуються, повинні бути особи, відповідальні за організацію спуску та підйому людей і вантажів. Ці особи повинні призначатися наказом по шахті.

Самостійна робота №19.

Тема 5.2.4. Загальні улаштування підйомних машин. Класи­фікація машин в залежності від діаметру. Станда­рти на підйомні машини.

Мета: розглянути улаштування підйомних машин, їх класифікацію, стандарти, на підйомні машини.. Прищіплення навичок самостійної роботи сту­дентів з літературою навчальною та довідковою.

Основні питання теми.

1. Загальні улаштування підйомних машин.

2. Класифікація машин в залежності від діаметру.

3. Стандарти на підйомні машини.

4. Органи навивання малих, середніх та великих підйомних машин.

Рекомендована література: [1] с. 272-280.

Методичні рекомендації.

При розгляденні цієї теми необхідно звернути увагу на основні елементи барабанів підйомних машин. В залежності від діаметру їх класифікацію. Призначення різноманітних підйомних машин в залежності від їх діаметру. Стандарти на підйомні машини.

Питання для самоперевірки.

1. Як влаштовані органи навивання малих підйомних машин?

2. Типи малих підйомних машин.

3. Як влаштовані барабани великих підйомних машин?

4. Типи великих підйомних машин.

5. Особливості підйомних машин з розрізним бараианом.

Тематичний контроль: Лабороторна робота № 15, Семінарське занятгя №5.

Опорний конспект

Циліндричні барабани. Підйомні машини виготовляють двох- і однобарабанні.

При двухбарабанних машинах кожний з барабанів обслуговує один канат (мал. 19.1 а). В установках з однобарабанною машиною барабан обслуговує обидва канати, причому при звиванні з барабана каната підйомної судини, що опускається, на його місце навивається канат судини, що піднімається, (мал. 19.1 б). Установки з циліндричними барабанами можуть бути як без врівноважуючого, так і з канатом, що врівноважує, що на мал. 19.1 показаний штриховою лінією.

У двухбарабанних машинах один з барабанів жорстко закріплений на валу — заклинений барабан, а інший може бути з'єднаний з валом або від’єднанний від нього — переставний барабан. Переставний барабан дає можливість регулювати розташування підйомних судин друг відносно друга, що необхідно при обслуговуванні декількох обріїв шахти, і спрощує операції навішення, зміни канатів і регулювання їхньої довжини. Для цього переставний барабан загальмовується і від’єднується від вала, а жорстко закріпленим барабаном повільно переміщається його канат.

Однобарабанна машина в порівнянні з двухбарабанною має меншу ширину і масу. Одинарний барабан може бути цільним і розрізним. При цільному барабані регулювати розташування підйомних судин складніше в порівнянні з розрізним. При розрізному барабані ця операція проводиться так само, як при двохбарабанній машині.

Донецький машинобудівний завод (ДМЗ) ім. Ленінського комсомолу України випускає двохбарабанні і однобарабанні підйомні машини з діаметром барабанів 1,2; 1,6; 2; 2,6; 3 і 3,4 м. Машини з діаметром барабана 1,2; 1,6; 2м умовно відносяться до малих, а з діаметром 2,6; 3 і 3,4 м — до середнього. Зеландско-Краматорський машинобудівний завод (НКМЗ) ім. В. Й. Леніна випускає великі двохбарабанні і однобарабанні з розрізним барабаном підйомні машини з діаметром барабанів 4; 5 і 6м.

Малі підйомні машини призначені головним чином для роботи в шахті, середні — як для підземних установок, так і для установок на поверхні, великі — тільки для установок на поверхні.

ДМЗ випускає середні двохбарабанні підйомні машини типорозмірів 2х2,5х1,2; 2х3х1,5У; 2Ц-3,5х1,7А (у шифрах машин числами зазначена послідовно: кількість барабанів, діаметр барабана, м, і його ширина, м; У— посилена, Ц — циліндричні барабани; А — індекс моделі), а також однобарзбанні 1х2,5х2; 1х3х2У; Ц-3,5х2А. Двохбарабанна підйомна машина ДМЗ 2Ц-3,5х1,7А в своєї корінної частини (мал. 151) складається з вала 1 із зубцюватою муфтою 2, роликових дворядних сферичних підшипників 3, заклиненого на валу барабана 4, переставного барабану 5 із зубцюватим механізмом перестановки 6. Зовнішні лобовини 7 барабанів з гальмовими ободами 8 сварно-литой конструкції; маточини 9 литі, диск і гальмові ободи — з листової сталі, внутрішні лобовнни 10 — литі. Обичайка 11 — зварена з нарізанимн канавками для каната. Реборди 12 з’ємні зварені складаються з окремих сегментів і кріпляться до обичайки болтами. Зубцюватий механізм перестановки 6, вбудованнй у ліву лобовину 7, під дією пружин постійно знаходиться в зачепленні. Розчіплювання виробляється під дією стиснутого повітря, подаваємого в циліндри механізму перестановки. Точність регулювання положення судин 100...200 мм. Вмикання і вимикання механізму 6 дистанційне з пульта керування. Максимальне число шарів навивки на барабан — 3. Підйомна машина ДМЗ 2Ц-3,5х1,7А (мал. 19.2) для зручності транспортування по залізниці без розбирання має діаметр 3,4м. Вона складається з рами 6, корінної частини 2, редуктора 3. Електродвигунів 4, виконавчого органа гальма 10 з галь­мовими колодками 9 із прес-маси, гальмового приводу 7, панелі керування 8 гальма стопорного пристрою 1, апарата 5. Будинку і контролю ходу АЗК. Машина може бути правого чи лівого виконання. При правому виконанні редуктор і двигун розташовані праворуч від барабанів, якщо дивиться на машину з боку гальмового привода. Правий підйомний канат набігає на барабан зверху, лівий — знизу. Керування машиною виробляється з пульта, що не має механічного зв'язку з машиною і може встановлюватися в будь-якому зручному для керування місці.

Однобарабанні підйомні машини ДМЗ мають цільний барабан, в середині якого в кожної з лобовин розташована бобіна з електроприводом для розміщення на ній запасу каната, призначеного для випробування. Усі підйомні машини ДМЗ, як двохбарабанні, так і однобарабанні, виготовляють із двоступеневими однопривідними редукторами; машини Ц-3,5х2А й 2Ц-3,5х1,7А можуть бути також обладнані одноступеневими двох привідними редукторами.

Двохбарабанні машини НКМЗ типорозмірів 2Ц-4 Х1,8; 2Ц-4х2,3; 2Ц-5х2,4 і 2Ц-6Х2,4 конструктивно однакові, машини 2Ц-5х2,8; 2Ц-6х2,8; 2Ц-6х2,8У (У — посилена) — такої ж конструкції, але з деякою відмінністю в корінній частині. Машини 2Ц-5х2,8 і 2Ц-6х2,8У допускають тільки одношарову навивку каната на барабан, інші машини — як одношарову, так і двошарову. У шифрі машин із двошаровою навивкою каната після останньої цифри ставиться Д.

Підйомні машини 2Ц-4Х1,8; 2Ц-4Х2,3; 2Ц-5Х2,4; 2Ц-6Х2,4 мають одноступеневі двохпривідні редуктори. Ці машини забезпечуються асинхроннимидвигунами чи швидкохідними двигунами постійного струму. Машини 2Ц-5Х2,8; 2Ц-6X2,8; 2Ц-6х2,8У виготовляють без редукторів із приводом від тихохідних двигунів постійного струму.

Корінна частина підйомних машин 2Ц-4х1,8; 2Ц-4х2,3; 2Ц-5Х2,4; 2Ц-6Х2,4; (мал. 19.3) складається з вала 1 із зубцюватою муфтою 13, роликових дворядних сферичних підшипників 5, встановлених у розйомних корпусах 4, заклиненого 9 і переставного 6 зварених барабанів із внутрішніми кільцями твердості 7. На обичайках 8 нарізана канавка, крок якої залежить від діаметра каната. На лобовинах барабанів закріплені гальмові ободи 2, обичайки мають реборди 10. Заклиненний барабан 9 кріпиться до вала за допомогою маточини 11 і болтів, переставний барабан 6 установлюється на валу на підшипниках 12. За допомогою зубчатого механізму перестановки 5 барабан 6 з'єднується з валом 1 і від'єднується від нього. Підйомні машини НКМЗ типорозмірів 2Ц-4Х1,8; 2Ц-4Х2,3; 2Ц-5Х2,4 і 2Ц-6Х2,4 (мал. 19.4) складаються з корінної частини 1, редуктора 2, зубчатої 3 і пружинної муфти 4, електродвигунів 5, виконавчого органа гальмів 6, приводу гальмів 7, гальмового компресора 8 з повітрозбірником 9, пульта керування 10, панелі керування гальмом 11. апарата 12 завдання і контролю ходу АЗК, системи змащення 13, обмежника швидкості 14. Однобарабанні підйомні машини НКМЗ виготовляють таких типорозмірів: ЦР-4Х3/0,7; ЦР-5Х3/0,6; ЦР-6Х3/0,6 і ЦР-6Х3,4/0,6 (ЦР — циліндричттий розрізний барабан, числа (м): диаметр барабана, знаменник — ширина переставної частини барабану). Всі машини мають одноступеневі двохпривідні редуктори, за виключенням машини ЦР-6Х3,4/0,6, яка застосовується без редуктору з тихохідним двигуном постійного струму. Машини ЦР з своєю корінною частиною (мал. 19.5) мають пустотілий вал 1, обпираючийся на сферичні двохрядні роликові підшипники 2, заклинену частину барабану 3; закріплену на валу за допомогою ступиці 4 і болтів, переставну частину барабану 5, обпирающуся на роликові підшипники 6, з описанним нижче зубчатим механізмом перестановки 7. Барабан зварної конструкції з внутрішніии кільцями жорсткості. На обичайці 8 нарізані канавки для канату. На кінцях барабану маються реборди 9 і гальмові ободи 10.

Переріз барабану робиться так, щоб один з канатів навивався тільки на заклинену частику барабану, а другий — на обидві частини. При цьому, якщо підйомний сосуд другого канату знаходиться на нижній приймальній площадці, залишена на барабані частина канату не повинна переходити через розріз на заклинену частину барабану. При такому барабані один підйомний сосуд можливо переставити відносно другого на відстані, що необхідно для усунення витяжки канатів, при зміні і навісці їх.

На мал. 19.6 показаний зубчатий механізм перестановки барабану, який складається з зубчатого колеса 2, напресованого на вал машини, зубчатого вінца 2 ступиці переставного барабану і наружної зубчатої муфти 3 з внутрішнім зачепленням. Зачеплення муфти 3 з вінцом і колесом відбувається при розтисненні тарільчатих пружин 4. При подачі зжатого повітря в пневмоциліндри 5 пружини стискаються і вінец 2 виходе з зачеплення з муфтою. Зубчатий механізм перестановки може забезпечити точність регулювання довжини канату до 200 мм.

Данні про машини НКМЗ з циліндричними барабанами приведені в додатках 12 і 13 [Л.1].

Відповідно до ПБ відношення діаметру барабану ДБ або направляючого шкиву d_н.ш. до діаметру каната d_к установок на поверхні повинно бут не менше 79, а для підземних і прохідничих установок — не менше 60.

На людських і вантажнолюдських установках вертикальних шахт відповідно до ПБ навивання канату на барабан повинно бути однослойкою, тільки для вантажних установок на поверхні вона при двохбарабанних машинах може бути двохслойною і в підземних установках — трьохслойною. При багатослойній навивці канату: реборда барабану повинна виступати над верхнім шаром канату на 2,5 діаметра канату; футеровка барабану, також як і при однослойному навиванні, повинна мати нарізні канавки; за критичною ділянкою каната (чверть останнього витка нижнього ряду при переході на верхній ряд) ведеться посилене спостереження (облік розрізанних проволок) і через кожні 2 міс. він, пересувається на чверть витка.

При двохбарабаних машинах кожен з барабанів обслуговує тільки один канат, отже, на кожному барабані повинні розташуватись: 1) канат, довжиною рівний висоті підіймання Н (відстань від верхньої приймальної плошадки до нижньої по останньому горизонту); 2) канат для випробування довжиною l_и = 30...35 м; у випадку розташування цього канату на внутрішніх бабінах довжина його при визначенні ширини барабану не враховується; 3) витки терття n в. т для послаблення натягнення канату у місці його закріплення до барабану, при футерованих барабанах нефутеровамих барабанах

Самостійна робота № 20.