Запитання до самоперевірки:

1. На чому заснований титриметричний метод визначення суми поглинутих основ?

2. На які ґрунти цей метод не поширюється?

3. Пояснити методику відбору проб ґрунту.

4. Поясніть методику приготування витяжки із ґрунтів.

5. Якої концентрації готують розчини NаОН для титрування витяжки?

6. За якою формулою проводять розрахунки суми поглинутих основ?

7. Чи допустиме пропорційне збільшення маси проби та розчину НСІ?

8. Що таке ступінь насичення ґрунту основами і як вона визначається?

9. з якою метою проводиться визначення показника ступеня насичення ґрунту основами.

10. Що таке загальна ємність поглинання і як вона визначається?

Лабораторна робота № 12

Визначення хлоридів у ґрунті

Мета: навчитись визначати хлориди у засолених ґрунтах.

Обладнання та реактиви:

1. Мікробюретка на 5см³ 2-го класу точності за ГОСТ 20292-74;

2. Терези лабораторні загального призначення типу ВЛР-200г;

3. Посуд мірний лабораторний за ГОСТ 1770-74;

4. Вода дистильована за ГОСТ 6709-72;

5. Арґентум нітрат, ч.д.а. за ГОСТ 1277-75;

6. калій хромат, ч.д.а. за ГОСТ 4459-75.

Теоретичні відомості

Засоленими називають ґрунти, які містять у своєму складі таку кількість легкорозчинних солей, яка згубно впливає на сільськогосподарські рослини. До них належать: солончаки, солончакуваті ґрунти, солонці і солоді. До солончаків відносять ґрунти, які у верхній частіші профілю (0-30 см) містять понад 0,6% соди або 1% і більше хлоридів, або більше 2% сульфатів. При такій кількості солей ґрунт майже повністю втрачає родючість. За міжнародною систематикою ґрунтів до солончаків відносять ґрунти, які у верхньому горизонті (0-15 см) містять більше 1% солей. Ґрунти, які містять меншу кількість солей, називають солончакуватими.

За хімічним складом солей солончаки поділяють на хлоридні, хлоридно-сульфатні, сульфатні, содово-сульфатні та ін. Якісний склад солей зумовлює зовнішні ознаки солончаків. Серед них виділяють кіркові (високий вміст хлориду натрію), пухкі (сульфату натрію), мокрі (хлориду кальцію і магнію) і чорні (високий вміст соди).

ґрунтам південних і південно-східних посушливих районів власти­ве утворення високої концентрації легкорозчинних солей. Причиною засолення цих ґрунтів є, з одного боку, близькість мінералізованих підґрунтових вод і, з другого, сухість клімату, що сприяє через інтенсивне випаровування вологи по капілярах пересуванню легкорозчинних солей з глибоких горизонтів до по­верхневих шарів ґрунту. Засолення ґрунтів може відбуватися як у природних умовах, так і при невмілому зро­шуванні ґрунтів. Але так або інакше легкорозчинні солі, які нагромаджуються в ґрунті, при певному ступені їх концентрації стають шкідливими для рос­лин, і ґрунт внаслідок цього стає непридатним для вирощування на ньому сільськогосподарських культур. У таких ґрунтах різко зменшується кількість доступної для рослин вологи. В культурних рослин порушується мінеральне живлення і фотосинтез, знижується врожайність.

Ступінь засолення встановлюють, визначаючи вміст солей у водних витяжках.