Класифікація землекористувань та земельних власностей

Землекористування та землеволодіння розрізняють за формою, цільовим призначенням, термінами й умовами надання, за доступністю:

1) за формою:

а) індивідуальне;

б) громадське.

Індивідуальне базується всіх формах власності на землю (приватна, комунальна, державна). Землі переда­ються громадянам в приватну власність або в оренду із земель будь-якої форми власності.

У власність ділянки надаються для потреб, які приведенні у визначенні землеволодіння. Для зазначених цілей земельні ділянки можуть надаватися в оренду. Також в оренду громадянам можуть надаватися земельні ділянки для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Громадське землеволодіння і землекористування при­зна­чене для ведення сільського, лісового, водного господар­ства, здійснення підприємницької діяльності, про­мис­ло­вого виробництва, транспортного обслуго­ву­ван­ня тощо. Це землеволодіння та землекористування юри­дич­них осіб - підприємств, установ, організацій. Гро­мад­сь­ке землеволодіння та землекористування, як і інди­ві­дуальне, також базується на трьох формах власності.

На приватній формі - підприємства (як сільсько­господар­ські, так і несільськогосподарські), які сфор­му­вались на засадах приватної власності, але мають колективну форму господарювання.

На комунальній формі - комунальні підприємства різ­ної відомчої приналежності, які обслуговують інтереси меш­канців територіальної громади.

На державній формі - державні сільськогосподар­сь­кі, лісо-, водогосподарські підприємст­ва, науково-дослідні, навчальні та інші державні установи і організації, підприємства промисловості, транспорту, зв'язку, оборо­ни та інші несільськогосподарські державні установи і організації.

2) за цільовим призначенням (відповідають категоріям земель за цільовим призначенням):

а) сільськогосподарські;

б) лісогосподарські;

в) водогосподарські;

г) промисловості;

д) транспорту;

є) зв'язку;

є) енергетики;

ж) оборони;

з) природоохоронного призначення;

и) рекреаційного призначення;

і) історико-культурного призначення.

При виділенні земельної ділянки землекористувачам і зем­левласникам обов'язково визначають її цільове при­зна­чення та порядок використання. Це фіксується у право­встановлюючому документі, який посвідчує право на ділянку.

3) За термінами та умовами надання земельних ділянок:

а) постійні;

б) на умовах оренди.

Постійні - це володіння та користування зе­мель­ни­ми ділянками державної та комунальної власності без вста­новленого строку - безстрокове користування.

Безстроковість користування землею забезпечує стій­кість землекористувань.

Оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою.

Оренда може бути короткостроковою - до 5 років та довгостроковою - до 50 років.

4) за доступністю для користування:

а) загального користування - доступні для всіх без виключення осіб (землі загального користування населених пунктів, дороги, зони відпочинку тощо);

б) обмеженого користування - коли земельна ділянка закріплена за однією особою або групою осіб і має строго цільове призначення.

Формування нових землекористувань і землеволодінь відбувається за рахунок земель запасу та інших земле­користувачів і власників землі за проектами відведення земельних ділянок і передачі земельних часток (паїв) в натуру громадянам.

Підприємства, установи, організації та громадяни можуть бути позбавлені права власності на земельну ділянку, або права користування землею.

Тема 3	Право власності на землю
	Земельна ділянка як об’єкт права власності Суб’єкти права власності на землю Комунальна, державна, приватна та спільна власність на землю. Права та обов’язки власників земельних ділянок.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.