«Затверджую»
Викладач кафедри__________________________
__________________(підпис)
____________________(дата)
Конспект уроку
з всесвітньої історії, розроблений студенткою _____ курсу _______________ факультету _______________________________________ для проведення в _______ класі НВК № 8.
ТЕМА уроку: США у 1877-1900 рр.
МЕТА уроку: освітня: з’ясувати особливості соціально-економічного і політичного розвитку Сполучених Штатів Америки у даний період;
виховна: виховувати полікультурну компетентність, почуття поваги до іншої культури та держави;
розвиваюча: розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; працювати з історичними картами, документами та таблицями; аналізувати історичні події і робити власні обґрунтовані висновки.
Методи і прийоми роботи: робота з історичним документом, робота з картою та схемою, «мозковий штурм», розповідь учителя, бесіда, робота з проблемним питанням.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, карта США, таблиця, ілюстрації.
Література:
Бердичевський Я. М., Щупак І. Я., Морозова Л. В. Всесвітня історія: підруч. Для 9 кл. занальноосвіт. Навч. Закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2009. – 320 с.
Гісем О. В., Мартинюк О. О. Всесвітня історія. 9 клас: Підручник для загальноосвіт. навч. закл. / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк — Х.: Вид-во «Ранок», 2009. — 224 с.
Осмоловський С. О., Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: підр. Для 9 класів загальноосвіт. навч. закл. / Осмоловський С. О., Ладиченко Т. В. – К.: Генеза, 2009. - 240 с.
Хід уроку:
І. Організація класу.
Повідомлення теми, мети уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Бесіда.
Що характерне для політики Сполучених Штатів у даний період.
Які події у світі вплинули на зміну зовнішньополітичного вектору США.
За допомогою чого країна розширювала свою територію.
ІІІ. Мотивація навчання.
Впродовж 1803-1867 рр. територія США внаслідок захоплення територій індіанців і війн з Мексикою збільшилася в чотири рази. Країна мала вихід до двох океанів, стала найбільшою за територією і найвпливовішою державою континенту.
IV. Вивчення нового матеріалу.
Проблемне питання. США – батьківщина демократії чи колоніалізму.
Соціально-економічний розвиток США
Після війни за незалежність у США утворилися два великих економічних райони: Північ і Південь, які розвивалися по-різному.
Вчитель на карті показує територію США та північний і південний економічні райони.
А) Північ США
На рубежі XVIII-XIX ст. у США стався промисловий переворот, який розпочався з бавовняної промисловості. На півночі зростала фабрична промисловість, там було сконцентровано більшість найманих робітників. Частка США у світовому промисловому виробництві, яке було зосереджено майже повністю на півночі, зросла з 6% y 1820 p. До 15% у 1860 р.; країна займала вже 4 місце у світі за обсягом промислового виробництва. Водночас, велика частина 31-мільйонного населення була зайнята в сільському господарстві. На Півночі та Заході панували родинні ферми, які вели господарство власними силами, а продукцію збували на ринку.
Вчитель дає учням визначення терміну ферма.
Ферма – приватне сільськогосподарське підприємство на власній або орендованій землі, фермер – власник такого приватного сільськогосподарського підприємства.
Для ферм було характерне інтенсивне землеробство із застосуванням дешевої найманої праці іммігрантів та інших переселенців, широке використання сільськогосподарських машин і хімічних добрив.
Б) Південь.
На Півдні панувало плантаційне рабовласницьке господарство, засноване на рабській праці афроамериканців.
Африканців великими партіями завозили до Північної Америки ще з XVII ст. Їх використовували при вирощуванні бавовни, цукрової тростини, тютюну. Після набуття чинності з 1809 року закону про заборону ввезення рабів до США, їх завозили контрабандою. Конституції штатів Півночі, прийняті наприкінці XVIII ст. забороняли рабство, а рабовласники прагнули узаконити його на Півдні та на нових територіях.
В) Наростання конфлікту між регіонами.
Наявність рабовласництва підривала єдність економічної системи країни. Плантаційне господарство Півдня, орієнтоване на вирощування двох-трьох сільськогосподарських культур, працювало головним чином на експорт, а свої потреби у промислових товарах задовольняло за рахунок імпорту британських виробів. Орієнтація Півдня на експортну торгівлю гальмувало торгівлю між північними і південними штатами США. Товари, вироблені на Півночі, мали обмежений збут на Півдні. Британські товари «душили» національну промисловість. Високі темпи розвитку Півночі, застосування найманої праці на заводах та фермах вступали у протиріччя з використанням праці рабів на Півдні, низькою продуктивністю їх праці.
У 50-ті рр. збіднілі фермери і батраки вимагали земельні ділянки на Заході і добивалися заборони рабства на західних землях. Великі землевласники Півночі і плантатори Півдня виступали проти безкоштовної роздачі землі.
У першій половині XIX ст. на Півночі формувалися основи демократії, а на Півдні – основи олігархії. Рабовласники не хотіли відмовлятися від своєї політичної переваги у федеральних органах. На середину XIX ст. з 16 президентів США 11 були представниками і прихильниками рабовласницького Півдня. Збройний конфлікт Півночі і Півдня став неминучим.