Приклад змісту проекту землеустрою

Пояснювальна записка

1. Загальні відомості

1.1. Природні умови

1.1.1. Клімат

1.1.2. Рельєф

1.1.3. Ґрунтовий покрив

2. Розміщення виробничих будівель і споруд

3. Організація землеволодінь і землекористувань із виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури

4. Визначення типів і видів сівозмін

5. Сівозміни та чергування сільськогосподарських культур в них

6. Проектування полів сівозміни

7. Розробка плану переходу до прийнятних сівозмін

8. Висновки

9. Еколого-економічне обґрунтування проекту

Додаткові матеріали

Клопотання (заява) про розробку проекту землеустрою

Завдання на розробку проекту землеустрою

Дозвіл на розробку проекту землеустрою

Довідка територіального органу земельних ресурсів

Довідка землевласника (землекористувача)

- про наявність поголів‘я тварин

- про структуру посівних площ по __________

- про урожайність сільськогосподарських культур

Висновок територіального органу земельних ресурсів

Розпорядження (рішення) про погодження проекту землеустрою

Розпорядження (рішення, протокол) про затвердження проекту землеустрою

Правовстановлюючі документи суб’єкта господарювання

Правовстановлюючі документи на земельні ділянки

Лист контролю і коректури матеріалів (в архівному примірнику)

Графічні матеріали

Картограма аґровиробничих груп ґрунтів і крутості схилів

Картограма аґровиробничих підгруп і крутості схилів

План землекористування

Проект організації території

Креслення перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни

Додатки

Технологічна характеристика полів.

Тема 8	Особливості землеустрою на сучасному етапі
	Особливості сучасного землеустрою. Загальні закономірності розвитку землеустрою. Землеустрій як механізм реформування земельних відносин. Основні етапи реформування земельних відносин на сучасному етапі. Землеустрій на державному та регіональному рівнях. Землеустрій на місцевому рівні

За тривалий час соціалістичного землевпорядкування на­бу­ли практичного втілення два види землевпоряд­ку­ван­ня (міжгосподарське і внутрігосподарське) і дві основ­ні його форми (землевпорядкування колгоспів і землевпоряд­кування радгоспів).

Міжгосподарське землевпорядкування здебільшого стосувалося перерозподілу земельного фонду між його категоріями внаслідок відведення земель у користування (по­стійне або тимчасове). Домінуючим було внутрі­господар­ське землевпорядкування, спрямоване на обґрунтування організації використання земель колгоспів і радгоспів. З позиції сучасного землевпорядкування в Україні немає ще достатнього наукового обґрунтування цих понять. Однак з наукової точки зору термін „міжгосподарське землевпорядкування” асоціюється з тим, що домінуючим є впорядкування території між господарствами. Фактично ж відбувається лише встановлення меж з метою утворення, формування нових землекористувань. Тому цей вид робіт має зав­дан­ням сформувати, запланувати території для відповідних потреб та конкретних власників землі і землекористувачів.

Виходячи з цього, слід виділити, як вид земле­впо­ряд­ку­вання, територіальне планування землеволодінь, земле­ко­ри­стувань, завданням якого є формування їх території. Такий вид землевпорядкування розуміється саме як тери­то­рі­альне планування землеволодінь та землекористувань і в розвинутих зарубіжних країнах.

Стосовно внутрігосподарського землевпорядкуван­ня, то в сучасних умовах його тлумачення дещо змі­ню­ється у зв'язку з новими підходами до регулюван­ня земельних відносин. По-перше, це зумовлено тим, що на зміну колгоспам і радгоспам, які були об'єктом внут­рі­господарського землевпорядкування, прийшли інші типи господар­ських формувань: селянські (фермерські) господар­ства, товариства з обмеженою відповідальні­стю, сільськогосподарські кооперативи, дрібнотоварні селянські господарства тощо. По-друге, законодавчого закріплення набув такий вид земле­впо­ряд­кування, як земельно-господарський устрій (тобто зем­ле­впо­рядкування) населених пунктів, спрямований на впоряд­кування території в межах населених пунктів, перш за все міст.

Зрозуміло, що ці два види землевпорядкування спря­мо­вані на внутрішню організацію території земель сіль­сько­господарських підприємств і населених пунктів. І тому неправомірно ці види робіт іменувати як внутрі­господар­ське землевпорядкування, оскільки щодо міст мова йде не про господарства, а про земельні ділянки, масиви земель. Це - два різні види, які мають свої властиві їм форми.

Пропонується така модель сучасного земле­впо­ряд­куван­ня за видами і формами (табл. 1).

Загальні закономірності розвитку землеустрою

Землеустрою притаманні такі загальні закономірності:

1. землеустрій є складовою частиною суспільного способу виробництва. Разом з розвитком суспільного способу виробництва розвивається і землеустрій;

2. землеустрій має державний характер;

3. землеустрій розвивається у відповідності із завдан­нями народного господарства та земельного законодав­ства;

4. зміст і методи землеустрою постійно удосконалю­ються на науковій основі.

В Україні в даний час проводиться земельна реформа, ос­нов­ним завданням якої є забезпечення рівноправного функ­ціонування різних форм власності на землю (при­ват­на, комунальна, державна) та різних форм господарю­ван­ня на землі, створення умов для відновлення господаря-власника на землі. Це дасть можливість не ли­ше подолати кризові явища в сільському господарстві, спад виробництва, але й забезпечити його розширене від­тво­рення. Земельна реформа є складовою частиною загальної економічної реформи, необхідною умовою для формування ринкових відносин в державі.