Пасовищне використання кормових угідь

Випас худоби забезпечує значну економію в затратах праці на виробництво кормів у порівнянні з сінокосінням.

Але пасовище має і негативну дію на розвиток рослин, а значить і на урожайність. При випасі взаємодіють три основні фактори: тварини, рослини і ґрунт. Тварини об'ї­да­ють і притоптують траву, а також ущільнюють, розпо­ро­шують і водночас удобрюють ґрунт. Якщо випас не ре­гу­лювати, то це призведе до зрідження травостою, зни­жен­ня його урожайності.

Правильний випас - це випас, який відповідає трьом вимогам:

1. випасання травостою проводиться тільки при до­сяг­ненні ним стадії пасовищної стиглості (висота 15-20 см);

2. випасання проводиться в стислі строки (3-5 днів). Чим менший цей строк, тим краще для травостою;

3. худоба не повинна знаходитись на пасовищі з тра­во­стоєм, випасеним до мінімально допустимої висоти (5-6 см).

Такі вимоги дотримуються на культурних пасовищах - кормових угіддях з високопродуктивним і цінним у кор­мовому відношенні травостоєм, яке зберігається в тако­му стані тривалий час. На культурних пасовищах ор­га­нізовується загінна система випасання. На пасовищах проектуються гурти та загони чергового випасання. Кожен загін розрахований на випас худоби на протязі 3-5 днів. Після випасання травостою в одному загоні ху­до­ба переходить на інший. Закінчивши випас в остан­ньо­му загоні, худоба повертається на початковий загін, на якому трава вже встигла відрости, тобто досягти пасо­вищ­ної стиглості.

Сінокісне використання кормових угідь

Сінокісне використання забезпечує кращі умови про­ро­стання і розвитку рослин ніж при вільному випасі. Ско­шу­вання трави проводять лише один-два рази за весь пе­рі­од вегетації. Після скошування залишається стерня, тра­востій не вибивається худобою. Це забезпечує по­рів­ня­но вищу продуктивність сінокосів, ніж випасів.Продуктивність природних сінокосів невисока (15-20 ц сіна з 1 га). Основними шляхами підвищення про­дук­тив­ності сінокосів є:

• створення нового травостою шляхом оранки і посіву сумішок багаторічних трав;

• систематичне внесення органічних і мінеральних добрив; ї

• знищення бур'янів та догляд за травостоєм і поверхнею.

Сінокісно-пасовищне використання кормових угідь

При змішаному використанні угідь є можливість по­єд­нати переваги пасовищної та сінокісної системи. При цьо­му продуктивність підвищується на 30-40 %, трави кра­ще зберігаються.

Основні принципи використання земель

Використання земель - це науково обґрунтована ком­п­лексна система повного, ефективного, розумного і впо­рядкованого використання кожної ділянки землі від­по­відно до цільового призначення з метою створення умов для життя і діяльності людей, розміщення засобів ви­роб­ництва, охорони та поліпшення земель.

Раціональне використання земель - це значить науко­во обґрунтоване, розумне використання з усіх точок зору: цільового використання, ефективності, охорони і поліпшення.

Виділяють п'ять основних принципів використання земель.

1) Пріоритет сільськогосподарського використання земель. Необхідною умовою дотримання цього принци­пу є наявність в ґрунті родючого шару, його якість, які ви­зна­чають ступінь придатності земель для сільсько­господар­ського виробництва.

Є землі, які придатні для сільськогосподарського ви­ко­ри­стання після проведення меліорації (осушення, зро­шен­ня, культуртехнічні роботи). Є території, які придатні для продуктивного використання, але ефективність їх ви­ко­ри­стання незначна. Є землі, які не використовуються і не можуть бути використані як продуктивні землі.

2. Висока ефективність використання продуктивних земель. Дотримання цього принципу досягається засто­су­ван­ням оптимальної структури посівних площ, сучасних тех­нологій в сільськогосподарському виробництві, ра­ціо­нальної організації території і сільськогосподарського ви­роб­ництва, впорядкування території.

3. Забезпечення збалансованого кругообігу органіч­них речовин в ґрунті. Органічна речовина (гумус) є дже­релом енергії ґрунту, без органічної речовини ґрун­ту, як живого організму, немає.

Гумус - це комплекс розкладених і полімеризованих ор­ганіч­них сполук. Органічні речовини постійно посту­па­ють в ґрунт за рахунок віджитої маси рослинних реш­ток, що залишаються в ґрунті, а також за рахунок вне­сен­ня органічних добрив. Баланс гумусу може бути позитив­ним, нейтральним і негативним.

Позитивний баланс - коли маса органічної речовини, яка добавилась в ґрунт, більша маси втраченої (бага­то­річ­ні трави).

Нейтральний баланс - коли надходження і втрати ор­га­ніч­ної речовини ґрунту рівні між собою (зернові і зерно­бобові).

Негативний баланс - коли щорічні втрати органічної ре­чо­вини переважають її надходження (просапні куль­ту­ри - картопля, коренеплоди).

2. Охорона земель. Під охороною земель розуміють збе­реження їх від негативного впливу як природних про­цесів, так і господарської діяльності людини. До них відносяться: ерозія ґрунтів, заболочення, засолення, по­гір­шення культуртехнічного стану, радіоактивне за­бруд­нення. В Україні 17,2 млн. га ерозійно небезпечних сіль­сь­ко­господарських угідь, що складає 45,2 % їх загаль­ної площі.

3. Поліпшення земель. В силу природно-історичного про­цесу ґрунтоутворення, певні території мають низьку при­родну родючість ґрунту внаслідок недостатньої по­туж­ності (висоти) гумусового шару, низького вмісту гу­му­су, несприятливого водного режиму, які лімітують їх про­дуктивність.

Раціональне використання угідь повинно передбачати по­стійне поліпшення сільськогосподарських угідь шля­хом проведення меліорації, гідротехнічних, хімічних та куль­тур­технічних заходів.

За всю світову історію землеробства людина вивела з ладу, перетворила в пустелі та малопродуктивні землі 1,4 млрд. га земель.

Тема 7	Проектування - основа землеустрою
	Поняття землевпорядного проекту. Класифікація проектів. Види і характеристика проектів, що використовуються при землевпорядкуванні. Стадійність землевпорядного проекту.