3. Документальне оформлення і облік виїзної торгівлі

З метою збільшення товарообігу багато торговельних підприємств застосовують такий різновид торгівлі, як виїзна торгівля.

Виїзна торгівля – це торговельна діяльність, яка здійснюється за межами стаціонарної торговельної точки (пункту роздрібного продажу товарів) з використанням різних пристосувань (автомагазини, лавки-причепи, автоцистерни тощо).

Здійснення виїзної торгівлі потребує обов’язкового придбання патенту.

У торговому патенті, який купується для продажу товарів в автомагазинах та інших транспортних засобах пересувної торговельної мережі, робиться запис «виїзна торгівля». Такий торговий патент видається за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності і є дійсним на всій території України.

У роздрібній торгівлі через виїзну торгівлю, що здійснюється за межами стаціонарних приміщень і не підключена до мережі електроживлення та за межами роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках (за виключенням розміщених на територіях магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу, а також засобів пересувної торговельної мережі, які підключені до мережі електроживлення) річний обсяг яких не перевищує 200 000 грн, розрахункові операції дозволено проводити без застосування РРО з використанням РК і КОРО.

При виїзній торгівлі дуже важливо дотримуватися правил оприбуткування виручки, встановлених НБУ.

Якщо виїзна торгівля здійснюється в межах населеного пункту, де підприємство зареєстроване, у продавців є можливість до кінця робочого дня повертатися до офісу, то РРО або РК оприбуткуванням виручки вважається здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК і зі складанням того самого дня звітів у Книзі обліку розрахункових операцій та оформлення готівки у встановленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Отриману готівку касир повинен здати до денних або вечірніх кас установ банку, підприємств поштового зв’язку або передати інкасаторам у розмірі, що перевищує встановлений підприємству ліміт каси.

Слід зазначити, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони надійшли до кас підприємств сфери торгівлі, які не мають домовленості з установою банку на інкасацію чи здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку при проведенні розрахунків із застосуванням РРО (із зафіксованим чином надходження коштів) наприкінці робочого дня та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих установ банків не пізніше наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) та підприємства.

Якщо аналогічна ситуація виникає на підприємствах, які при проведенні готівкових розрахунків використовують прибуткові касові ордери або РК, що містять розрахункові квитанції, і точний час надходження готівки неможливо зафіксувати, то така готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, не більше ніж чотири рази за місяць. При постійному надходженні готівки до каси підприємств наприкінці робочого дня і відповідному перевищенні ліміту каси керівництво підприємства повинно звернутися до обслуговуючих установ банків щодо перегляду строків здавання готівкової виручки та ліміту каси.

Також не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств (тих, що не мають домовленості на інкасацію та здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку) у вихідні і святкові дні та здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих установ банків наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) та підприємства.

Якщо виїзна торгівля здійснюється в позаробочий час (ввечері, у вихідні та святкові дні) і здати готівку до каси підприємства не можливо, оскільки бухгалтерія не працює, то готівка вважається оприбуткованою, якщо вона проведена через РРО або РК у день її фактичного надходження і не пізніше наступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням відповідних документів.

Якщо ж підприємство відрядило своїх працівників (які не повернуться додому протягом кількох днів) торгувати з машини в іншу область України, то у разі домовленості з банком виручку можна буде здавати до його каси один раз на 5 днів. Тільки після оприбуткування готівки у касі та оформлення необхідних документів її можна використати для потреб підприємства (видати на відрядження, на оплату праці тощо).

Виїзну торгівлю можна здійснювати по-різному: торгувати у своєму місті чи поїхати до іншого; для доставки товару до місця торгівлі можна скористатися власним автомобілем чи найняти його у стороннього підприємства; заробітна плата продавцю може нараховуватися як відсоток до вартості реалізованого товару чи становити жорстку «ставку». Всі ці особливості бухгалтер повинен враховувати при відображенні в обліку операцій зі здійснення виїзної торгівлі.

При цьому до складу витрат на збут, зокрема, відносяться:

1) оплата праці і комісійна винагорода продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

2) витрати на передпродажну підготовку;

3) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

4) витрати на транспортування товарів, транспортно-експедиційні послуги, пов’язані з транспортуванням товарів;

5) інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Ринковий збір, який сплачують при здійсненні виїзної торгівлі, обліковуватиметься не на рахунку 93 «Витрати на збут», а на рахунку 92 «Адміністративні витрати». Якщо торгівлю здійснюють на території ринку, то, крім ринкового збору, як правило, сплачують ще й суму «за місце», ці витрати відносяться до витрат на збут.