Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими (консекутивними)

Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Вони вводяться сполучниками ut (що), ut non (що не). Таке ut називається ut consecutīvum (що наслідкове).

У головному реченні на наслідок можуть вказувати відповідні вказівні займенники зі значенням „такий” чи вказівні прислівники зі значенням „так”, „стільки”, „до такої міри”: hic, haec, hoc – такий, а, е; iste, ista, istud – такий, а, е; ille, illa, illud, is, ea, id, idem, eădem, idem – такий, а, е; tantus, a, um – такий, а, е (за кількістю); talis, e – настільки важливий, а, е, такий, а, е (за якістю); hic – тут; ibi, istic, illic – там; ibīdem – там же; ita, sic – так; eiusmŏdi – так само; adeo – до того; tantopĕre – настільки, до такої міри; tam – так, настільки.

Однак відповідні вказівні слова можуть бути відсутні. Якщо вони присутні, тоді ut перекладається „що”, а якщо відсутні – „так що”.

Умовний спосіб вживається відповідно до правила consecutio tempŏrum.

Perfectum, plusquamperfectum і coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse в кон’юнктиві хоч і можливі, однак, вживаються рідко, оскільки наслідок відбувається переважно одночасно із дією головного речення.

У підрядних наслідкових реченнях присудок стоїть здебільшого в praesens або imperfectum coniunctīvі.

Tanta est vis veritātis, ut se ipsam sua claritāte defendat. – Сила істини такова, що вона сама себе захищає своєю ясністю.

Tanta vis probitātis est, ut eam in hoste etiam diligāmus. – Така велика сила чесності, що її любимо навіть у ворога.

Orpheus tam dulce cantāvit, ut anĭmam dei tangĕret. Орфей настільки солодко заспівав, що схвилював душу бога.

Epaminondas adeo fuit veritātis dilĭgens, ut ne ioco quidem mentirētur. – Епамінонд настільки любив правду, що навіть під час жарту не обманював.

Складнопідрядні речення з підрядними пояснювальними (ut (quod) explicatīvum)

Підрядні пояснювальні речення уточнюють або заміняють підмет головного речення, розкривають або пояснюють його зміст. За значенням – близькі до підрядних наслідкових. Вони вводяться сполучником ut (quod) – що, який має назву ut (quod) explicatīvum (що пояснювальне).

Ut explicatīvum вживається:

1. після дієслів зі значенням „старатися, добиватися, дозволяти” у пасивному стані: permittĭtur – дозволяється, fit – трапляється, fiĕri non potest – не може трапитися, relinquĭtur – залишається, sequĭtur – випливає;

2. після безособових дієслів: accĭdit – трапляється, contingit – вдається, est – буває, restat – залишається, placet – подобається, con-vĕnit – вирішується;

3. після деяких зворотів, які складаються з іменників чи прик-метників середнього роду з дієсловом est: mos est, consuetūdo est – є звичка, lex est – є закон, in eo res est – справа дійшла до того, proxĭ-mum est – є найближче та ін.

У підрядних пояснювальних реченнях з ut explicatīvum вживається praesens coniunctīvі після головних часів, imperfectum coniunctīvі – після історичних.

Persaepe accĭdit, ut utilĭtas cum honestate certet. – Дуже часто трапляється, що вигода змагається з чесністю.

Persaepe accidebat, ut utilĭtas cum honestate certaret. – Дуже часто трапляється, що вигода змагалася з чесністю.

Relĭquum est, ut ego mihi consŭlam. – Залишається мені потурбуватися про себе.

Consŭli permissum est, ut duas legiōnes scribĕret. – Консулу було дозволено сформувати два легіони.

Fiĕri potest, ut errem. – Може статися так, що я помиляюсь.