Imperatīvus futūri від дієслова esse:

Pers.	Singulāris		Plurālis
2.	esto	будь	estōte	будьте
3.	esto	нехай буде	sunto	нехай будуть

Censōres bini sunto.  Нехай будуть два цензори.

Деякі дієслова мають тільки imperatīvus futūri actīvi: scio, scīre (знати) – scito (знай), scitōte (знайте); memĭni, meminisse (пам’ятати) – memento (пам’ятай), mementōte (пам’ятайте).

Вправи

І. Утворіть від 1-ої особи однини неозначену форму дієслів:

affirmo 1, impero 1, procuro 1, sto 1, veto 1, abstineo 2, debeo 2, deleo 2, habeo 2, maneo 2, ago 3, colo 3, corrigo 3, credo 3, depono 3, gero 3, convenio 4, custodio 4, erudio 4, finio 4, scio 4.

II. Визначте за інфінітивом дієвідміну поданих дієслів:

salvēre, sperāre, spirāre, tacēre, valēre, vetāre, vidēre, vivĕre, errāre, iurāre, separāre, nocēre, valēre, petěre, vincěre, punīre, servīre, servāre, mittěre, erudīre, corrumpěre, discěre, orāre, reperīre.

III. Визначте граматичні форми дієслів (особу, число, час):

taceo, laborat, scribis, usurpant, studēmus, clamas, ducĭtis, protegis, dividĭtis, vendo, vetat, definīmus, consentit, agis, credunt, sperāte!, noli clamāre!, vide!, fide ! valēmus, nolīte festināre!

IV. Утворіть наказову форму теперішнього та майбутнього часу:

porto 1, rogo 1, gaudeo 2, rideo 2, cognosco 3, facio 3, rego 3, audio 4, finio 4.

V. Перекладіть на рідну мову:

1. Postulāmus. 2. Bene facĭte, quod facĭtis. 3. Ut sentio, ita dico. 4. Cur male discunt. 5. Nihil habet. 6. Fac quod dico. 7. Qui honeste vivit, bene vivit. 8. Si interrogāmus respondēte! 9. Si narro audīre debētis. 10. Semper bene laborāre debēmus. 11. Qui scribit, bis legit. 12. Quid times ? 13. Audīte multa, dicĭte pauca. 14. Bene lego, sed male scribo. 15. Quod facis, bene fac! 16. Si vales, bene est, ego valеo. 17. Bene discĭte. 18. Dum docēmus discĭmus. 19.Qui bene audit bene discit. 20. Bene discĕre debēmus. 21. Laborāre debētis. 22. Quo vadis?  23. Cur male legĭtis?  24. Semper sperāre licet. 25. Nihil audīmus.

VI. Визначте від яких латинських слів походять українські запозичення:

формувати, аплодувати, ілюмінувати, ігнорувати, тероризувати, консервувати, демонструвати, мігрувати, мілітаризувати, демілітаризувати, демобілізувати, сервірувати, адмініструвати.

VIІ. Визначте, які слова походять від латинських дієслів:

adminіstrāre, gubernāre, laborāre, studēre, docēre, conservāre, servāre, servīre, finīre, donāre, curāre, respondēre, refrigerāre, transportāre, praesiděre, licěre, sanāre, aspirāre.

Самостійна робота: Займенники // Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латинська мова. Підручник. – С. 27-30, 31-32, 33 текст, впр. 2, 3, 4. 4 год.

Заняття 3. Nomen substantivum (іменник). Declinatio 1-2

План:

1. Граматичні категорії іменника.

2. Іменники І відміни.

3. Іменники ІІ відміни.

4. Відмінювання дієслова esse (бути).

5. Порядок слів у латинському простому реченні.

І. Граматичні категорії іменника

1. Genus (рід)

masculīnum (m) – чоловічий

feminīnum (f) – жіночий

neutrum (n) – середній

Рід іменника перевіряємо за словником. Родова ознака іменника у латинській та в українській і російській мовах може не збігатися.

Наприклад: liber, bri (m) – книга, lex, legis (f) – закон

Для деяких іменників рід визначається за значенням. Так, до чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі, річок, вітрів, місяців: domĭnus, i (m) –хазяїн, agricŏla, ae (m) – землероб. До жіночого роду належать назви осіб жіночої статі, дерев, країн та островів: mater, tris (f) – мати, Eurōpa, ae (f) – Європа, laurus, i (f) – лавр. До середнього роду належать назви хімічних елементів, незмінні слова: Kalium, і (n), Cuprum, i (n).

У латинській мові є також імена спільного роду: aquĭla, ae (m,f) – орел, canis, is (m,f) – собака.