Іменні ознаки герундія:

Ґерундій відмінюється за другою відміною середнього роду однини. Він не має називного відмінка. Логічним називним відмінком ґерундія є infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану). Ґерундій має чотири відмінки: genetīvus, datīvus, accusatīvus, ablatīvus.

legěre 3

Gen. leg-end-i читання

Dat. leg-end-o читанню

Acc. ad led-end-um для читання

Abl. leg-end-o читанням

Дієслівні ознаки герундія:

Герундій зберігає деякі ознаки дієслова: керує тим відмінком, що й дієслово, від якого він утворений. Означенням при герундії виступає прислівник. Наприклад: Gutta cavat lapidem non vi, sed saepe cadendo.

Герундій cadendo (Abl.) визначається прислівником saepe. – Крапля точить камінь не силою, а частим падінням. Ґерундій не має часів і пасивного стану, значення його – активне.

На українську мову герундій перекладається :

1) неозначеною формою дієслова:

Ars legendi libros. Уміння читати книги ;

2) віддієслівним іменником (з прийменником і без нього) ;

Ars amandi – мистецтво кохання

Homo natus est ad agendum. – Людина народжена для діяння.

3) дієприслівником : Docendo discĭmus. – Навчаючи, вчимося.

3. Gerundīvum або participium futūri passīvi (дієприкметник майбутнього часу пасивного стану) – це віддієслівний прикметник, що має значення повинності, необхідності у пасивному стані. Він утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -nd для дієслів І-ІІ дієвідмін та -end ІІІ-ІV дієвідмін і родових закінчень І-ІІ відміни us, a, um:

I lauda-nd-us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід хвалити

II doce-nd- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід навчати

III scrib-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід писати

IV muni-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід укріпити

Герундів може вживатися

1) як означення: officium agendum – виконуваний обов’язок; Ґерундив як означення узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку і, як правило, не виражає повинності, необхідності. Він перекладається віддієслівним іменником із прийменником „для” або без нього чи неозначеною формою дієслова.

2) як іменна частина складенного присудка.

Якщо при герундіві, який є іменною частиною присудка, немає прямого додатка, то герундив ставиться у формі середнього роду однини:

Omnĭbus laborandum est. – Всім треба працювати.

Якщо при герундиві є прямий додаток, тоді конструкція герундива з допоміжним дієсловом esse утворює описову дієвідміну пасивного стану, яка виражає необхідність , повинність і перекладається за допомогою слів:

„слід”, „треба”, „необхідно”.

Liber mihi legendus est.

1) Мені треба читати книгу.

2) Книга мусить бути прочитана мною.

Діюча особа при герундиві виражається давальним відмінком:

Pacta sunt civitatĭbus servanda. – Державам слід дотримуватись угод.