Тема 2. Безробіття в перехідний період

Заняття 2

План

1. Сутність безробіття та його види.

2. Оптимальне безробіття.

3. Статистичні показники безробіття та методи їх розрахунку.

4. Соціально-економічні наслідки безробіття та заходи по його зниженню.

Література:

Основна: 2,4,5,6,7,8,12,15,16,19,24,25.

Додаткова: 32,40,41,42.

Теми рефератів

1. Проблеми безробіття та рівня життя населення України.

2. Регіональні особливості безробіття в Україні.

3. Проблеми жіночого безробіття в Україні.

4. Напрямки зниження рівня часткового безробіття в Україні.

5. Напрями соціального захисту безробітних в Україні.

6. Механізм надання допомоги по безробіттю.

Розглядаючи сутність безробіття, перш за все, слід уяснити, що це така соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якою частка активних працездатних громадян не можуть знайти роботу, яку вони здатні виконати.

Визначення безробітних за методологією МОП відрізняється від прийнятого у вітчизняній практиці, на що студентам треба звернути увагу.

Функціонування ринкової економічної системи, що спирається на принципи вільного вибору і носіїв (власників робочої сили) і її споживачів, виявляється найбільш ефективним в умовах існування певного резерву трудо-активного населення. Отже, резерв робочої сили, що забезпечує можливість швидкого міжрегіонального і міжгалузевого перерозподілу робочої сили відповідно до коливань попиту і обумовлених ними коливань попиту виробництва на робочу силу, є природним безробіттям.

Треба детальніше зупинитися на різновидах природного безробіття, а саме фрикційного, пов’язаного зі зміною місця роботи і інституційного, що продовжується системою організації регіональної економіки, насамперед, правовою системою.

Слід підкреслити, що головною ознакою фрикційного безробіття є його короткостроковість: зазвичай тривалість фрикційного безробіття не перевищує 4-5 тижнів. В США, наприклад, наприкінці 80-х років при загальному рівні безробіття 5,5-6,5% приблизно половина була без роботи менше ніж 5 тижнів.

В Україні фрикційне безробіття відіграє відносно незначну роль у формуванні загальних масштабів незайнятості.

Інституційне безробіття, або безробіття очікування, існує тільки в зареєстрованій формі, оскільки воно так чи інакше пов’язане з виплатами соціальної допомоги.

Продовженням фрикційного є структурне безробіття з його різновидами: регіональне, статево-вікове, технологічне, професійно-кваліфікаційне. Студентам слід охарактеризувати кожний означений різновид і розкрити його сутність. Більш детально треба зупинитися на такій важливій проблемі для України, як приховане безробіття; вказати основні його причини, форми, напрямки зниження.

Аналіз економічних показників дає можливість оцінити втрати від неповного використання ресурсів праці внаслідок безробіття. Студентам слід звернути увагу на закон Оукена, згідно з яким щорічний приріст реального валового національного продукту приблизно на 2,7% утримає кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два процентних пункти приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один процентний пункт. Із цього закону випливає, що певні темпи приросту ВНП необхідні для того, щоб утримувати норму безробіття на попередньому рівні. Це пояснюється тим, що оскільки продуктивність праці постійно зростає, то, щоб зайняти ту саму кількість працівників за інших однакових умов, слід розширювати виробництво. З цих причин щорічно певна частина реального ВНП повинна використовуватися для створення нових робочих місць, здатних стримувати безробіття.

Слід відзначити, яку норму природного безробіття приймає сучасна теорія зайнятості і ринку праці. Уряди всіх країн докладають зусиль, щоб досягти зниження рівня безробіття нижче за природний і тому вводиться ще одне поняття “оптимальне безробіття”, рівень якого нижчий за природний.

Розкриваючи третє питання теми, слід навести статистичні показники безробіття та методи їх розрахунку. Використовуючи матеріали статистичної звітності, студентам слід охарактеризувати загальну чисельність безробітних в Україні, проаналізувати середню тривалість безробіття, рівень безробіття і порівняти їх з аналогічними показниками в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Розглядаючи останнє питання теми, студенти повинні пам’ятати , що при дослідженні економічних наслідків безробіття доцільно виділити три рівня: національний, підприємництва, людини. Більш детально треба зупинитися на національному рівні і після розглядання наслідків безробіття, увагу слід приділити заходам щодо зниження рівня безробіття.

З метою уникнення безробіття необхідно використовувати засоби як довготермінового, так і кон’юнктурного (короткотермінового) характеру.

До заходів першого роду можна віднести:

1. Використання гнучкої системи сполучення професійної підготовки та перепідготовки із зайнятістю.

2. Активна інвестиційна політика по створенню додаткових нових робочих місць.

3. Збільшення розмірів пенсій за віком та інвалідністю (тоді відпаде необхідність для таких осіб вторинної зайнятості).

4. Широке використання різних форм вторинної зайнятості.

5. Сприяння міграції працездатного населення на роботу за межі регіону.

Серед заходів кон’юнктурного характеру пом’якшення безробіття слід відмітити такі:

1. Розвиток додаткової зайнятості, індивідуальної трудової діяльності.

2. Заохочення створення підприємств малого бізнесу.

3. Розвиток позаміського фермерства.

4. Дострокове (на 1,5 – 2 роки) відправлення працівників на пенсію.

Політику на ринку праці по зниженню безробіття можна розглянути з двох точок зору:

1. Політика формування попиту на робочу силу:

• збереження та створення робочих місць на діючих підприємствах;

• створення нових робочих місць на основі розвитку підприємництва;

• організація оплачуваних громадських робіт;

• створення робочих місць для осіб з обмеженою можливістю використання трудового потенціалу.

2. Політика формування пропозиції робочої сили:

• навчання працівників;

• перенавчання і підвищення кваліфікації;

• регулювання тривалості робочого часу;

• регулювання міграційних процесів.

Крім заходів активної політики держави по зниженню безробіття, існують також заходи, які передбачають сприяння незайнятим громадянам у поновленні їхньої трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

- виплата стипендій у період професійної підготовки або перепідготовки і зарахування цього періоду до загального і безперервного трудового стажу;

- виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю;

- надання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім’ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Особливо слід звернути увагу на страхування на випадок безробіття. У 2000 р прийнятий Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, який набрав чинності з 1.01.2001 р.

Студенти повинні ретельно вивчити цей Закон, який передбачає низку заходів на випадок безробіття, зокрема управління страхуванням, кошти страхування, матеріальне забезпечення, нагляд, обов’язки та відповідальність у сфері страхування.

Підводячи підсумки заняття, треба звернути увагу на дію цього Закону на сучасному етапі, необхідність його удосконалення.

ТЕМА 3. Гнучкий ринок праці

Заняття 3

План

1. Поняття жорсткості та гнучкості ринку праці.

2. Гнучкі організаційні форми зайнятості.

3. Нестандартні режими робочого часу.

4. Гнучкість витрат на робочу силу.

5. Організаційно-правові аспекти жорсткості ринку праці в Україні.

Література:

Основна: 14,15,16,23.

Додаткова: 28,35,36,38,41.

Теми рефератів

1. Державне регулювання жорсткості ринку праці в Україні.

2. Фірми тимчасового найму в системі працевлаштування та підвищення конкурентоспроможності робочої сили.

3. Гнучкі форми зайнятості як фактор пристосування фірм до економічних змін.

4. Гнучкість витрат на робочу силу в Україні.

5. Використання гнучких режимів робочого часу на підприємствах України.

Проблема співвідношення гнучкості та жорсткості ринку праці є досить актуальною як для України, де ринок праці лише проходить період свого становлення, так і для індустріально розвинених країн, які активно використовують гнучкість у реальній дійсності.

Студентам слід уяснити, що гнучкий ринок праці має великі можливості та необмежені перспективи розвитку і дає змогу без додаткових витрат краще використовувати робочий час та виробничі потужності.

Розглядаючи перше питання теми, необхідно дати характеристику жорстокого ринку праці, пояснити його жорстокість дією окремих груп факторів. Поряд з тим слід охарактеризувати гнучкий ринок праці, виділити його характерні риси, підкреслити його переваги перед ринком жорстким.

Особливу увагу слід звернути на запровадження конкретних заходів, які використовуються у країнах з розвиненою ринковою економікою для посилення гнучкості ринку праці. Це, наприклад, такі, як: скасування жорстких правил регулювання найму та звільнення працівників; послаблення ролі профспілок під час проведення переговорів роботодавців з найманими працівниками; зменшення сфери державного регулювання зайнятості; децентралізація в області укладання колективних договорів; обмеження різних систем соціального забезпечення і страхування трудящих; стимулювання використання нестандартних форм зайнятості й режимів робочого часу та інші.

Використанням гнучких форм зайнятості можна розв’язати кілька дуже важливих проблем ринкової економіки: можливість вибору працездатному населенню між робочим часом та відпочинком; можливість допомогти підприємцям маніпулювати кількістю та якістю робочої сили; розв’язування проблем праці жінок, пенсіонерів, студентів; збільшення чисельності зайнятих, не збільшуючи при цьому числа робочих місць.

Отже, гнучкі форми зайнятості та режими робочого часу відіграють роль буферної зони між зайнятим і незайнятим населенням.

Виходячи з цього, в контексті гнучкого ринку праці необхідно виділити неповну зайнятість і звернути увагу на типові риси, які притаманні їй, та ряд особливостей, які вона має в Україні.

Нині поширеною є вторинна зайнятість, якій треба приділити увагу й розкрити її особливості в Україні.

Однією з форм нестандартної зайнятості є робота за тимчасовими, строковими контрактами, сутність яких треба розглянути.

Окремий вид тимчасових робіт – випадкові роботи, на які студентам слід звернути увагу.

До категорії нестандартної зайнятості в сучасних умовах відносять самозайнятість, яка дає людині значну свободу дій, можливість проявити себе і отримувати доходи відповідно до кількості і якості витраченої фізичної і розумової праці, комерційного ринку і вкладеним капіталом. МОП надзвичайно високо оцінює перспективи і можливості самозайнятості.

Студентам слід охарактеризувати самозайнятість в Україні, перспективи її розвитку.

Розглядаючи третє питання теми, слід мати на увазі, що до нестандартних режимів робочого часу відносяться: скорочений робочий тиждень, поділ робочого місця між двома працівниками, гнучкий робочий рік, стиснутий робочий тиждень, гнучкі графіки робочого часу.

За даними статистики західних країн зараз приблизно 30-35% зайнятих працюють у нестандартних режимах робочого часу.

Можливість застосування режимів неповного робочого часу визначається з двох позицій – технологічного процесу і виробничих відносин на певній виробничій дільниці. З точки зору технологічного процесу найбільш підходящими для роботи на умовах неповного робочого часу вважаються роботи, які часто повторюються, жорстко не пов’язані з іншими роботами. З точки зору виробничих відносин при застосуванні режимів неповного робочого часу враховуються стосунки між робітниками в колективі, зв’язок з колегами, рівень кооперації праці тощо.

Розглядаючи це питання, треба більш детально охарактеризувати всі форми нестандартної зайнятості, значну увагу приділити характеристиці гнучкого робочого року, стиснутого робочого тижня.

Треба мати на увазі, що основними проблемами використання режимів робочого тижня та сумарним обліком річного фонду робочого часу на основі його нормативної тривалості є встановлення мінімальної та максимальної тривалості робочого тижня в окремі періоди, порядок оплати відпрацьованого часу, порядок введення таких режимів, їх узгодження з діючими нормативними та законодавчими актами, які регулюють робочий час.

До нестандартних форм певної зайнятості можна віднести гнучкі графіки робочого часу, які являють собою таку форму організації праці, при якій для працівників припускається саморегулювання початку закінчення або загальної тривалості робочого дня.

Студентам слід звернути увагу на обов’язкові умови функціонування режиму гнучкого робочого часу, його переваг та негативних відхилень.

До гнучких форм зайнятості на роботах з нестандартними робочими місцями та організацією праці належать надомна праця та робота за викликом, які треба охарактеризувати.

Розглядаючи останнє питання теми, студенти повинні розрізняти макроекономічну та макроекономічну гнучкість витрат на робочу силу, та пам’ятати, що в обох випадках під втратами на робочо силу розуміють заробітну плату, а також побічні виплати із соціальних фондів.

Щодо України, то з початком ринкових реформ простежується тенденція до переходу від фіксованої заробітної плати до системи додаткових виплат, коли частка загального доходу працівника, яка залежить від дії ринкових сил, значно помітніша порівняно з тарифною частиною заробітку.

Студенти повинні детально охарактеризувати складові витрат на робочу силу, до яких можна віднести: оплату за тарифними ставками та окладами, ринкову компоненту, доплати та компенсації, надбавки, премії, соціальні виплати, дивіденди.

Наприкінці слід зауважити, що система гнучкості витрат на робочу силу широко використовується у розвинених країнах. Наприклад, на японських підприємствах, які практикують систему “пожиттєвого найму”, гнучкість витрат на робочу силу досягається, по-перше, наявністю чотирьох основних частин у системі оплати праці: прямих виплат (базової ставки та надбавки), непрямих виплат (компенсації), бонусів (премій), передпенсійних виплат. По-друге, кожна японська фірма веде переговори безпосередньо зі своїми працівниками, які зіставляють свої вимоги до заробітної плати з можливостями фірми. По-третє, гнучкості витрат на робочу силу сприяє дотримання принципів трудової моралі.

Розглядаючи останнє питання теми, студентам треба звернути увагу на норми і гарантії, які встановлює держава, і які є обов’язковими для підприємств усіх форм власності. Так, у галузі визначення витрат на робочу силу передбачено ряд законодавчих актів стосовно заробітної плати.

Форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. Студенти повинні більш детально розглянути усі моменти, які б могли характеризувати жорсткість та гнучкість визначення витрат на робочу силу, форми зайнятості на організацію робочого часу.

Підводячи підсумки заняття, треба звернути увагу на можливість використання зарубіжного досвіду в Україні, виходячи з її економічного розвитку на сучасному етапі.