Тема 2. Безробіття в перехідний період

План

1. Сутність безробіття, його класифікаційні ознаки.

2. Види безробіття й особливості їх прояву в умовах ринку.

3. Оптимальне безробіття.

4. Статистичні показники безробіття та методи їх розрахунку.

5. Соціально-економічні наслідки безробіття.

6. Структура та зміст Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Література:

Основна: 2,4,5,6,12,15,19,24.

Додаткова: 32,40,42.

Основні поняття: безробіття; усталений рівень безробіття; природне безробіття; фрикційне безробіття; інституційне безробіття; природна норма безробіття; вимушене безробіття; технологічне безробіття; структурне безробіття; регіональне безробіття; критичний рівень безробіття; циклічне безробіття; зареєстроване безробіття; незареєстроване безробіття; приховане безробіття; застійне безробіття, закон Оукена.

Безробіття – це соціально-економічне явище, за яким частка робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг.

Визначення безробітних за методологією Міжнародної організації праці (МОП) відрізняється від прийнятого у вітчизняній практиці.

Безробітні у визначенні МОП – особи у віці 17-70 років (зареєстровані та незареєстровані в ДСЗ), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мають роботи;

• активно шукають роботу або намагаються організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували обстеженню, тобто здійснюють конкретні кроки протягом останніх 4-х тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом сил на власному підприємстві;

• готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві впродовж наступних 2-х тижнів.

Згідно з вітчизняним визначенням (Закон України “Про зайнятість населення”, ст. 2) безробітними є тільки зареєстровані в державній службі зайнятості особи працездатного віку, які не мають роботи та заробітку, шукають роботу та здатні приступити до підходящої роботи (ст. 7 означеного Закону).

Більшість безробітних умовно поділя.ться на такі категорії:

• особи, які втратили роботу внаслідок скорочення виробництва, зміни профілю або припинення роботи підприємства;

• особи, які залишили попереднє місце роботи за власним бажанням і не знайшли нової роботи за незалежними від них причинами;

• особи, які вперше вступають на ринок праці (в основному, молодь);

• особи, які повертаються на ринок праці після тривалої перерви.

Виходячи з цих причин усі види безробіття доцільно класифікувати за такими параметрами:

1. Причини виникнення: економічні, демографічні, соціальні.

2. Тривалість існування безробіття: короткострокове, довгострокове.

3. Характер прояву: відкрите, приховане.

4. Ступінь охоплення різних груп населення: основне, молодіжне, залишкове.

5. Відношення безробітних до зайнятості: дійсне, фіктивне.

У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділяється аналізу його видів.

Резерв робочої сили, що забезпечує можливість швидкого міжрегіонального і міжгалузевого перерозподілу робочої сили відповідно до коливань попиту і обумовлених ними коливань попиту виробництва на робочу силу, є природним безробіттям.

Тобто природний рівень безробіття – це той мінімальний рівень, який відповідає поняттю повної зайнятості. Його рівень постійно збільшується у розвинених країнах, оскільки загальний високий рівень життя надає працівникам більш економічної свободи, включаючи можливість тривалого перенавчання або зміни роботи.

Природне безробіття складається із фрикційного та інституційного. Інакше кажучи, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття.

Рівень безробіття при повній зайнятості називають також природним рівнем безробіття.

Існування фрикційного безробіття пов’язане з тим, що встановлення рівноваги між пропозицією робочої сили і попитом на неї добуває певного часу, зокрема на пошук робочого місця, яке відповідає вимогам безробітного та його кваліфікації. Головною ознакою фрикційного безробіття є його короткостроковість. Високій рівень фрикційного безробіття, як правило, не приводить до зубожіння охоплених ним і відповідно до суттєвої соціальної напруги в суспільстві.

Інституційне безробіття безпосередньо пов’язане з державною політикою ринку праці, зайнятості, з системою оподаткування, гарантованим мінімумом оплати праці, системою соціального забезпечення, розмірами і порядком надання допомоги по безробіттю, поінформованістю населення щодо наявних вакансій і можливостей.

Слід підкреслити, що на відміну від інших видів, інституційне безробіття існує тільки в зареєстрованій формі, оскільки воно так чи інакше пов’язане з виплатами соціальної допомоги.

Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Можна виділити такі різновиди структурного безробіття:

• регіональне (виникає у зв’язку із змінами у галузевій та територіальній структурі зайнятості. В Україні найвищі рівні безробіття спостерігаються на Буковині – 19,2%, найнижчі - на Вінниччині – 8,2%);

• професійно-кваліфікаційне (виникає внаслідок змін попиту на деякі професії, які викликані НТП);

• статево-вікове (молодіжна - після закінчення навчального закладу та залишкова – особи передпенсійного віку, особи з обмеженою працездатності);

• технологічне (виникає у зв’язку з переходом до нових поколінь техніки, технології, автоматизації ручної праці тощо).

Слід відзначити, що в Україні спочатку основну масу безробітних складали жінки, особи з вищою та середньою спеціальною освітою, працівники передпенсійного віку. Але за мірою зростання безробіття збільшується серед безробітних частка молодих чоловіків, а також, осіб з низьким рівнем освіти.

Конверсійне безробіття пов’язане з перетворенням у воєнно-промисловому комплексі, а також спонукається скороченням чисельності армії та зайнятих в оборонних галузях.

Циклічне безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

В економічній літературі виокремлюють ще добровільне та вимушене, приховане, нормальне та оптимальне безробіття.

Важливою проблемою зайнятості в Україні є приховане безробіття, основною причиною якого є спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Приховане безробіття слід відрізняти від неповного безробіття та часткової зайнятості.

Приховане безробіття існує в таких формах:

• надлишкова чисельність працівників, які отримують повну заробітну плату;

• утримання на підприємстві осіб, які працюють на умовах неповного робочого часу і отримують відповідну неповну зарплату;

• оформлення певною частиною працівників відпусток без збереження (або з частковим збереженням) заробітної плати;

• наявність цілоденних та внутрішньозмінних простоїв за організаційно-технічними причинами.

Різновидом прихованого безробіття є часткове безробіття, що виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємства і відповідне скорочення виробництва.

Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття й зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого валового національного продукту від потенційного в 60-х роках ХХ століття здійснив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два відсоткових пункти приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один відсотковий пункт.

Із закону Оукена випливає, що, по-перше, певний приріст ВНП потрібний для того, щоб не дати збільшитися нормі безробіття. По-друге, більш швидкий приріст ВНП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів зростання збільшує кількість безробітних.

Сучасна теорія зайнятості і ринку праці серед основних постулатів приймає норму природного безробіття для країн Західної Європи на рівні 4-5%, Північної Америки – 6,5-7%.

Для України, з її відносно низьким рівнем мобільності робочої сили, норма природного безробіття, ймовірно, може бути прийнятою на рівні 3,5-4%.

Проблема України, однак, полягає не стільки у відкритому, як в прихованому безробітті. Протягом перших років перехідного періоду вивільнення робочої сили майже ніколи не здійснювалось: зайвих працівників переводили на скорочений робочий режим, відправляли в адміністративні відпустки, але не звільняли з підприємств. Відповідно стрімкі темпи падіння ВНП протягом першої половини 90-х років супроводжувались надзвичайно повільним зростанням безробіття. Відповідно в другій половині 90-х років спостерігався зворотній ефект: темпи зростання безробіття значно випереджали темпи скорочення ВНП. І тільки в 1999-2000 рр. співвідношення динаміки ВНП та безробіття почало хоча б приблизно відповідати теоретично обґрунтованим розрахункам (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Співвідношення темпів приросту ВНП

та темпів зміни рівня безробіття в Україні

(% до рівня попереднього року)

Роки	Фактичні темпи приросту		Теоретичні темпи приросту безробіття, розраховані, виходячи з динаміки ВНП
	ВНП	безробіття	За законом Оукена	За оцінками Світового Банку
1996	-10,0	35,7	6,5	5,2
1997	-3,0	17,1	3,0	2,4
1998	-1,9	27,0	2,5	2,0
1999	-0,4	5,3	1,8	1,4
2000	+6,0	-3,3	-1,5	-1,2

Зважаючи на те, що економічні, моральні і соціальні втрати від безробіття величезні, уряди всіх країн докладають зусиль, щоб досягти зниження рівня безробіття нижчого за природний. Тому вводиться ще одне поняття “оптимального безробіття”, що означає безробіття, рівень якого нижчий за природній.

Досвід ряду країн свідчить, що в міру зниження рівня безробіття нижчого за природній випуск продукції значно збільшується. Але, як не парадоксально, досягнення оптимального рівня безробіття не забезпечує максимального рівня добробуту населення.

Типові характеристики безробіття, що застосовуються в практиці статистичного аналізу і прогнозування поділяються на абсолютні та відносні. Перша група об’єднує:

• загальну чисельність безробітних;

• тривалість безробіття;

• обсяг безробіття.

До другої групи відносяться такі показники:

• рівень безробіття;

• структура безробіття (за чисельністю та обсягом).

Загальна чисельність безробітних фіксується як за всією сукупністю населення, так і за окремими групами. Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що навіть за умов широкої реклами діяльності служб зайнятості реєструється 50-80% усіх осіб, які не мають роботи, але пропонують свою робочу силу на ринках праці.

Середня тривалість безробіття розраховується для осіб, які раніше мали роботу, визначається за формулою середньої арифметичної:

Т _безр. = Σt_і х ч_і/ Σч_{і ,}

де Т _безр. – середня тривалість безробіття;

t _і – тривалість безробіття в і-й групі;

ч _і – чисельність і-ї групи безробітних.

Для всього незайнятого населення розраховується показник середньої тривалості пошуку роботи (Т _пош.):

Т _пош. = Σ Р _і х Ч _і / Σ Ч _і,

де Р _і – тривалість пошуку роботи в і-й групі;

Ч _і – чисельність і-ї групи незайнятих.

Обсяг безробіття визначається як загальна кількість людино-місяців, утрачених суспільством внаслідок безробіття, за формулою:

U = Σ t _і х Ч _і.

Рівень безробіття (Р безр.) визначається відношенням чисельності безробітних до сукупної робочої сили, якою є економічно активне населення. Якщо С – робоча сила, З – зайняті, а Б – безробітні, то виходячи з того, що кожна економічно активна людина може бути зайнятою або безробітною:

С = З + Б.

Відповідно, рівень безробіття:

Б С – З

Р безр. = –––– = ––––––– .

С С

Показником безробіття в країнах перехідної та розвиненої ринкової економіки, які розраховані за методологією МОП, наведені в таблиці 2.

Загальний рівень безробіття в Україні приблизно відповідає параметрам таких країн, як Іспанія, Італія, Франція (табл. 2). Проте специфічним проявом безробіття в Україні є висока частка людей, які вимушено працюють у режимі неповної зайнятості, тривалий час перебувають у неоплачуваних відпустках або не отримують заробітної плати протягом кількох місяців.

Аналіз тенденцій безробіття населення працездатного віку приводить до таких висновків:

• упродовж 1998-2001 років спостерігається усталений рівень зареєстрованого безробіття;

• рівень незареєстрованого безробіття майже не змінювався впродовж 6-ти років і тільки в 2001 році скоротилося до рівня нижче 7,0%;

• помітне скорочення рівня прихованого безробіття в 2001 році обумовлене законодавчо забороною практики так званих адміністративних відпусток;

Таблиця 2