Та проблема безробіття”

Навчальна мета. Даний модуль є визначальним курсу “Ринок праці” і передбачає сформувати у студентів систему знань: про соціально-економічну сутність зайнятості, її концепції, види, форми; про проблеми безробіття і форми його проявлення; про регулювання зайнятості населення і державну політику у цій сфері.

Головними завданнями модуля дисципліни є засвоєння студентами знань про теоретичні положення зайнятості та безробіття на базі законодавчих актів країни та набуття вмінь та навичок застосувати ці знання в практиці регулювання ринку праці на рівні підприємства, галузі, народного господарства.

До даного модуля входять три теми:

Тема 1. Забезпечення зайнятості населення

Поняття зайнятості населення, її принципи, Соціально-економічна сутність зайнятості. Основні концепції зайнятості населення. Структурні види зайнятості. Форми зайнятості населення. Критерії і показники ефективної та раціональної зайнятості. Політика держави у забезпеченні зайнятості населення: активна і пасивна програми зайнятості населення. Проблеми зайнятості в Україні. Забезпечення повної зайнятості як один з основних пріоритетів сучасної соціально-економічної стратегії розвинених країн.

Тема 2. Безробіття в перехідний період

Безробіття як макроекономічна проблема. Класифікаційні ознаки безробіття. Природне безробіття і форми його проявлення: фрикційне, інституційне. Природна норма безробіття. Структурне безробіття (технологічне, професійно-кваліфікаційне, статево вікове, регіональне). Застійне безробіття. Критичний рівень безробіття. Диференціація безробіття за ознакою реєстрації. Статистичні показники безробіття та методи їх розрахунку. Співвідношення динаміки валового внутрішнього продукту і безробіття в Україні. Соціально-економічні наслідки безробіття. Структура та зміст Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Тема 3. Гнучкий ринок праці

Поняття жорсткості та гнучкості ринку праці. Причини та напрями поширення гнучкого ринку праці. Неповна зайнятість як специфічна форма гнучкої зайнятості. Неповна зайнятість в Україні. Гнучкість витрат на робочу силу. Гнучкі форми зайнятості та використання робочого часу. Самозайнятість як форма нестандартної зайнятості. Організаційно-правові аспекти жорсткості ринку праці в Україні.

Основні терміни

Активна політика регулювання зайнятості – комплекс заходів, які спрямовані на сприяння скорішому поверненню безробітних до активної праці: допомога у працевлаштуванні, сприяння у професійній перепідготовці, розвиток самозайнятості тощо.

Безробітні – працездатні громадяни, які не мають роботи та заробітку, проживають на території країни, зареєстровані службою зайнятості як безробітні з метою пошуку підходящої роботи і здатні до неї приступити.

Безробіття – соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві.

Види безробіття – залежать від причин, які його викликали; чинників, які визначають його масштаби та динаміку; груп населення, які ним охоплені.

Гнучкий ринок праці – являє собою інститут надання будь-яких форм реалізації економічної (трудової) активності, що передбачають вихід за межі нормальної тривалості робочого дня (тижня) і цілорічної зайнятості, підписання тимчасових трудових контрактів тощо.

Допомога по безробіттю – встановлені законодавством виплати, які є джерелом існування для непрацездатних громадян та таких, які тимчасово втратили роботу, утримання яких визнано суспільно виправданим.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход).

Зайнятість з економічних позицій суспільства – це діяльність працездатного населення, пов’язана зі створенням суспільного продукту або національного доходу.

Зайнятість із соціальних позицій – це навчання в загальноосвітніх школах, інших денних навчальних закладах, служба в армії, зайнятість у домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими, участь у роботі громадських організацій.

Зайнятість нетоварна – означає всі види неоплачуваної роботи, результати якої споживаються самими працівниками або членами їхніх сімей. Передусім це робота в особистому підсобному та домашньому господарстві, а також перенесення в сім’ю тієї роботи, яка при нормальній платоспроможності є платними послугами. Чим нижчі грошові доходи сім’ї, тим більшу частку засобів існування вона отримує з нетоварного сектору.

Зайнятість неформальна – трудова діяльність людей в неформальному секторі економіки; характеризується такими рисами: відсутність офіційної реєстрації діяльності; переваження самозайнятості; низька капіталоозброєність праці; застарілі й шкідливі технології; легкий доступ для працівників; відсутність перешкод; низький рівень доходів; безправ’я працівників; нерідко “контроль” діяльності з боку кримінальних структур.

Зайнятість неповна – це зайнятість певної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою праці; або з неповною ефективністю.

Зайнятість повна – в ринковій економіці означає достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного використання трудового потенціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональніше, найдоцільніше використання ресурсів для праці.

Зайнятість продуктивна або ефективна – це повна зайнятість, що в той же час відповідає вимогам раціональності. Вона відображає стан кількісної та якісної збалансованості між потребою населення в роботі й робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і в суспільстві в цілому.

Зайнятість раціональна – означає ефективність трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільну корисність результатів праці; оптимальність суспільного поділу праці; кількісну і якісну відповідність робіт і працівників; економічну доцільність робочих місць, що без шкоди для здоров’я дозволяє працівникам досягти високої продуктивності праці й мати заробіток, який забезпечує нормальне життя.

Закон Оукена – щорічний приріст реального валового національного продукту (ВНП) приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на 1 процентний пункт. Аналогічно скорочення реального ВНП на 2 процентних пункти збільшує кількість безробітних на 1 процентний пункт. Закон Оукена можна трактувати і так: зростання рівня безробіття на 1 процентний пункт над природним рівнем дає 2 – 2,5% втрати ВНП порівняно з потенційним.

Концепція зайнятості – це система поглядів, уявлень, які розкривають характер зайнятості на певному етапі соціально-економічного розвитку суспільства.

Нестандартні режими зайнятості – режими праці, які засновані на нетрадиційних засобах організації трудової діяльності або робочого часу та ті, що включають надомну працю, сумісництво, гнучкі графіки робочого часу.

Пасивна політика регулювання зайнятості – реєстрація осіб, що шукають роботу; визначення розміру допомоги по безробіттю; оформлення дострокового виходу на пенсію за умов наявності трудового стажу тощо.

Підходяща робота – це така, що відповідає освіті, професії, кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає.

Політика зайнятості – сукупність доходів прямого та підсобного впливу на соціально-економічний розвиток суспільства для досягнення поставленої мети.

Працездатне населення – це сукупність осіб, переважно у працездатному віці, які спроможні за своїми психофізіологічними характеристиками до участі у трудовій діяльності

Приховане безробіття – безробіття, яке торкається осіб, котрі формально зайняті у національному господарстві, але у зв’язку із скороченням обсягів виробництва можуть бути вивільненими.

Самозайняті – ті, хто працює на власний кошт, самостійно організовує свою роботу, володіє засобами виробництва і несе відповідальність за вироблену продукцію.

Фонд зайнятості населення – спеціалізована фінансово-кредитна установа. Засоби Фонду є державною власністю і призначені для матеріальної підтримки безробітних.