Відокремлені уточнюючі члени речення

1. Уточнюючі члени речення на письмі виділяються комами або тире: Рівно, на повні груди, дихає юнак. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос. (М. В.) 2. Відокремлені уточнюючі члени речення можуть з’єднуватись з уточнюваними за допомогою сполучників тобто, або (в значенні тобто) та ін.: Через вузький пересип були перекопані єреки– цебто канали. (Н. Лев.) 3. При відокремлених уточнюючих членах часто вживаються слова особливо, навіть, переважно, зокрема, наприклад, у тому числі та ін.: У вестибюлі зібралася черга, переважно з молоді. (Гур.)

Кома перед як

Кома ставиться: 1. Перед прикладкою, коли вона має відтінок причини: Кривинський, як посередник, вийшов на перед громади... (Мирн.) 2. Перед зворотами як завжди, як звичайно, як і раніше, як правило, як виняток, як навмисно, як (наче) один: Як правило, домашні завдання записують до щоденника. 3. Перед порівняльними зворотами: Вона була, як полотно, бліда і перелякана. 4. Перед підрядною частиною складнопідрядного речення, яка приєднується до головної за допомогою сполучника як: Як не мостився, як не ладнав, а оберемка не підняв. (Гл.) 5. Перед вставним реченням, яке починається з як: Семен дуже любив свою неньку — стару Наумиху, як її призивали на селі. (Коцюб.) 6. У зворотах не хто інший, як; не що інше, як: Не хто інший, як Микола, розповів цю історію. Вага тіла є не що інше, як сила, з якою тіло під дією земного тяжіння тисне на підставку. Кома не ставиться: 1. Перед прикладкою з як, якщо вона не має причинового відтінку (у ролі кого, чого): Його було викликано до суду як свідка. 2. Якщо сполучення з як входить до складу присудка: Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду. (Н.-Лев.) 3. Перед зворотами, що є усталеними виразами: білий як сніг, упав як сніп, почервонів як рак, холодний як лід, полетів як стріла. 4. У складних сполучниках перед тим як, після того як, тим часом як, подібно до того як та ін., якщо перша їх частина не є складовою частиною головного речення: Перед ти як почати екзамен, директор провів інструктивну бесіду. 5. Перед сполучниками як не... то, як... так, які з’єднують однорідні члени речення або частини складного речення: Допоможіть як не копійкою, то хоч порадою... 6. Якщо перед сполучниками як, ніби стоять слова зовсім, майже: Розумні очі дивились з портрета майже як живі.

8.Спільність граматичної природи іменних частин мови.

9.Речення з відокремленими частинами.

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі- відповідними розділовими знаками.

Відокремлення характерізується також інверсійним розташуванням другорядних членів речення.

Відокремлені члени речення поділяються на підрядні відокремлені члени і уточнюючі відокремлені члени.

відокремлені члени речення	приклади
підрядні	Добре вихований, він не заважав розмові
уточнюючі	Тут, поруч, буяла весна

До підрядних відокремлених членів, які поєднуються з пояснювальним словом чи реченням підрядним зв'язком, належать відокремлені означення і відокремлені обставини.

Відокремлені означення (дієприкметники, прикметники, іменники; дієприкметниковий, прикметниковий звороти, поширена прикладка), як правило, стоять після означуваного слова:Дівчат, років до дев'яти, зібралося чималенько.

Якщо означення, виражене дієприкметниковим або прикметниковим зворотом, знаходиться перед означуваним словом і не має додаткових значень причини, умови, допустовості, то таке значення не відокремлюється: Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий (Ю. Яновський).

Означення перед означуваним словом відокремлюються, якщо вони стосуються особового займенника: Знесилена, вона сіла.

Відокремлені обставини залежать не від одного слова в реченні, а від усього речення в цілому. Дієприслівникові звороти складають основну групу відокремлених обставин і виділяються в будь-якій позиції: Лишившись сама, Хима заплакала (М.Коцюбинський).

Уточнюючі відокремлені члени речення вживаються для конкретизації або пояснення значень інших членів речення: І знову я тут, під цими дверима.

Стилістика речень з відокремленими членами

Одним із часто реалізовуваних способів вираження думки є речення з відокремленим членом (членами) речення, серед них і з уточнюючим відокремленим членом.

Відокремлення в реченні — це своєрідне смислове та інтонаційне виділення в ньому одиничного або поширеного (дво- чи кількаслівного) члена речення. Комунікативно раціональне використання речень з від­окремленим елементом сприяє формуванню у мовців стилістичної культури мовлення.

Усяке відокремлення в реченні — відокремлене сло­во чи відокремлений зворот — семантично й граматич­но доповнює весь склад конкретного речення, своєрідно розгортає його. Тільки взаємозв’язком з елементами всього речення, з його невідокремленою частиною і на фоні позареченнєвого буття всього речення виявляється справжня сутність відокремленої частини в кожному конкретному реченні, його функціональна неповтор­ність, стилістична індивідуальність. На стилістиці ві­докремленої одиниці, її функціональних ознаках, на посиленні семантики відокремлення, його емоційнос­ті, що безпосередньо впливає на змістову тональність усього висловлення, репрезентованого ускладне­ним реченням , позначається виразність її вимо­ви, зумовлена відокремленою інтонацією, паузою чи паузами.

Відокремлення — явище оригінальне не тільки з погляду семантичного, граматичного (передусім син­таксичного), а й у функціональних вимірах, за стиліс­тичними ознаками, серед них і за частотністю та своє­рідністю використання відокремлених елементів речен­ня в різних стилях мови, в її усній і писемній формах, у діалогічному й монологічному мовленні. Відокремлені й невідокремлені члени речення можуть виражатись тими ж самими лексемами.

Своєрідна сутність відокремлення з особливою ви­разністю усвідомлюється і сприймається при порівнян­ні того ж самого члена речення у двох його виявах (коли він відокремлений і коли не відокремлений): 3 вікон ва­гона видно степ, пробуджений весною (Ю. Яновський) і 3 вікон вагона видно пробуджений весною степ. У пер­шому реченні змістова вагомість відокремленого озна­чення, вираженого дієприкметниковим зворотом, актуа­лізована і має зовнішній вияв. Відокремлене узгоджене означення відмежоване від попередньої, синтаксично основної частини речення, виокремлене логічно, інто­наційно, а також особливою (відокремленою) паузою. У другому реченні дієприкметниковий зворот не відок­ремлений, отже, комою не виділений. Відокремлювати чи не відокремлювати певну частину речення — це вирі­шує мовець залежно від комунікативної мети, яку ста­вить до певних елементів висловлюваної думки: Мико­ла, гірник, справу свою знає добре (3 газети) і Гірник Микола справу свою знає добре. У першому реченні ак­центується увага на професії особи — через семантико- синтаксичне і стилістичне відокремлення й пунктуа­ційне виділення лексеми гірник. Отже, перше речення засвідчує доцільність відокремлення, друге — його фа­культативність, необов’язковість.

Найсуттєвіше й найвиразніше явище в теорії і прак­тиці стилістики відокремлених членів речення стосу­ється стилістики таких синтаксичних одиниць, як діє­прикметникові, прикметникові та дієприслівникові звороти і співвідносні з ними підрядні речення. Кожен дієприкметниковий, прикметниковий, дієприслівнико­вий зворот можна перетворити на відповідний різновид підрядного речення. Це зумовлює появу синонімічних структур речення — на рівні синтаксично простої фор­ми (просте речення) і на рівні складного речення (склад­нопідрядного): Б’ється моє серце, сповнене любові до землі (В. Сосюра); пор.: …яке (що) сповнене любові до землі — дієприкметниковий зворот (поширене відок­ремлене означення) і підрядне означальне речення; Під самою кручею застигло болото, повне пташиного га­ласу (О. Копиленко) — прикметниковий зворот і Під са­мою кручею застигло болото, яке було повне пташино­го галасу — підрядне означальне речення, як і …яке на­повнилось пташиним галасом; Часом я засинав ще до вечері, дивлячись на зорі, або на Десну, або на вогонь, де варилась каша (О. Довженко), пор.: Часом я засинав ще до вечері, коли, дивився на вогонь…; В його шафах і на столах лежали товсті купи паперу, списані його рукою (І. Нечуй-Левицький) і В його шафах і на столах лежали списані його рукою товсті купи паперу — ді­єприкметниковий зворот виконує функцію увиразнен­ня напівпредикативної ознаки, у другому реченні ця стилістична функція відсутня (дієприкметниковий зво­рот уживається в препозиції до пояснюваного слова і, отже, не відокремлюється).

Різнотипні відокремлені члени речення у морфоло­гічній формі одного із зворотів частотніші в писемному мовленні, а також в усному мовленні переважно інтелі­генції, ерудованих осіб. Це вкрай комунікативно необ­хідні речення в мовленні теоретично зрілому або суміж­ному з ним чи близькому до нього.

У всіх відокремлених членах речення закладено (неоднаковою мірою) індивідуалізовані стилістичні якості, часто й емоційно-зображувальні (переважно в художньому мовленні). Частотність уживання деяки­ми письменниками (І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбин­ський, Ю. Яновський, О. Гончар та ін.) речень з відок­ремленими зворотами у художніх текстах неоднакова, але досить розгалужена: 10—15% від загальної кіль­кості вжитих речень без відокремленої частини. Зага­лом така ж кількість їх і в науковому стилі. Зовсім об­межено використовуються звороти з активним дієприк­метником: Все ж він, оглушений боєм, палаючий кров’ю, почув той пи.ск і зупинився над окопом (О. Гон­чар); Навіть здоровому важко було плутатися в гус­тих комишах, зарослих павутиною, перескакувати з купини на купину, щоб не попасти в багнисту безодню (М. Коцюбинський). Замість активних дієприкметни­ків на -чий, -лий у мовленні вживають підрядні озна­чальні конструкції: Ось стара цегельня в лісі — сумна руїна, що дихає легендами (С. Васильченко), пор.: …сумна руїна, дихаюча легендами; Ноги у неї були тон­кі і бліді, як парості, що проростають навесні з кар­топлі (Ю. Щербак), пор.: …проростаючі навесні з кар­топлі — заміна стилістично незграбна, нехудожня.

Відокремлення тільки частково може вважатись ти­повою ознакою окремого стилю. Загалом же форми від­окремлення певною мірою притаманні всім стилям. Від­окремленою частиною в структурі простого речення зав­жди виразно актуалізується цей елемент думки.

Стилістичне значення відокремлених однослівних чи кількаслівних мовних одиниць очевидне, виразно індивідуалізоване. Вдаючись до відокремлення в будь- якій його формі, мовці досягають певної економії у ви­словлюванні, словесно скорочують його. Відокремлен­ням зумовлюється поява й використання паралельної форми вислову загалом того самого змісту. Цим збага­чується загальна синтаксична синоніміка мовлення, його виражальні засоби і форми, посилюється комуні­кативна гармонія сказаного.

у простих реченнях окремі поширені чи непоширені члени речення можуть виділятися паузами та інтонацією. Ці члени речення по-різному уточнюють, доповнюють, розширюють основний зміст висловлювання. Це — відокремлені члени ре­чення.

Наприклад, у реченнях Покинута людьми на довгі дні, до­рога помирає в бур'яні (Д. Павличко). Хлопці мовчки стоять, милуючись з зоряного неба (Ю. Яновський). Ніч була темна, аж чорна (М. Коцюбинський) є відокремлене означення по­кинута людьми на довгі дні (вказує, крім того, на причину), відокремлена обставина милуючись з зоряного неба (називає додаткову дію), відокремлений присудок аж чорна (уточнює присудок).

Відокремлення члена речення залежить:

а) від його смислового навантаження;

б) від способу його вираження;

в)  від його місця в реченні;

г) від стилю мовлення;

г) від експресивно-емоційного забарвлення висловлювання.

Відокремлення бувають обов'язкові, зумовлені струк­турою речення, і факультативні, залежні від волі авто­ра. Наприклад, у реченні Коли архімандрит заплатив йому ці гроші за переписування — дуже гарним письмом — якогось ста­ровинного літопису, він, Самійло-філософ, не захотів більше бути щодня битим і втік (В. Кожелянко) автор виділив неуз-годжене означення дуже гарним письмом для того, щоб надати йому більшої ваги, привернути до нього увагу.

Відокремлені члени речення несуть більше смислове наван­таження, ніж невідокремлені.

На письмі відокремлені члени речення виділяються з обох боків комами, рідше — тире.