66.Лондонський и парижский клуб кредиторів

Лондонский клуб — это неформальная организация банков-кредиторов, созданная для урегулирования вопросов задолженности иностранных заёмщиков перед членами этого клуба. Первые заседания Лондонского клуба состоялись в 1976 г. для рассмотрения вопросов задолженности Заира перед частными кредиторами.

Деятельность Лондонского клуба похожа по целям на деятельность Парижского клуба. Отличие состоит в том, что Парижский клуб объединяет государства-кредиторы в лице представителей центральных банков и министров финансов стран-кредиторов, в то время как Лондонский клуб объединяет негосударственные, коммерческие банки. Членами Лондонского клуба являются около 1000 банков из разных стран.

Организация деятельности Лондонского клуба

Интересы банков-кредиторов в Лондонском клубе представляет банковский консультативный комитет (БКК), в котором представлены те банки, на которые приходится максимальная часть долга данной страны. Соглашение, достигнутое между страной-должником и комитетом, должно получить поддержку банков, на которые приходится 90-95% непогашенных обязательств должника, и только после этого данное соглашение может быть официально подписано.

Процедура урегулирования долга включает подготовительную работу, которая включает в себя разработку стратегии урегулирования долга. Затем страна-должник проводит консультации со своими главными кредиторами с целью образования руководящего комитета. Обычно страна-должник выбирает банки, с пониманием относящиеся к выдвигаемым ею условиям работы в составе БКК и представляющие географические регионы, перед которыми страна имеет долговые обязательства.

Парижский клуб — неофициальная межправительственная организация развитых стран-кредиторов, инициатором создания которого выступила Франция. Объединение было создано в 1956 году, когда Аргентина согласилась встретиться со своими кредиторами в Париже.

Главная задача, которую решает Парижский клуб в настоящее время — реструктуризация задолженности развивающихся стран.

С 1956 по 2009 год в рамках Парижского клуба было достигнуто 408 соглашений с 86 различными странами-должниками. Общая сумма урегулированного внешнего государственного долга различных стран составила 513 млрд. долларов США.

Отличие Парижского клуба от Лондонского клуба состоит в том, что он занимается урегулированием государственного долга стран-заёмщиков перед странами-кредиторами, в то время как Лондонский клуб рассматривает вопросы урегулирования долга перед частными банками-кредиторами.

Членство в Парижском клубе предполагает постоянный обмен информацией между кредиторами о задолженности и ходе её погашения.

67 Особливостіформування та розвиткусвітового ринку праці

Світовийринокпраці - це система відносин, щовиникають з приводу узгодженняпопиту та пропозиціїсвітовихтрудовихресурсів, умов формуванняробочоїсили, оплати праці та соціальногозахисту, яківиникли через нерівномірністькількісного та якісногорозміщенняробочоїсили в країнахсвіту та розбіжності в національнихпідходах до їївідтворення.

Основнимитенденціямирозвиткусвітового ринку праці є йогоглобалізація, посиленняміграційнихпроцесів, розширеннявикористанняміжнароднихтрудових норм тощо.

Глобалізація ринку праціявляє собою формуванняєдиногомеханізмуузгодженняпопиту та пропозиціїробочоїсилинезалежновідкраїнипроживаннятієїчиіншоїлюдини і розвиваєтьсяна фоніглобалізаціїекономіки.

Причинами пожвавленняцьогопроцесу є:

- реструктуризаціясистемиміжнародногоподілупраці;

- розвитоксвітовоїінфраструктури;

-міжнароднаміграціянаселення;

- стрімкезростаннясвітовоїторгівлі та потоківіноземнихінвестицій;

- швидкітехнологічнізміни.

Головною проблемою, яка виникаєвнаслідокглобалізаціїекономіки, є обмеженняможливостейформуваннядержавноїмакроекономічноїполітики, в тому числі в галузі праці та соціально-трудовихвідносин. Діяльністьтранснаціональнихкорпорацій (ТНК) сприяє тому, щоробочімісцяекспортуються з економічнорозвинутихкраїн, унаслідокчого у цихкраїнахвиникає проблема безробіття. Змінюєтьсятакож структура робочоїсили в бікзбільшеннячасткислужбовцівщодочасткиробітників. ТНК прагнутьстворювативиробництва в країнах з дешевою робочою силою, водночасконцентруючи в економічнорозвинутихкраїнахтакіфункції, як маркетинг, планування, бухгалтерськийоблік, наукові та дослідно-конструкторськірозробкитощо.

В умовахфункціонування ТНК послаблюєтьсявпливпрофспілок, колективно-договірногорегулюваннятрудовихвідносин. Невеликий ефектможематистрайковийрух, тому що ТНК не зазнаютьтискуклієнтівщодовиконання умов поставок через незначніобсягизагальнихсвітових продаж, прибутку і рухуготівки, яка припадає на конкретнукраїну.

У таких умовахсуттєвимзасобомузгодженняінтересіврізнихсторін є створенняміжнароднихпрофспілок, налагодженняконтактівміжпрофспілковимиоб'єднаннямирізнихкраїн.

Світоваекономічна криза 2007-2010 роківсуттєвозагострила проблему безробіття. Зокрема, на регіональному ринку працікраїнЄвропейського Союзу рівеньбезробіття за методологієюМіжнародноїорганізаціїпрацідорівнювавбільш, як 7%. Найвищогозначеннясередкраїн ЄС віндосяг у Іспанії, Словаччині, Угорщині, Греції, Португалії, Німеччині, Франції. Ізсерйозними проблемами зіткнувсятакожринокпраці у США, де рівеньбезробіттядосяг 9,6%.

Дещонижчими є показникирівнябезробіття на ринку працікраїн СНД. Середкраїнцієїгрупинайвищийрівеньбезробіттязареєстровано уВірменії, Україні, Киргизстані, Росії та Таджикистані.

Кількістьбезробітних у світісягнула 229 млн. осіб, щоявляєтьсявеличезною глобальною соціально-економічною проблемою, яка потребує для своговирішенняактивних та невідкладнихдійміжнародногоспівтовариства.