47. Сутність, фактори та форми прямого іноземного інвестування

Официальное определение прямых иностранных инвестиций (ПИИ) было дано МВФ в 1993 г.: «под ПИИ понимается инвестирование средств, совершенное с целью получать долговременный доход от предприятий, расположенных за пределами экономики инвестора. Кроме того, целью инвесторов ПИИ также является приобретение права голоса в управлении предприятием».

Прямые иностранные инвестиции (ПИИ) занимают особое место среди форм международного движения капитала. Это обусловлено двумя основными факторами:

■прямыеиностранныеинвестиции–этореальныеинвестиции, которые, вотличиеотпортфельных, неявляетсячистофинансовымиактами. Ониосуществляютсявпредприятия, землю и другие капитальные товары;

■прямыеиностранныеинвестиции, вотличиеотпортфельных, обычнообеспечиваютуправленческийконтрольнадобъектом, вкоторыйинвестированкапитал.

До возникновения транснациональных корпораций  все частные иностранные инвестиции были в основном «портфельными». С появлением ТНК часть международного движения капитала принимает формы ПЗИ.

Характерные отличия прямых и портфельных инвестиций

По международным нормам для контроля над объектом инвестирования достаточно доли иностранного капитала в уставном фонде предприятия в размере 25% (по американской статистике – 10%, австралийской и канадской – 50%). Следовательно, условной границей между портфельным и прямым инвестированием можно считать 25% (хотя чаще всего принимают 10%)

Способы инвестиционного проникновения на зарубежный рынок в форме ПЗИ:

• Создание зарубежных филиалов и дочерних компаний

• Покупка крупных пакетов акций, достаточных для контроля над иностранным предприятием

• Международные слияния и поглощения

Центр ООН по ТНК выделяет4 наиболее типичных в мире случая прямых капиталовложений:

• ввоз некоторых товаров и услуг в зарубежную страну невозможен или затруднен;

• производство оказывается более дешевым и эффективным способом обслуживания этого зарубежного рынка;

• дешевые ресурсы в принимающей стране;

• важность послепродажного обслуживания, требующего постоянного присутствия производителя на рынке.

Чтобы подчеркнуть значимость ПИИ в мировой экономической системе, приведем следующие факты:

- Иностранные филиалы примерно 64 000 ТНК создают 53 миллиона рабочих мест.

- ПИИ является крупнейшим источником внешнего финансирования развивающихся стран.

- Доля ПИИ, направленных в развивающиеся страны, составила около трети их ВВП, для сравнения, в 1980 г. она составляла 10%.

- Одна треть мировой торговли – это торговля, осуществляемая внутри фирм (между филиалами и головными компаниями).

48. Соціально-економічні наслідки прямого іноземного інвестування.

Для країни базування привабливість ПІІ зумовлена тим, що:

- імпорт прямих інвестицій призводить до збільшення виробничих потужностей та ресурсів; сприяє поширенню передової технології й управлінського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;

- з'являються не тільки нові ресурси, а й мобілізуються і більш продуктивно використовуються вже існуючі ресурси;

- прямі інвестиції сприяють розвитку національної науково-дослідної бази;

- стимулюється конкуренція і пов'язані з нею позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва);

- підвищуються попит та ціни на місцеві фактори виробництва;

- збільшуються надходження в бюджет у вигляді податків на діяльність міжнародних підприємств;

- при залученні інвестицій з'являється можливість використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок тощо.

Для країн з перехідною економікою залучення іноземних інвестицій є важливим у контексті структурних реформ і економічного зростання.

Негативні наслідки прямого іноземного інвестування:

- імпортовані ресурси працюють для окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється. У довгостроковій перспективі відтік коштів через репатріацію прибутку, як правило, перевищує величину первинних капіталовкладень;

- цілі іноземного інвестора можуть не збігатися з національними. На практиці, як правило, не вдається уникнути зіткнення національних інтересів та інтересів іноземних інвесторів;

- іноземні інвестори можуть укладати в угоди з діючою на місцевому ринку олігополією (або ще гірше - монополією), яка не зацікавлена "збивати ціни". Вони також можуть справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті;

- суттєві експортні надходження найбільш реальні у сировинних галузях, тому результатом їх функціонування дуже часто є трансформація галузевої структури приймаючої країни в сировинно-периферійну;

- нерегульований розвиток підприємств з іноземними інвестиціями може посилити соціальне розшарування, маргиналізацію країни та її громадян.