- •1.Сутність, об’єкт та предмет міжнародної економіки
- •2. Об’єкти, суб’єкти та форми міжнародних економічних відносин
- •3 Сущность и структура международной экономической системы
- •4.Постіндустріалізація світової економіки
- •5. Транснаціоналізація світового господарства
- •6.Інтернаціоналізація господарського життя
- •8Международное разделение труда и международная специализация производства
- •9.Сутність, види та показники міжнародної спеціалізації виробництва
- •10.Міжнародне виробниче кооперування та його форми
- •Основные тенденции международного разделения труда на современном этапе:
- •11. Систематизація країн світу за регіональною, організаційною ознаками та рівнем економічного розвитку
- •12. Економічно розвинуті країни світу
- •13. Країни з перехідною економікою. Національна економіка України: загальне та особливе
- •14.Країни, що розвиваються. Нові індустріальні країни
- •23. Поняття світового ринку та його структура
- •24. Сутність, значення міжнародної торгівлі
- •25. Поняття товару в міжнародній економіці. Поділ товарів на торгуємі і неторгуємі
- •26. Показники міжнародної торгівлі
- •28.Міжнародні правила торгівлі incoterms
- •Загальні положення
- •29. Ціноутворення на світовому ринку товарів та послуг
- •30. Графічна модель рівноваги попиту та пропозиції на міжнародному ринку товарів та послуг
- •31. Сучасна структура світового ринку товарів і послуг
- •32.Особливості міжнародної торгівлі послугами
- •33. Зовнішня торгівля України: географічна і товарна структура
- •34. Типи зовнішньоторговельної політики держав
- •35. Класифікація методів регулювання зовнішньо торгівельної політики
- •36. Тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Мито, його види та функції
- •4. По типам ставок:
- •5. По способу вычисления:
- •37. Поняття нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі та його основні інструменти
- •5 Груп інструментів:
- •38. Сутністьта функції світового фінансового ринку
- •39. Структура світового фінансового ринку
- •40. Суб’єкти світового фінансового ринку
- •42. Світові фінансові центри
- •43. Сутність та причини міжнародного руху капіталу
- •Классификация мдк
- •2) По характеру использования капитала:
- •По целям инвестирования капитала выделяют:
- •44. Основні форми та показники руху капіталу.
- •45. Характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу.
- •46.Поняття міжнародного інвестування.
- •47. Сутність, фактори та форми прямого іноземного інвестування
- •48. Соціально-економічні наслідки прямого іноземного інвестування.
- •49. Оцінка економічних ефектів прямого іноземного інвестування за моделлю Мак-Дугала
- •51. Організаційні форми іноземних філій тнк
- •53. Класифікація портфельних інвестицій
- •57.Сутність, принципи та суб'єкти міжнародного кредитування
- •58.Форми міжнародного кредитування
- •II. По формам предоставления:
- •III. По субъектам предоставления:
- •IV. По характеру обеспечения:
- •VПо срокам кредитования:
- •60.Виникнення та розвиток системи міжнародних фінансово-кредитних інститутів
- •62.Група Світового Банку: принципи та напрями діяльності.
- •63.Особливості діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку
- •64.Поняття, склад та показники зовнішньої заборгованості
- •65.Методи управління державним боргом
- •66.Лондонський и парижский клуб кредиторів
- •67 Особливостіформування та розвиткусвітового ринку праці
- •68 Характеристика традиційнихцентрівтяжінняробочоїсили в світовійекономіці
- •69 Роль і місцеМіжнародноїорганізаціїпраці у регулюваннісвітового ринку праці
- •70. Роль і місцеМіжнародноїорганізації з питаньміграції у регулюваннісвітового ринку праці
- •71.Україна у світових міграційних процесах.
- •72 Сутність і видиміжнародноїекономічноїтрудовоїміграції
- •73 Соціально-економічнінаслідкиміжнародноїміграціїробочоїсили
- •74 Оцінкаекономічнихефектівміграціїробочоїсили за моделлю Мак-Дугала
- •75 Державнерегулюванняімміграції
- •76. Досвідрегулюванняміграційнихпроцесівв межах Шенгенськоїзони ес
- •77.Поняття валютної системи та її структура
- •78.Поняття та склад золотовалютних резервів
- •79.Система золотого, золотодевізного, золотовалютного стандарту
- •III. Система золотовалютного стандарту
- •80.Ямайська валютна система
- •81.Головні риси та напрямки реформування сучасної світової валютної системи
- •82.Розвиток європейської валютної системи
- •83. Становлення валютної системи України
- •84.Поняття валюти та її види
- •85. Конвертируемость
- •86.Валютний курс і методи котирування валют
- •87.Види валютних курсів
- •88. Режими валютних курсів
- •89. Факторы, влияющие на валютный курс
- •90. Етапи розвитку вал. Курсу
- •91. Теорія паритету купівельної спроможності (пкс)
- •93. Особливості дисконтної та девізної валютної політики
- •4) Регулирование режима валютных курсов:
- •94. Валютний ринок
- •95. Валютні операції та сучасні центри торгівлі валютою
- •97. Сущность, виды международных расчетов
- •98. Субъекты международных расчетов
- •99.Акредитив та його використання в міжнародних розрахунках
- •100. Инкассо
- •101. Банківський переказ, авансові розрахунки та розрахунки з відкритим рахунком
- •102. Валютний кліринг у міжнародних розрахунках
- •103. .Зміст та принципи складання платіжного балансу
- •104.Структура платіжного балансу
- •105.Методи регулювання платіжного балансу
- •3 Воздействие на баланс капитала и финансовых операций путем повышения процентной ставки.
- •107.Передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції.
- •108. Економічні наслідки інтеграції країн
- •109.Інтеграційні процеси в країнах снд
- •110. Інтеграційні процеси в Північній Америці
- •116. Наслідки глобалізації
- •117. Глобальні проблеми св.. Економіки
- •118. Стосунки України з міжнародними фінансово-кредитними установами
- •119. Наслідки вступу України до сот
- •120. Інтеграційний вектор України: єс чи митний союз рф, Білорусі та Казахстану
34. Типи зовнішньоторговельної політики держав
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмежити ввезення іноземних товарів в свою країну. Так держава відчутно впливає на загальний стан експортно-імпортних відносин.
Залежно від масштабів втручання держави у міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньоторговельної політики:
політика вільної торгівлі;
політика протекціонізму.
Політика вільної торгівлі — це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.
Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмежень імпорту.
Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів. За такої політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.
Виділяють декілька форм протекціонізму:
селективний — скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;
галузевий — скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;
колективний — проводиться об´єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об´єднання;
• прихований — здійснюється методами внутрішньої економічної політики.
Стосовно того, що і для якої країни краще — політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.
Україна у міжнародній торгівлі віддає перевагу політиці вільної торгівлі, але водночас вибірково проводить політику протекціонізму стосовно певних країн і груп товарів.
Станом на липень 1997 р. Україна уклала угоди про вільну торгівлю з такими країнами:
а) ратифіковано обома сторонами — Білорусь, Росія;
б) ратифіковано Україною — Азербайджан, Вірменія, Грузія, Естонія, Латвія, Молдова, Туркменистан, Узбекистан;
в) не ратифіковано — Казахстан, Литва.
Країни, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з встановленням режиму найбільшого сприяння, або національного режиму:
а) ратифіковано обома сторонами — Австрія, Болгарія, Греція, Естонія, Єгипет, Індія, Китай, Туреччина;
б) ратифіковано Україною — Алжир, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Великобританія, В´єтнам, Гвінея, Німеччина, Данія, Ізраїль, Польща, Індонезія, Італія, Канада, Лівія, Нідерланди, Південна Корея, Словенія, Франція, Швейцарія, Югославія;
в) не ратифіковано — Білорусь, Угорщина, Грузія, Об´єднані Арабські Емірати, КНДР, Ліван, Латвія, Литва, Молдова, Монголія, Румунія, Словаччина, Туніс, Фінляндія, Хорватія, Чехія.
Крім того, укладені контингентні угоди з Киргизстаном, Туркменистаном, Росією, Узбекистаном, які передбачають, що режим вільної торгівлі не поширюється на певні групи товарів.
Незважаючи на це, порівняно з іншими країнами колишнього соціалістичного табору економіка України є найменш відкритою, що підтверджують дослідження.
У 1996 р. Центральноєвропейський університет проаналізував відкритість економік нових незалежних держав. Дані наведено у табл. 1.5.1. Відкритість економіки — це відношення сумарного обсягу експорту, імпорту і нефакторингових послуг до ВНП (%).